Публій Овідій Назон - давньоримський поет.

Публій Овідій Назон (20 березня 43 р. до н.е. -- 17 р. н.е.) давньоримський поет творчість якого завершує “золоту добу” римської літератури. Видатний поет «золотої доби Августа» Публій Овідій Назон належав до іншого покоління, ніж Вергілій і Горацій. Він не застав громадянських воєн, тому в його творчості відсутні серйозні роздуми на громадсько-політичні й морально-філософські теми. Овідій — вишуканий лірик, який головну увагу приділяв змалюванню людських почуттів. Біографія Овідія відома з його автобіографічного твору “Скорботні елегії”. Овідій досконало володів поетичним стилем, писав дуже легко та гнучко. Жанр любовної поезії у той час був дуже популярним, особливо серед середніх прошарків римського суспільства. У своїх творах Овідій згадував великих попередників -- Корнелія Галла, Тібулла, Секста Проперція, однак сам він не лише продовжував їх лірику, а й розвинув їх стиль. Для Овідія не була притаманна соціальна та філософська проблематика, натомість для нього характерна любовна тематика, при цьому він майстерно та іронічно використовував традиційні літературні мотиви, переспівував і своїх великих поетів, і свої власні твори. Овідій досконало володів поетичним стилем, писав дуже легко та гнучко. Жанр любовної поезії у той час був дуже популярним, особливо серед середніх прошарків римського суспільства. У своїх творах Овідій згадував великих попередників -- Корнелія Галла, Тібулла, Секста Проперція, однак сам він не лише продовжував їх лірику, а й розвинув їх стиль.