Однією з найвідоміших цитат Г. Сковороди є славнозвісна: «Світ ловив мене, але так і не спіймав», яка, судячи з усього, була не тільки констатацією успішної стратегії вислизання за життя філософа, а й висловлювала певну переконаність на майбутнє (що так само, як «спіймання», не було реалізовано за життя Г. Сковороди, воно залишатиметься таким же нездійсненним і в майбутньому). Таким чином, роблячи з Г. Сковороди предмет розвідки, ми тим самим впадаємо в подвійний гріх. По-перше, гріх гордині, який полягає в тому, що ми вважаємо себе здатними зробити те, чого не зміг зробити «цілий світ». А по-друге, гріх неповаги, оскільки якщо сам Г. Сковорода так прагнув залишатись неспійманим, то на яких підставах ми привласнюємо собі право вставляти його до тієї чи іншої класифікаційної моделі? Понад 270 років пройшло з тих пір, як думки Сковороди почали самостійне життя серед українців земляків.











