РМ №3. Інсценування дій героїв/героїнь з елементами пантоміми (за вивченими творами) (усно) 7 клас. Українська література

ПАНТОМІМА (від грец. мімічний актор, який наслідує та певним чином відтворює прикмети оточення) — вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки і жесту, пластики тіла, пересування у просторі. Коріння мистецтва П. сягає язичницьких релігійних ритуалів, виступів давньогрецьких та мімів античного Риму, персонажів комедії масок, які суттєво вирізнялися за характером та засобами виражальності. Згідно з концепцією видатного німецького філософа та театрального діяча 18 cт. Й.-Я. Енґеля, на відміну від маніпульованої розмовної риторики, мистецтво мовчазних жестів і міміки виражають справжній, а не штучний внутрішній світ людини. Найбільш інтенсивно та креативно П. розвивалася у Франції 20 ст. (Ж. Лекок, Ж.-Ґ. Дебюро, Е. Декру, Ж.-Л. Барро, М. Марсо та ін.). Характерні приклади жанру старовинної європейської П. можна побачити у французькому фільмі «Діти райка» (1945, режисер М. Карне). Усі режисери-новатори світового театру 20 ст. вводили до своїх вистав П. та, водночас, займалися техніками пластичної виражальності, зокрема В. Мейєрхольд, О. Таїров, Лесь Курбас, А. Арто (Франція), Є. Ґротовський (Польща).