РІКИ - НЕВТОМНІ ТРУДІВНИЦІ

Перегляд
матеріалу
Отримати код

РІКИ - НЕВТОМНІ ТРУДІВНИЦІ

Що ж називають річкою? Кожна річка — це не просто потік води, а перш за все долина, тобто зни­ження на суходолі, яке вміщує цей потік. Долина має нахил у напрямі течії річки.

Основними складовими частинами долини є: річище, береги, заплава, схили.

Річище — найнижча частина річкової долини (за­глибина). По ньому тече водний потік (течія). На своєму шляху він руйнує гірську породу й утворює для себе заглибину.

Що ж таке береги"! Вузькі смуги суходолу, що ме­жують з водним потоком (течією). Вони між собою постійно взаємодіють. Водний потік безупинно роз­миває береги (вузькі смуги), тобто відокремлює час­точки гірських порід, руйнує і переносить їх. Утво­рюються наноси. Відкладаючись у річковій долині, вони утворюють заплаву річки. Розташована вона по обидва боки річища. Але бувають й однобокі запла­ви. Утворюються заплави майже на всіх рівнинних річках та гірських потоках, окрім ділянок з порогами і водоспадами та вузьких ущелин. "Будівельним ма­теріалом" в основі заплави є пісок, галька, гравій; ви­ще — супіски, суглинки. У заплавних озерах утворю­ються відклади з мулів і глин. Склад відкладів заплави та її рельєф змінюються, коли води, що за­топлюють її, утворюють з річищем одну течію.

Отже, заплава — частина річкової долини, яка за­топлюється водою під час повені й нею тече річка.

Коли стояти біля самої води, то стає помітним, що праві схили високі і круті, ліві — низькі й пологі. Таке спостерігається на рівнинних річках, які течуть у північній півкулі. Річки, які течуть у південній півкулі, мають високі і круті ліві схили, низькі й по­логі — праві. Причина цього — обертання Землі на­вколо своєї осі.

Схили бувають рівними та з уступами — терасами.

Кожна річка має початок і кінець. Місце, де вона зароджується, називається витоком. Примхливо зви­ваючись, річка тече доти, доки не впадає в іншу річку, озеро, море чи океан. Тут вона утворює гирло.

Звідки річки беруть свій початок? Життя річок мо­же починатися з болота, джерела, з талої води льодо­вика, що утворився в горах, з озера. Так, Дніпро і Південний Буг витікають з болота, Волга — з джере­ла. З Тібетського нагір'я витікає Інд — річка в Китаї, Індії, Пакистані. Витікають вони звідти маленькими струмочками. Тільки широкими потоками вилива­ються річки з озер. Наприклад, річка Святого Лаврентія — з Онтаріо.

Звідки річки беруть воду, або живлення річок. Щоб існувати, жити, треба живитися — такий закон при­роди. Річки також підкоряються йому.

Влітку річки живляться дощами. Але тільки час­тина води зразу потрапляє в них. Навесні запаси во­ди річок поповнюються талими сніговими водами. Вони також не всі одразу потрапляють у річки. І до­щові, і снігові води просочуються вниз крізь щілин­ки, тріщини, канали і, збираючись там, утворюють грунтові та підземні води.

Просто у нас під ногами заховані величезні скар­би — запаси чистої прісної вологи. Вони й віддають її джерелам, струмкам. А ті — малим річкам, а малі — великим!

Більшість річок України живиться дощовими, сніговими й підземними водами. Дніпро, Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг переважно жив­ляться підземними водами. Річки ж Кримських і Карпатських гір живляться лише дощовими і сніго­вими водами.

Є місця, де опадів випадає не так багато. Річки там у дощові сезони багатоводні, а в сухі — міліють. Таких річок у світі найбільше. До них належать і річки України.

У посушливих районах опади мізерні й через те річки бідують. Так, у степових районах деякі річки пересихають, розпадаючись на окремі частини. Існу­ють вони за рахунок підземних вод.

