Річ Посполита (1569–1795) — федеративна держава, утворена Люблінською унією між Королівством Польським та Великим князівством Литовським. Назва походить від польського Rzeczpospolita — кальки латинського res publica («спільна справа», «республіка») .
Виникнення
Унія була підписана 1 липня 1569 року в Любліні. Обидві держави об'єдналися в «одне нероздільне тіло» на чолі зі спільно обраним королем . Українські землі — Київщина, Брацлавщина, Волинь, Поділля — були передані від Литви до Корони Польської .
Устрій: «шляхетська демократія»
Формально Річ Посполита була виборною монархією з потужним парламентом — вальним сеймом (король, Сенат, Посольська ізба). Шляхта мала право обирати короля, а згодом — використовувати liberum veto для блокування рішень сейму . Це створило систему, яку часто називають «шляхетською демократією» — з надзвичайними правами дворянства, але слабкою центральною владою .
Суспільство та релігія
Суспільство поділялося на стани: шляхта, духовенство, міщани, селяни . Річ Посполита вирізнялася релігійною толерантністю: поряд з домінуючим католицизмом легально існували православ'я, лютеранство, кальвінізм, юдаїзм та іслам . Проте після Берестейської унії 1596 року релігійні конфлікти загострилися .
Українські землі
Українські воєводства зберегли певну автономію: тут діяло «руське» (староукраїнське) право та мова . Водночас посилювалася полонізація та експансія польської шляхти, що викликало опір, який найяскравіше проявився у Хмельниччині 1648–1657 років .
Занепад
Внутрішня нестабільність, магнатське свавілля та виснажливі війни призвели до кризи. Річ Посполита припинила існування внаслідок трьох поділів (1772, 1793, 1795) між Росією, Пруссією та Австрією .
