+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о
Предмети »
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

РЕАЛІЗАЦІЯ РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ ЧЕРЕЗ СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Лях Ганна Миколаївна

Вчитель історії та правознавства

Бердянська гімназія № 3 “Сузір’я”

Бердянської міської ради Запорізької області

РЕАЛІЗАЦІЯ РЕПРОДУКТИВНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ

ЧЕРЕЗ СУРОГАТНЕ МАТЕРИНСТВО

Актуальність даної статті полягає в тому, що на сьогоднішній день передові репродуктивні технології дозволяють вирішувати одвічну проблему безпліддя за допомогою сурогатного материнства. Однак, реалізація прав людини у сфері репродуктивних технологій не є чітко регламентованою з юридичного боку в багатьох державах світу. Унаслідок чого порушуються права людини та зростає кількість проблем, пов’язаних з комерціалізацією та криміналізацією діянь, відносно до народження дітей за допомогою сурогатного виношування.

Мета цієї статті полягає в аналізі проблем реалізації репродуктивних прав людини через сурогатне материнство. А саме, проаналізувати наукову літературу, законодавчі акти, соціальні програми стосовно до даного питання. Дати визначення поняттю репродуктивних прав людини, доказати, необхідність

чіткого регламентування репродуктивних технологій з юридичного боку на міжнародному рівні.

Прагнення до єдиного європейського простору, перед суспільством ставити проблему гармонізації та адаптації законодавства до загальноєвропейських стандартів, стрижнем якого повинна стати людина та законодавча гарантія її прав і свобод. Особливу увагу в цьому процесі слід приділяти саме фундаментальним правам людини, до яких слід віднести і репродуктивні права.

У юридичній літературі проблематика, пов'язана з різними аспектами репродуктивних прав людини, досліджується в роботах Н.С. Байбороша,

П.В. Рагойши, Е.А. Іваєвой, К.Н. Світнєва, Р.О. Стефанчука, М.В.Сопель,

Г.Б. Романовського, Е.В. Перевозчикової та інших авторів.

Однак питання визначення конституційно-правових основ сурогатного

материнства, будучи досить вузьким в даній сфері, не отримало детальної

розробки. Представляється доцільним розглянути право реалізації сурогатного материнства через призму здійснення репродуктивних прав людини.

Вперше поняття репродуктивних прав було закріплено в п.7.2. Програмі дій Міжнародної конференції по народонаселенню та розвитку (Каїр, 5-13 вересня 1994 р.) [1] й отримало подальший розвиток у п.95 Платформі дій (Platform of Action), що була затверджена за результатами Четвертої Всесвітньої конференції по становищу жінок (Пекін, 4-15 вересня 1995 р.). В цьому акті зафіксовано, що репродуктивні права ґрунтуються на визнанні основного права: усіх подружніх пар та окремих осіб вільно приймати відповідальне рішення щодо кількості своїх дітей інтервалів між їх народженням та часом їх народження; на необхідні для цього інформацію і засоби; на досягнення максимально високого рівня сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи право приймати рішення з питань, що стосуються репродуктивної поведінки в умовах відсутності дискримінації, примушування та насилля [2] .

Однак, визначення поняття репродуктивних прав, яке закріплене в чинних національних і міжнародних актах є неповним, оскільки в них не враховуються чинник репродуктивного здоров'я та інші аспекти проблем продовження роду [3,122].

У 2008 році Міжпарламентською асамблеєю Євразійського економічного співтовариства розроблений Типовий проект законодавчого акту «Про загальні принципи охорони репродуктивного здоров'я населення держав – членів Євразійського економічного співтовариства» [4]. У ст. 1 проекту міститься визначення репродуктивних прав, під якими розуміються права громадян на охорону їх репродуктивного здоров'я і вільне ухвалення і реалізація рішень відносно народження або відмови від народження дитини в шлюбі чи поза шлюбом, методами зачаття і народження дітей, а також на медико-соціальну, інформаційну та консультативну допомогу у цій сфері. Аналіз розглянутих визначень дозволяє виділити основні права, складові інституту репродуктивних прав особи: право на самостійне планування сім'ї; право на вільне ухвалення рішень відносно народження або відмови від народження дитини; право на охорону репродуктивного здоров'я; право на медико-соціальну, інформаційну та консультативну допомогу; право на використання допоміжних репродуктивних технологій; право на захист репродуктивних прав [5].

На підставі вище викладеного репродуктивні права можна визначити як комплекс прав, що забезпечують реалізацію прав людини на продовження роду, включаючи право на самостійне планування сім'ї (кількість дітей, інтервали між їх народженням); право на вільне ухвалення рішень відносно народження або відмови від народження дитини; право на охорону репродуктивного здоров'я; право на медико-соціальну, інформаційну і консультативну допомогу; право на використання допоміжних репродуктивних технологій (екстракорпоральне запліднення, сурогатне материнство) [6, 118]. .

Сурогатне материнство – це один з методів допоміжних репродуктивних технологій, при якому ембріон, отриманий після запліднення in vitro (тобто «в пробірці») статевих кліток генетичних батьків, переносять в матку іншої жінки (сурогатній матері) для подальшого виношування і народження дитини.

