12. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи. Рефлекси безумовні та умовні
• Чи відрізняються безумовні рефлекси новонародженої дитини та дорослої людини?
Пройди Нейропсихологічний Тест
Нервовій системі притаманний рефлекторний принцип роботи. Це означає, що будь-яка реакція організму на дію зовнішніх і внутрішніх подразників здійснюється за участю нервової системи.
У чому полягає рефлекторний принцип роботи нервової системи. Ми знаємо, що реакцію організму у відповідь на дію подразника, яка відбувається за участю нервової системи, називають рефлексом (від лат. рефлексус - відбитий).
Кожний рефлекс починається з дії на рецептор певного подразника зовнішнього чи внутрішнього середовища. Шлях, який проходить нервовий імпульс під час здійснення рефлексу, називають рефлекторною дугою (див. мал. 6.3).
У рецепторі у відповідь на дію подразника виникають нервові імпульси, які надходять у відповідний нервовий центр, зумовлюючи його збудження. Нервовий центр аналізує такий сигнал та надсилає нервові імпульси до виконавчих тканин і органів (наприклад, м’язів, різних залоз). Наслідком цього є реакції певних органів чи всього організму.
Рецептори за характером розташування поділяють на зовнішні, розміщені на поверхні тіла (рецептори шкіри, ока, вуха тощо), та внутрішні, які містяться у внутрішніх органах (легенях, серці, шлунково-кишковому тракті, м’язах, сухожиллях та ін.).
Рефлекси, які виникають у разі подразнення зовнішніх рецепторів, дають змогу організму реагувати на зміни, що відбуваються у навколишньому середовищі. Ті ж рефлекси, які здійснюються під час збудження внутрішніх рецепторів, регулюють роботу внутрішніх органів і підтримують гомеостаз.
Цікаво знати. Термін «рефлекс» запропонував у XVIII ст. чеський фізіолог Їржі Прохаска (1749-1820), один із основоположників рефлекторної теорії. Основи вчення про рефлекс і рефлекторний принцип діяльності нервової системи заклав французький учений Рене Декарт (мал. 12.1). Він вважав, що взаємодія органів людини й тварин відбувається за участі нервової системи.
Які рефлекси є безумовними, а які — умовними. Під безумовним рефлексом ми розуміємо вроджену, спадково закріплену стереотипну реакцію організму на дію подразників зовнішнього або внутрішнього середовища. Вона однакова для усіх особин певного виду і не залежить від змін у зовнішньому середовищі. Безумовними такі рефлекси називають тому, що для їх утворення не потрібні певні умови.
Рефлекс забезпечується взаємодією різних типів нейронів, нервових волокон, якими передаються нервові імпульси, відповідних нервових центрів та робочих органів (див. мал. 6.3). У здійсненні безумовних рефлексів беруть участь нервові центри, розташовані у спинному мозку, стовбурі та підкіркових ядрах головного мозку. Подразники, які сприяють здійсненню безумовних рефлексів, також називають безумовними.
Подразники бувають зовнішніми (різноманітні зміни умов довкілля - світлові, температурні, хімічні, звукові, механічні тощо) та внутрішніми (зміни складу та властивостей внутрішнього середовища організму або механічні подразнення його внутрішніх структур).
Безумовні рефлекси у людини, ссавців, птахів тощо відіграють провідну роль у забезпеченні реакцій організму в перший час після народження, а надалі становлять підґрунтя для утворення умовних рефлексів.
Так, завдяки безумовним рефлексам у перші моменти після народження дитина здатна дихати, харчуватися тощо, тобто здійснювати життєво важливі функції. Протягом життя деякі безумовні рефлекси перестають виконуватися - згасають (наприклад, смоктальний рефлекс у людини). Це відбувається тому, що безумовні рефлекси здійснюються під контролем кори великих півкуль головного мозку, яка може гальмувати деякі з них (наприклад, коли в цих рефлексах зникає життєва необхідність).