Скільки на Землі річок? Якими вони бувають? Річок на Землі величезна кількість. Установити, скільки їх, надто важко. В 60-х роках спеціалістами були підраховані всі ріки на території колишнього СРСР. їх виявилося майже 3 млн. Серед них водо-токів* довжиною менше 10 км — 2,8 млн. Водойму до 10 км називають струмком.

В Україні налічується 73 тисячі річок і струмків. Довжина їх складає понад 248 тисяч кілометрів. З них більше 4 тисяч річок мають довжину понад 10 км кожна.

Від того, яку довжину мають річки, їх поділяють на малі, середні й великі. Поділ річок за довжиною — умовний. Важливе значення має кількість води, яку несе річка, а вона (кількість води) залежить від площі водозбору, тобто тієї частини суходолу, з якого відбу­вається природний стік води в річку. Площу водозбо­ру називають ще басейном річки.

На поверхні земної кулі кожна річка має свій ба­сейн, звідки вона збирає воду.

Якщо подивитись на басейн Дніпра зверху, то він схожий на дерево з густою кроною. Дніпро схожий на стовбур. Притоки — на гілки. Притоки приток — на маленькі гілочки. І так до самих маленьких струмків — листочків.

Малі річки ті, які мають довжину від 10 до 100 км, площу водозбору — до 2000 км2. Наведемо приклади таких річок.

Ровець — річка у Жмеринському і Вінницькому районах Вінницької області, права притока Півден­ного Бугу. Довжина річки 37 км, площа басейну — 221 км2. Починається Ровець на південь від с. Дубо­вої і тече Подільською височиною.

Ріка — річка у Міжгірському та Хустському райо­нах Закарпатської області, права притока Тиси. До­вжина Ріки 92 км, площа басейну — 1240 км2. її ви­токами є річки Прислоп і Торунка, які починаються на південно-західних схилах Верховинського хребта.

До середніх відносять річки, які мають довжину від 101 до 500 км, площу водозбору — від 2000 до 5000 км2. Наприклад:

Тилігул — річка в Котовському, Ананьївському, Любашівському, Миколаївському і Березівському районах Одеської області. Довжина річки 173 км, площа басейну — 3550 км2. Бере початок на півден­но-східних схилах Подільської височини. Тече При­чорноморською низовиною. Впадає річка в Тилігуль-ський лиман. Від Чорного моря він відокремлений піщано-черепашковим пересипом шириною 3—4 км.

Сула — річка у Сумській і Полтавській областях, ліва притока Дніпра. Довжина річки 363 км, площа басейну — 19,6 тис. км2. Починається річка на південно-західних схилах Середньоросійської висо­чини, поблизу с. Сули Сумського району. Нижче пе­ретинає Придніпровську низовину. Закінчує свій шлях у водах Кременчуцького водосховища.

Великою вважають річку, яка має довжину від 501 км до 1000 км і більше, а площу водозбору — по­над 5000 км2.

Найбільші річки України

Річка

Куди впадає

Довжина(км)

Площа басейну, км2 (загальна)

в Україні

загальна

Дніпро

Чорне

море

1050

2201

503000

Південний Буг

Чорне

море

792

63700

Псьол

Дніпро

717

22800

Дністер

Чорне море

705

1362

72100

Сіверський Донець

Дон

738

1053

98900

Горинь

Прип'ять

659

27650

Десна

Дніпро

591

1130

88900

Інгулець

Дніпро

549

14870

Дніпро — найважливіша річка України. Бере поча­ток з болота Аксенівський Мох на південних схилах Валдайської височини. Протікає Дніпро по території Росії, Білорусі та України. Це третя, після Волги і Дунаю, за довжиною і площею басейну ріка Європи. На своєму шляху Дніпро перетинає зону мішаних лі­сів, лісостепову і степову зони і впадає у Дніпровсь­кий лиман Чорного моря.

Дніпро — рівнинна річка. Його течію поділяють на три частини: верхню, середню, нижню. Верхня течія — від витоку до Києва, середня — між Києвом і За­поріжжям, нижня — від Запоріжжя до Чорного моря.

