Труднощі у навчальному процесі, які виникають у початкових класах, що ускладнюють засвоєння основної шкільної програми. Саме в початкових класах закладається фундамент системи знань, а без цієї основи учні надалі зазнають труднощів і внаслідок чого в середніх класах починаються проблеми.
У цій роботі значна роль відводиться вчителю, який своєчасно повинен усунути прогалини, що з’явилися в навчанні. Вчителю необхідно усвідомлювати, ні до чого нездібних дітей немає. Всі учні здатні до навчання, але в кожного свій шлях розвитку. І цей шлях потрібно обрати вчителю. Найчастіше вчителі вибирають традиційні способи роботи з відстаючими учнями – додаткові заняття на повторенні пройденого матеріалу. Однак цей спосіб не завжди виявляється корисним, т.к. у цьому випадку усувається слідство, а не причина [1].
Для того, щоб робота з неуспішними учнями стала ефективною, необхідно, перш за все, виявити конкретні причини неуспішності. В основі шкільної неуспішності можуть бути такі групи причин:
– психологічні (розвиток пізнавальних процесів, мотиваційна сфера учнів, рівень тривожності);
– педагогічні (неправильна організація навчального процесу, недооцінка позакласної та позашкільної роботи з дітьми);
– соціальні (слабка матеріально-технічна база школи, низький рівень дошкільного виховання дітей, нестача вчителів, домашні умови життя учнів, відносини в сім’ї, культурний рівень батьків) [2].
У рамках навчального процесу велику роль відіграють педагогічні та психологічні причини неуспішності молодших школярів.
Проблемі шкільної неуспішності велику увагу приділяли педагоги, і психологи. З них найвідоміші Ю.К. Бабанський, К.В. Бардін, П.П. Блонський, П.П. Борисов, А.А. Бударний, А.М. Гельмонт, М.А. Данилов, Н.І. Мурачковський, А.А. Смирнов, Л.С. Славіна, В.С. Цетлін.
Відповідно до виявлених причин шкільної неуспішності ми виявили такі рекомендації щодо їх подолання. Принципи, на яких засновані рекомендації: комплексний та системний підхід, диференційований підхід, опора на позитивні сторони.
У роботі з розвитку пізнавальних процесів необхідно велике увагу приділити корекційним вправам. Важливо при цьому вести цілеспрямовану та систематичну роботу. Вправи включати в навчальний процес, у позанавчальну діяльність [3].
У проведенні вправ необхідно орієнтуватися на поточний рівень учня, що поступово ускладнюватиме завдання.
Наступна причина шкільної неуспішності – внутрішній стан дитини; рівень тривожності.
Для усунення тривожності доцільно використати педагогіку підтримки, використовуючи при цьому тактику допомоги. Потрібно допомогти дитині усвідомити, що він потрібний і його оточуючі готові підтримувати незалежно від його оцінок.
Необхідно підвищувати рівень «Я можу», використовуючи технологію «Ситуація успіху».
І останній момент, який недостатньо реалізований у навчальної діяльності дітей; мотивація. Більшість дітей керуються широкими соціальними мотивами, мотивами уникнення неприємностей. Формування внутрішньої мотивації може відбуватися через зміст навчальної діяльності та через саму діяльність.
Таким чином, усі вищеперелічені рекомендації сприяють усунення педагогічних та психологічних причин неуспішності у молодших школярів у процесі навчання в молодшій школі.
Список літератури
1. Ануфриев А. Ф. Как преодолеть трудности в обучении детей. Психодиагностические таблицы. Психодиагностические методики. Коррекционные упражнения. М., 1997. 224 с.
2. Бабанский Ю. К. Вопросы предупреждения неуспеваемости школьников: сб. статей. Ростовна-Дону.: Педагогика, 1972. 523 с.
3. Гельмонт, А. М. О причинах неуспеваемости и путях ее преодоления. М.: Просвещение, 2005. 326 с.
4. Ежкова, Н. С., Ежкова А.Е. Эмоциональная поддержка первоклассников в учебной деятельности. Начальная школа плюс До и После. 2013. № 5. С. 52 – 55.
