Рідна мова в рідній державі (нарис)
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
як їх почує!..
Так записав Тарас Шевченко 1848 року в неволі на далекому Кос-Аралі, зворушений українською піснею земляка. Відразу ж додавши:
Знать, од Бога і голос той,
І ті слова ідуть між люди!
Мова рідного народу – найвеличніша і найсвятіша. Її не може замінити жодна інша. Держава повинна всіляко захищати, зокрема й законодавчо, державну мову.
