"Енеїда" Публія Вергілія Марона — це найвидатніша пам'ятка давньоримської літератури «золотої доби», яка стала національним римським епосом.
Аналіз твору.
Автор: Публій Вергілій Марон(70–19 рр. до н.е.).
Дати створення: 29–19 рр. до н. е. (написана на замовлення імператора Октавіана Августа, залишилася незавершеною через смерть поета).
Літературний рід: Епос.
Жанр: Епічна (героїчна) поема.
Віршовий розмір: Дактилічний гекзаметр.
Джерела сюжету: Давньогрецькі міфи про Троянську війну, римські перекази про заснування держави, а також поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея».
Тема: Мандри та поневіряння троянського героя Енея, його прибуття до Лацію та запеклі війни за заснування нової держави — майбутньої Римської імперії.
Ідея: Уславлення місії Риму, затвердження його божественного походження й величі, а також прославлення імператора Октавіана Августа та його роду Юліїв.
Головні герої:
Еней — троянський принц, син Анхіса й богині Венери.
Анхіс — батько Енея.
Дідона — цариця Карфагена, яка палко кохала Енея.
Сивілла — пророчиця й провідниця Енея в підземне царство.
Латин — цар Лаціума.
Лавінія — донька Латина, майбутня дружина Енея.
Турн — вождь рутулів, головний супротивник Енея.
Боги: Венера, Юнона, Юпітер.
Проблематика: Обов'язок перед державою та богами (благочестя), патріотизм і самопожертва, підкорення людської волі долі (фатуму), неминучість війни та цінність миру.
Особливості композиції
Поема складається з 12 книг і чітко ділиться на дві рівні частини, які наслідують гомерівський епос:
Книги 1–6 (подібно до «Одіссеї»): Розповідають про втечу Енея зі зруйнованої Трої, його тривалі мандри морем, зупинку в Карфагені та спуск у царство мертвих до батька.
Книги 7–12 (подібно до «Іліади»): Присвячені прибуттю в Італію, укладанню союзів та запеклим битвам місцевих племен із троянцями за право заснувати Рим.