В Україні вперше програма сурогатного материнства була здійснена у 1995 р. в Харкові, коли мати виносила дитину для своєї дочки, ставши одночасно і матір’ю і бабусею. Оскільки такі експерименти, з медичної точки зору, є вдалими їх успішно практикують і зараз.

Однак, постає питання, чи всі бажаючи прийняти участь у програмі сурогатного материнства, мають на це право? Враховуючи певні морально- етичні, психологічні, релігійні, юридичні та інші аспекти цього питання, ми прийшли до висновку, що реалізувати репродуктивні права через сурогатне материнство можуть не всі. Так, наприклад, існує обмеження для гомосексуальних пар, вдів, самотніх жінок і чоловіків, що суттєво порушує фундаментальні права людини.

Проблемою реалізації репродуктивних прав людини через сурогатне материнство є і те, що сурогатне материнство чітко не регламентовано в міжнародному праві, а відношення до нього в різних країнах не однакове: від повного неприйняття, заборони і кримінального переслідування за його здійснення до схвалення і законодавчого закріплення.

Для жителів Франції сурогатне материнство незаконно тому, що суперечить законодавству про усиновлення [7, 129]. У Германії злочином вважається будь-яка спроба здійснити штучне запліднення або імплантацію людського ембріона жінці (сурогатній матері), готовій відмовитися від своєї дитини після його народження [8, 2746]. До юридичної відповідальності в цих країнах притягуються лікарі та посередники, а не батьки і сурогатна мати.

Заборонено сурогатне материнство в Австрії, Норвегії, Швеції, деяких штатах Америки (Аризона, Мічиган, Нью-Джерсі).

У Австралії (штат Вікторія) дозволено лише некомерційне сурогатне материнство. Допускається оплата поточних витрат сурогатної матері у Великобританії. Заборонена реклама сурогатного материнства, пропозиція послуг сурогатних матерій і їх підбір в Канаді Ізраїлі, Нідерландах, деяких штатах Америки (Нью-Гемпшир, Вірджинія).

У Бельгії, Греції Іспанії, Фінляндії, Латинської Америки, Таїланді Індії сурогатне материнство не регулюється законодавством, але фактично має місце.

Нарешті, країни, де сурогатне материнство, у тому числі й комерційне, законодавчо дозволене: США (більшість штатів), Південно-Африканській Республіці, Казахстані та Україні.

Для запобігання порушення репродуктивних прав людини, комерціалізації та криміналізації діянь відносно до народження дітей за допомогою сурогатного виношування, необхідно чітко регламентувати з юридичного боку використання репродуктивних технологій на міжнародному рівні. При цьому необхідно врахувати, що ця сфера суспільних відносин є доволі особистою, тому здійснення регулювання та охорони таких відносин повинне здійснюватись доволі коректно, щоб не порушувати основних фундаментальних прав людини.

Література

  1. Програма дій Міжнародної конференції по народонаселенню та розвитку(Каїр,5-13вересня 1994 р.) // http//www.un.minsk. by/ru/unfpa/ rescenter/conference/unfpa-confer7.html

  2. Платформі дій Четвертої Всесвітньої конференції по становищу жінок (Пекін, 4-15 вересня 1995 р.) / http//www.owl.ru/win/ pecin/ oglavl.htm

  3. Рагойша, П. В. Родительские права и обязанности в контексте реализации прав на материнство и отцовство: проблема дефиниции момента возникновения / П. В. Рагойша // Вестн.Конституц. Суда Респ. Беларусь. – 2006. – № 4. – С. 122–128.

  4. Об общих принципах охраны репродуктивного здоровья населения государств - членов ЕврАзЭС: Типовой проект законодательного акта Межпарламентской ассамблеи Евразийского экономического сообщества [Электронный ресурс] //

  5. Межпарламентская ассамблея Евразийского экономического сообщества. – Режим дocтyпa: www.ipaeurasec.org/docsdown/tip_project_reprodukt.pdf.

  6. Байбороша, Н. С. Суррогатное материнство как способ реализации репродуктивных прав: конституционные основы / Н. С. Байбороша // Вестник Конституционного Суда Республики Беларусь. – 2009. – № 3. – С. 115–124.

  7. Франція Закон № 99-654 від 29 липня 1994 р. про донорство і використання донорського матеріалу. Ст.2.152-2 (передрук в 45 INT'LDIG HEALTH LEGS.478/1994)

  8. Німеччина. Закон про захист людського ембріона (Закон про захист ембріона) від 13 грудня 1990 г.= Bundesgesetzblatt; частина I; дек. 1990. С. 2746-2748. §1(1)7.

Опис документу:
Автор: Лях Ганна Миколаївна. Вчитель історії та правознавства. Бердянська гімназія № 3 “Сузір’я” Бердянської міської ради Запорізької області. Актуальність даної статті полягає в тому, що на сьогоднішній день передові репродуктивні технології дозволяють вирішувати одвічну проблему безпліддя за допомогою сурогатного материнства. Однак, реалізація прав людини у сфері репродуктивних технологій не є чітко регламентованою з юридичного боку в багатьох державах світу.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
590 грн
590 грн