Для мистецького загалу початку XX ст. поетичним кумиром був австрієць Райнер Марія Рільке. Він відкрил новий етап у розвитку європейської поезії , увібрал в себе всі етапи складного шляху естетичних пошуків митця - від неоромантизму та імпресіонізму через заглиблений у філософські та релігійні роздуми символізм до "нової речевості" (стилю, що тяжіє до конкретності зображення і прийшов на зміну експресіоністському пафосу та схематизму). Поезія Рільке, що вирізняється глибокою думкою, емоційною силою, музикою, ритмічністю й інтонацією свободи, мала значний вплив на розквіт німецької лірики. Бехер назвав Рільке посланцем найкращої частини свого народу, що збагатив поезію, написану німецькою мовою. Кращим його творінням є збірка "Великий гнів" 1943 р.

