Верхній Дніпро тече лісистою місцевістю. Потік подекуди утворює пороги і кам'янисті перекати1. Нижче Смоленська Дніпро стає ширшим. Між Смо­ленськом і Оршею Дніпро входить на землі Білорусі. Звиваючись широкою стрічкою серед просторої рівнини, він ліниво котить свої води на південь. Річка помітно збільшується після впадання в неї її при­ток — Березини (правої) і Сожу (лівої). На південь від м. Лоєва Дніпро вже тече по території України.

На території України річище Дніпра звивисте, ут­ворює рукави; багато перекатів, островів і обмілин.

Від гирла Прип'яті до греблі Каховської ГЕС Дніпро розлився водосховищами. їх шість: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дні­провське, Каховське.

Для чого створювалися водосховища? Щоб ріка була судноплавною, забезпечувати міста водою, постачати її на фабрики і заводи, виробляти електроенергію, зрошу­вати поля. Так, вода Славутича зрошує понад 600 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь півдня України.

Там, де користь, там і шкода. Негативно впливають во­досховища на свої береги. Вони підмиваються хвилями, обвалюються і відступають на сотні метрів, збільшуючи площу мілководдя. У воді опиняються дерева, кущі, трав'янисті рослини. Так водосховище міліє і замулюється.

У водосховищах швидкість води значно менша, ніж у річках. Тому тверді наноси, які є у воді, осідають на дно. Ними виповнюються заглибини річок, де раніше була зимівля для риб.

Зменшення швидкості води у водосховищі, надлишок різноманітних речовин у ньому, наявність мілководь не є шкідливими для деяких водних організмів. Наприклад, си­ньо-зелених водоростей. Вони за таких умов розроста­ються настільки, що вода у водосховищах вкривається велетенським зеленим килимом товщиною у декілька сантиметрів. Водорості під сонячним промінням почина­ють гнити. Це супроводжується поглинанням розчинено­го у воді кисню. А у воду надходять отруйні речовини. Вода стає каламутною, брудною, з неприємним запа­хом. Кажуть: водосховище "цвіте". Від "цвітіння" води страждають усі живі організми. Першою недобре почу­вається риба: вона задихається, хворіє й часто гине.

Вода загаченого греблями Дніпра розлилася на вели­чезних площах. Під нею заховалися родючі землі, ліси, луки, пам'ятки давнини, села. Люди, які жили на берегах ріки, змушені були покинути рідні домівки, в яких жили з діда-прадіда.

Великої шкоди Київському водосховищу завдала аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Багато шкідливих для здоров'я людини речовин потрапило у во­ду. А Дніпрову воду використовують 35 мільйонів жи­телів України!

Вчені працюють над тим, як очистити найбільш за­бруднену ділянку Дніпра та як зменшити негативний вплив водосховищ на природу.

Прийнявши зліва води найбільшої притоки — Десни, Дніпро перетинає Київ. Найбільша права притока — Прип'ять. Ці річки судноплавні. Менші за значенням притоки Тетерів, Рось, Базавлук, Інгулець (праві); Трубіж, Сула, Псьол, Ворскла, Оріль, Сама­ра (ліві). Всього в басейні Дніпра є 1424 притоки.

Живлення Дніпра мішане: снігове, дощове, підземне.

Дніпро повноводний навесні, коли талі снігові води потрапляють у нього. Річище його не може вмістити стільки води, і річка розливається. Це буває в середині квітня — на початку травня. Та ось весня­на повінь спала, і річка знову ввійшла в свої береги. Влітку Дніпро живиться дощовою і підземними вода­ми. Якщо літо посушливе, річка міліє. Восени, так само як і влітку, Дніпро живиться дощовою і підзем­ними водами. Від дощів вода в річці піднімається. Взимку, коли річку вкриває лід, вона дістає тільки підземні води.

