і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

Рідна мова чиста, як роса

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
1800 грн
540 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №QJ442571
За публікацію цієї методичної розробки Кісіль Ірина Анатоліївна отримав(ла) свідоцтво №QJ442571
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Отримати код

Рідна мова чиста, як роса

(Сценарій свята-конкурсу читання віршів для учнів 5-6-ті класи)

(пісня «Рідна мова»)

Ведучий:

Доброго дня вам, шановні дорослі та діти!

Ведучий:

Ми раді вітати вас на святі-конкурсі української мови!

Ведучий:

9 листопада наша країна відзначає День української писемності та мови.

Ведучий:

Український народ має милозвучну, солов’їну, рідну українську мову. Вона має статус державної і є обов’язковою для вивчення.

Ведучий:

Адже кожна людина, яка проживає в Україні, повинна вміти розмовляти і добре знати українську державну мову.

Ведучий:

Володимир Сосюра звертається до вас своїм віршем «Учись» і закликає до вивчення своєї рідної мови:

Учися, мій хлопче, відмінником будь,

Люби і поля, і діброви!

І, де б ти не був,

Де б ти не жив, не забудь

Своєї вкраїнської мови.

Ведучий:

Отже! Сьогодні ми зібралися для того, щоб прослідкувати красу рідної мови засобами літератури.

Ведучий:

Приймати участь у конкурсі будуть читці 5-6-х класів.

Ведучий:

Конкурс читання віршів буде оцінювати наше журі у такому складі: …

Ведучий:

Отже, розпочинаємо! Зараз учні 5-го класу розкажуть нам про красу української мови.

Читці:

Сію дитині в серденьку ласку.

Сійся-родися ніжне «Будь ласка»,

Вдячне «Спасибі», «Вибач» тремтливе –

Слово у серці, як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!», «Світлої днини!»

Щедро даруй ти людям, дитино.

Мова барвиста, мова багата,

Рідна і тепла, як батьківська хата.

Ведучий:

Варто пам’ятати, що слово - це велика сила, яка може приголубити людину, розрадити, а може й образити, розчарувати. Тому не забувайте про лагідні, чарівні слова. І ще про них нам розповість наступний читець.

Читець:

У нашій рідній мові

Чарівні є слова.

Слова ці всім відомі,

Бо сила в них жива.

«Добридень», «До побачення» -

І усмішка сія.

Велике мають значення

Ось ці прості слова.

Як скаже син чи донечка:

«Спасибі» вам, «Будь ласка».

Ясніше сяє сонечко,

Бо в них – любов і ласка.

Від цих чарівних, добрих слів

Тепліше людям жити.

Якщо ти їх не говорив,

То треба говорити.

Ведучий:

Рідну мову я вивчаю,

Її люблю, не забуваю.

Рідну мову буду знати,

Берегти і поважати!

Ведучий:

Та на жаль, не всі бажають вивчати рідну мову, не кожен її шанує. Гумористи у своїх байках та усмішках висміюють недбалість у ставленні до мови. Пропонуємо вашій увазі гумореску Павла Глазового «Кухлик».

Читець:

(усмішка П.Глазового «Кухлик»)

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші – на мина жодної крамниці.

Попросив він: Покажіть кухлик той, що з краю.

Продавщиця:

Што? Чєво? Я нє понімаю.

  • Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.

  • Да какой же кухлік здєсь? Єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови.

  • На Вкраїні живете й не знаєте мови…

Продавщиця теж була гостра та бідова.

У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід!

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика, і не знає мови.

Ведучий:

Дякуємо за таку цікаву гумореску. Продовжує виступ

Читець:

Мова кожного народу, неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду, в житі – трелі солов’я.

На своїй природній мові і потоки гомонять,

Зелен-клени у діброві по кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову, колосисту на віки –

Українську рідну мову в дар дали мені батьки!

Берегти її, плекати будем всюди й повсякчас,

Бо ж єдина – так , як мати – мова в кожного із нас!

Ведучий:

Дякуємо за гарний вірш. До мікрофону запрошується…

Читець:

О слово рідне! Пращура молитво,

Громи Перука, Велеса поля,

Софія Київська – творіння Ярослава,

Слов ’яномовна праведна земля.

О слово рідне! України слава!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось – ні!

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам!

Ведучий:

Дякуємо нашому читцю. Продовжує

Читець:

Слова я чую барвінкові, і серце щемно завмира,

Так, ніби сонце у струмкові сміється спалахом тепла.

Того, освітленого дива, яке у рідній мові є.

Душа вогненна і правдива, що первоцвітом виграє…

Моя ти пісне калинова, моя ти зіронько свята!

Живи, цвіти, вкраїнська мово, зціляй і душу і вуста.

Своєю паростю гінкою вростай у різнобарв’я мов,

Буди всесильною рукою в серцях і ніжність і любов!

Ведучий:

Дякуємо! Із сивої глибини віків бере початок наша мова.

Ведучий:

Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби.

Ведучий:

Багато жорстоких років і століть пережила вона, мужньо зносячи наругу і царських сатрапів, і польсько-панських посіпак, і своїх панів та підпанків.

Ведучий:

До мікрофону запрошуємо читців

Читець:

Хто сказав, що мова наша груба?

Груба лиш тому, кому не люба.

