Робоча картка до уроку Зарубіжна література для 9 класу на тему «Вольтер «Простак».

Опис документу:
Даний матеріал до уроку Зарубіжна література для 9 класу на тему «Вольтер «Простак»» містить цитати творумитця. Призначений для використання як учнями, так і вчителем при підготовці та проведенні уроку

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Вольтер “Простак”

Рік написання: 1761

Жанр: філософська повість

Цитати твору

Мене туди привезли. В одній бійці англійці взяли мене в полон, після того як я добре боронився, і англійці, дуже люблячи відважність і бувши такі самі порядні люди, як і ми, запропонували мені або повернутися до своїх батьків, або поїхати до Англії; я погодився на останнє, від природи страшенно люблю подорожувати.

Мене завжди називали Простаком, – відповів гуронець, – в Англії це ім'я за мною залишилося, бо я завжди говорю відверто те, що думаю, і роблю все, що хочу.

Обличчя його й убрання привернули до нього погляди брата й сестри: був він простоволосий і без панчіх; на ногах були легкі сандалі, а голову

прикрашало довге волосся, заплетене в

коси; короткий камзол облягав тонкий і

гнучкий стан; вигляд він мав одважний

і водночас лагідний. В одній руці

тримав він невеличку пляшку

барбадської горілки, а в другій – щось

схоже на торбину, там була чарка і

дуже смачні морські сухарі. Він досить

доброю французькою мовою

запропонував своєї барбадської горілки

панні де Керкабон і її братові;

Пан пріор, бачачи, що він уже в похилому віці й що Бог послав йому на втіху небожа, забрав собі в голову передати тому своє пріорство, коли вдасться охрестити його й змусити постригтися в ченці.

Лице цього юнака має колір лілей і троянд. Яка біла шкіра у нього, хоч він і гуронець!

1

Простак мав чесноту мужню й невтомну, гідну його патрона Геркулеса,

Простак, мавши, як багато разів відзначали ми, глибокий розум,

В розпачі тітка згадала, що першого разу, коли їй небіж поклонявся, панні де Сент-Ів він кланявся нижче, ніж будь-кому іншому з товариства; що навіть єпископа не вітав він так сердечно й шанобливо, як цю прекрасну панночку.

Простак перший сказав їй, що кохає її від усього серця і що прекрасна Абакаба, яку він божевільно кохав у своїй країні, й близько не схожа на неї.

Але другого дня, коли він хотів по-

вернутися до своєї коханої, щоб об-

міркувати з нею закон природний і

закон умовний, пан суддя з образли-

вою радістю повідомив, що вона в

монастирі.

Абакаба, приятелька моєї дорогої

годувальниці. Очерет не такий струн-

кий, горностай не такий білий, вівці не такі сумирні, орли не такі горді й сарни не такі легкі, як була Абакаба.

Батьки Абакаби хотіли з'їсти його, та я ніколи не мав смаку до таких бенкетів. Я відпустив його на волю й узяв собі за друга.

Абакабу так зворушив мій вчинок, що вона віддала мені перевагу над усіма своїми коханцями. Вона кохала б мене й досі, коли б її не з'їв ведмідь.

Простак казав сам собі: «Коли я побачу короля, попрошу в нього м-ль де Сент-Ів за дружину, і він напевне не відмовить мені!»

Я прирівняв би їх, – сказав він, – до деяких мушок, що поклали свої яєчка під хвіст найкращим коням; це не заважає тим бігти.

– А чому тікаєте ви з вашої батьківщини, панове? – Тому, що хочуть, щоб ми визнали папу. – А чому не визнаєте ви його? Бо у вас нема хрещеної матері, з якою ви хотіли б одружитися? Мені казали, що це він дає на те дозвіл.

Знаєте, що я звик говорити те, що думаю, точніше – те, що відчуваю.

Мене спокушає повірити в перевтілення, – говорив він, – бо я сам із тварини перетворився на людину.

2

Нарешті пан і панна де Керкабон дізналися з листа, якого написав до

Бретані один королівський гвардієць, що якийсь схожий на Простака

молодик приїхав увечері до Версаля, але вночі його схопили, і відтоді ніхто нічого про нього не чув.

Пан Ґордон був бадьорий і спокійний старий, що визначався двома неабиякими прикметами: умів терпіти злигодні й потішати знедолених.

- З ласки спокутливої благодаті,– відповів Ґордон, – я став янсеністом. Я знав Арнульда й Ніколя; єзуїти переслідували нас. Ми думаємо, що Папа такий самий єпископ, як і інші; от за це отець де Ла Шез, сповідник короля, одержав від нього наказ без жодної судової формальності позбавити мене найдорожчого для людини добра – волі.

Простак робив швидкий поступ у науках і передовсім у науках про людину. Причина такого швидкого поступу його розуму полягала мало не в такій же мірі в його дикунському вихованні, як і в його вдачі. Нічому не вчившись у дитинстві, він не знав і упереджень, його розуміння, не бувши викривлене помилками, лишалося в усій своїй прямоті: він бачив речі такими, які вони є, тимчасом як ідеї, закладені в нас у дитинстві, змушують нас усе життя бачити речі такими, якими вони не є.

«Істина світить власним світлом, і

розум не можна просвітити полум'ям

від кострищ».

У Простака була чудова пам'ять;

від дужого нижньобретонського

організму, зміцнілого в канадському

кліматі, мав він таку тверду голову,

що коли вдарити по ній, він ледве відчував це, а що врізалося до неї – ніколи не стиралося: він ніколи нічого не забува

Читання звеличує душу, а освічений друг заспокоює її.

Або мого коханця буде похоронено заживо, або я не гідна буду жити; я не можу дати йому загинути й не можу врятувати його.

Важко змалювати те, що діялося в її серці під час подорожі. Що може зобразити душу благородну й цнотливу, принижену своїм безчестям, сп'янілу від ніжності, змучену докорами сумління за те, що зрадила коханого,

3

охоплену радістю визволити того, кого кохала. До всіх її думок домішу-валися її скорботи, її змагання, її успіхи. То не була вже та проста дівчина, думки якої звузило провінціальне кохання; кохання й нещастя сформували її; почуття зробили в ній той самий поступ, який розум зробив у душі ù зне-доленого коханця. Дівчата легше навчаються відчувати, ніж чоловіки думати, її пригода була повчальніша за чотири роки сидіння в монастирі.

О, любий мій коханцю, – сказала вона завмерлим голосом, – смерть покарала мене за мою нестійкість; але я помираю заспокоєна, бо знаю, що ви вільні; я кохала вас, зраджуючи, й кохаю вас, кажучи вам вічне – прощай.

Вона не пишалася марною мужністю, вона не хотіла тієї нещасної слави, щоб кілька сусідок сказали: «Вона померла мужньо». Хто в двадцять років може втратити коханого, життя й те, що зветься «честю», без жалю й глибокого смутку?

Серце її коханого було повне тим, що вона зробила для нього, він надто кохав її, щоб випадок з діамантами переважив усе інше в його серці.

Роботу підготувала

вчитель Стезенко О.В.

4

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Ефективні комунікації (soft skills) учителя з батьками»
Швень Ярослава Леонідівна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.