На Дніпрі розташовані міста: Смоленськ (Росія), Могильов (Білорусь), Київ, Канів, Черкаси, Кремен-

чук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріж­жя, Нікополь, Херсон (Україна).

Згадки про Дніпро можна знайти у стародавніх літописах.

За часів давньогрецького історика Геродота (484—425 рр. до н.е.) Дніпро мав назву Борисфен (Дні­стер — Тірас, Південний Буг — Гіпаніс, Дунай — Істр). Був тоді Дніпро ширший, аніж за наших часів. Його низький лівий берег ледь проглядався з Київських круч.

Гірські та рівнинні річки. Кажуть, спокійна річка. Але й така рухається. Іноді рух її буває непомітним

для нашого ока, чого не скажеш про гірську річку. З високих гір вона рине з такою швидкістю, що котить каміння, перевертає брили. Важкими брилами і дрібненькими піщинками вода беззупину точить кам'яне дно, прокладаючи собі дорогу — річище.

Річища гірських річок вузькі, кам'янисті. В окре­мих місцях потоки води утворюють водоспади. Водо­спади здебільшого виникають там, де річка прокладає своє річище спочатку через тверді породи, потім — через м'які. М'які породи вимиваються швидше. Від цього утворюється уступ. Вода переливається через його край і падає на м'яку породу й розмиває її все більше й більше. Поступово цей уступ глибшає, стає стрімкішим. Річка тоді бурхливими потоками падає вниз через його край. Водоспад руйнує річище й пе­реміщується за течією річки вниз або вгору.

Найбагатоводніший водоспад Кримського півос­трова Джур-Джур на річці Улу-Узень. Річка утворює уступ заввишки 15 м, з якого вода падає прямови­сним потоком.

Найвищий водоспад у Кримських горах Учансу на річці Учансу. Висота падіння води 98 м 50 см. Улітку він майже пересихає.

Долини гірських річок неширокі, з крутими обри­вистими (каньйони) та стрімкими (ущелини) схилами.

Великий каньйон у Криму — найбільший на Кримському півострові. По його дну тече річка Ау-зун-Узень з порогами, водоспадами.

В Україні нараховують 29600 гірських річок. В Українських Карпатах — 28000. Решта річок протікає в Кримських горах.

Біжить, шумить Тиса, швидка річка Карпатських гір — ліва притока Дунаю.

Довжина її 966 км, в Україні — 201 км. Площа басейну всієї річки 153000 км2. Утворюється Тиса злиттям Білої Тиси і Чорної Тиси за 4 км вище м.Рахова. Вони беруть початок в Українських Карпатах. Біла Тиса утворюється злиттям річок Стоговець і Банзатул на південно-західних схилах масиву Чорногора. Чорна Тиса бере початок з джерел на північно-східних схилах гірського масиву Свидовець. У верхів'ї річище Тиси звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами. Вийшовши на Закарпатську низови­ну, Тиса набуває рис рівнинної річки. Ширина її досягає 150—170 м. В окремих місцях — 260 м.

На рівнинній місцевості річка тече ледь помітно. Подивишся уздовж річки в той бік, звідки вона те­че — не високо, не низько. Подивишся вслід воді — так само. Око похилу не помічає. А от вода його "відчуває" й тече завжди вниз.

На фізичній карті світу видно, що Дніпро, Південний Буг течуть в одному напрямку — з півночі на південь. Це тому, що земна поверхня, якою вони течуть, має похил з півночі на південь. А Західний Буг, Єнісей, Маккензі течуть в іншому напрямку. Бо земна поверхня, якою вони течуть, має похил з півдня на північ.

Течія рівнинних річок має невелику швидкість. Тому такі річки не долають перешкод. Якщо на шля­ху річки трапляються горби, міцні породи, які вона неспроможна подолати, річка обминає їх, звиваю­чись, шукає іншого напрямку, де вона могла б про­мити собі річище.