Де іще від матінки-матусі

Ти почуєш? спатоньки-спатусі?

Хто ж сказав, що мова наша груба?

Груба лиш тому, кому не люба.

Ну, скоріше, незбагненна мова,

Лагідна, чарівно-загадкова.

Де ще в світі є така країна,

Як терпляча Україна - ненька,

Щоби тих, що їй завдав руїни,

Звала незлобливо – воріженьки.

Ведучий:

Дякуємо! До мікрофону запрошуємо

Читець:

Хто любить, той легко вчить.

Якщо з українською мовою

В тебе, друже, не все гаразд,

Не вважай її примусовою.

Полюби, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить.

Все, як пишеться, в ній вимовляється,

Все, як пісня, у ній звучить.

І журлива вона, і піднесена,

Тільки фальш для неї чужа.

В ній душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова у ній душа.

Дорожи українською мовою,

Рідна мова – основа життя.

Хіба мати бува примусовою?

Непутящим бува дитя?

Ведучий:

Дякуємо за такий чудовий вірш. Краса рідної мови в поезії, прозі, історичних матеріалах, у творчості письменників рідного краю.

Ведучий:

Краса рідної мови в писанкарстві, вишивці, розписах.

Ведучий:

Краса рідної мови в колисковій пісні, яку співає рідна матуся. Ось послухайте колискову

(Звучить колискова)

Ведучий:

Проводжаємо Юлю оплесками! Рідна мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле.

Ведучий:

Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. І продовжують наш конкурс читці. Будь ласка!

Читець:

«Мова» поетеса Ніна Півторацька.

Мова моя – не мала! З праглибини, материнська.

Мова моя українська. Із доброти, а не зла.

Рідна, кохана моя…

Світло моє чорноброве, --

Пахне калинно - бузково,

Сонцем у душу сія,

Мова – моє пізнання…

Перший мій подих – ой, леле!

В тихій селянській оселі,

В купелі щедрого дня.

Мова – це рідний поріг, мама і тато. І хата.

Мова – це віра хрещата…

Хліб золотий на порі.

Мова – це наші сини,

Мова – це дочки-тополі,

Мова – це радощі й болі,

Пошук терпкий новизни,

Дума у ній дорога.

Й Січі козацької мужність…

Хто її зрадив байдуже,

Той і душею погас!

Ведучий:

Проводжаємо оплесками. Рідна мово! Ти ж, як море, - безконечна і могутня!

Ведучий:

У тобі – щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу – його щедрість, радощі й печалі.

Ведучий:

Його труд, його піт, і сміх, і безсмертя його. Запрошуємо наступного читця.

Читець:

(Микола Адаменко «Жива вода»)

Я знаю – мова мамина свята.

В ній вічний незнищенний дух свободи.

Її плекали розум і вуста

Мільйонів. Це жива вода народу.

Її зневажить – зрадити народ,

Який до сонця зводився крізь муки,

Це – забруднити плеса наших вод,

Це – потоптати материнські руки,

Які нас від напастей берегли,

Останню дрібку хліба віддавали,

Щоб ми нівроку дужими були

Й матусиних пісень не забували.

Зневажить мову мамину – біда,

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам можем передать

Лиш те, що корені калини сушить.

Ведучий:

Дякуємо нашим читцям. Мова – то цілюще народне джерело. Це найдорожчий скарб, переданий нам сотнями поколінь.

Ведучий:

Читець:

Онучку мій, лебедику вихрастий,

Тебе назвали ім’ям дідусів.

Один з яких віддав себе науці,

Другий виборював щасливий шлях для всіх.

І хоч пішли вони з життя обидва,

Та залишили жайворонка спів,

Прозоре небо, квітку оксамитну

І ціле поле українських слів.

Щоб зранку зрощував ти їх росою,

Збагачувався мовою щодня

І спати йшов із Словом до покою,

У снах ти чув, як мама промовля:

- Синочку мій, журавлик тонконогий,

Ти заповіт дідусів пам’ятай,

Й куди б не закидала тебе доля,

Та мову рідну ти не забувай.

Ведучий:

Дякуємо. Любі діти. Я дуже хочу, щоб нам не довелось колись жаліти, що ми не знаємо рідної мови. Тож давайте любити і вивчати її! Запрошуємо

Читець:

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця!

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти – як і насущий хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити!

Ведучий:

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – у нашій славній Україні.

Ведучий:

Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає з сивої давнини.

Ведучий:

І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

Ведучий:

Нам, українцям, треба плекати рідну мову, усе робити для її розвитку.

Ведучий:

Якщо у людини забрати мову, вона здичавіє. Коли не шанувати рідної мови, традицій, культури, ніколи не бачити Україну квітучою.

Ведучий:

Підростаючому поколінню треба вірити в свої сили і майбутнє Батьківщини, адже віра – це маяк життя, втративши її, людина розбивається.

Ведучий:

Ось і закінчився наш конкурс-свято читання віршів про рідну мову. Слово надається нашому журі.

(слово журі, нагородження)

Ведучий:

Всім дякуємо за увагу!

Тр.___ (пісня)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Сценарій свята-конкурсу читання віршів для учнів 5-6-ті класи
  • Додано
    27.02.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Клас
    5 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    138
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    QJ442571
  • Вподобань
    0
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти