Рецензія на книжку : Ярослава Грицака. Нариси з історії України : Формування Української Модерної Нації ХІХ – ХХ ст. – Київ, 2000

Монографія Ярослава Грицака Нариси з історії України : Формування Української Модерної Нації, посвячена, з одної сторони дуже цікавій, з іншої сторони, складній тематиці, а саме розвитку і становлення української модерної нації. Грицак зазначає, що дослідженнями цього довготривалого процесу, якими зазвичай керувались історики донедавна, не відповідає дійсності і сильно звужує розуміння українського історичного процесу. Зокрема ця тенденція в нього описана так : «Українська традиційна (дорадянська й еміґраційна) історіографія давала досить просту відповідь на це питання: українська нація виводиться ще з часів Київської Русі і змогла перетривати всупереч усім незгодам. Внаслідок політичних репресій українська національна ідентичність була придушена, але вона ніколи не зникала. Українці зберігали свою прив’язанність до мови, релігії, народних звичаїв, традиційних занять і т.д. Відповідно до цієї логіки, у 1991 р. вони довели свою спроможність до самовиявлення, як тільки політичні обставини дали таку можливість». Власне через це, Грицак Я., щоб краще зрозуміти сутність цього складного процесу, використовує у своїй монографії, окрім праць Грушевського Антоновича, також еміграційної історіографії, досягнення сучасної західної літератури, які передусім спеціалізуються на вивченні «модерного періоду і становлення націй», намагається подати свою концепцію розвитку українського модерного суспільства, при чому його інтерпретація українських подій, дуже сильно пов’язана з європейським історичним процесом.