Від того, що Земля обертається навколо своєї осі, правий берег річки у північній півкулі розмивається течією більше. Він відступає й поступово стає увігну­тий. А біля лівого берега частинки розмитих порід відкладаються. Тому він наростає і поступово стає опуклим. Так утворюються річкові закрути — меанд­ри1. З часом закрути все більше розширюються, утво­рюючи плоску долину, яку називають заплавою.

Отже, напрям течії рівнинних річок залежить від похилу місцевості, по якій протікає річка, форм рельєфу суходолу та від того, які породи його скла­дають.

Дно рівнинних річок складається здебільшого з м'яких порід. Вони легко розмиваються течією. Але в деяких місцях трапляються й тверді породи: вапня­ки, граніти. Вони розмиваються течією повільніше і перегороджують упоперек річище. Так на річці утво­рюються пороги — кам'яні брили, які виступають з дна річки.

Рівнинна річка на порожистих ділянках схожа на гірську. Вода з шумом перекочується через пороги, піниться, вирує. А за порогами течія річки знову спокійна.

Коли річки виходять з берегів... Кількість води в річці не буває однаковою протягом року. На річках можна помітити повінь, паводок, льодостав.

Повінь настає після пробудження річки від зимо­вого сну. Весною, коли тануть сніги, в річища надхо­дять талі снігові води. Річки розбухають, вода в них високо підіймається і виходить з берегів, затоплюючи великі площі суходолу. Більшість річок України має весняну повінь.

Будь-якої пори року на річках можливі високі, але короткочасні підйоми води. їх називають паводками. "Народжують" паводки великі дощі, зливи та швидке танення снігу.

Паводки можуть бути причиною великих пове­ней. Коли вода дуже прибуває, річище не в змозі її вмістити. Тоді річки виходять з берегів і затоплюють прибережну місцевість. Збунтовані потоки мають ве­лику руйнівну силу. Вони зносять житла, дерева, знищують посіви. У бурхливих водах гинуть люди і тварини. Часто бувають паводки на карпатських річках. Наприкінці 1992 р. в Закарпатті річки нанес­ли дуже великих збитків господарству і населенню.

Річки Кримських гір переповнюються взимку й навесні під час танення снігу та дощу.

Річки України взимку вкриваються кригою. Але бувають зими, що цього не трапляється. Навесні крига розтає, річки очищаються від льоду й шум­лять весняними водами. Починається нове життя річки!

Робота річки. Ущелини, каньйони, долини рівнинних річок, — усе це руйнівна робота текучих вод. Але текучі води не тільки руйнують. Вони й створюють. Справді, частина розмитих гірських порід, потрапляючи в річище, осідає на дно, а части­на переноситься течією до гирла.

Там, де річка впадає в море, течія її уповільнюєть­ся. І принесені течією пісок, глина відкладаються на дні. І так упродовж багатьох років. Від цього в гирлі річка міліє, виникають невеликі острівці. Вони скла­дені з наносів, принесених течією. Острівці ділять гирло на багато рукавів і протоків. Тому рівнину, порізану рукавами, протоками, називають дельтою. Вона має трикутну форму, що нагадує велику букву грецького алфавіту — дельту. Звідси й така назва.

Серед річок України найбільшу дельту має Дунай. Загальна її площина 5,6 тис.км2. На території Ук­раїни — 1,2 тис. км2.

Площа дельти Дніпра досягає 350 км2, довжина — 47 км. У дельті Дніпра налічують 13 великих рукавів. Серед них — Рвач, Бакай, Конка та ін.

Руйнуючи і творячи, річки Землі виконують веле­тенську роботу. Щоб зробити те саме, що вони здійснюють щосекунди, потрібні були б зусилля со­тень мільярдів робітників.

Змінюючи обличчя Землі, річки самі змінюються: розробляють річища, міняють напрям течії. Цю ро­боту вони виконують щодня, рік у рік, від тися­чоліття до тисячоліття.

Усі річки Землі — дивовижний світлий дар при­роди, їх треба берегти, про них треба турбуватися, бо без цих живих джерел дорогоцінної вологи неможли­ве життя на нашій планеті.


Так утворюється водоспад.


Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.