і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь

Психологія індивідуального підходу до дитини у процесі виховання

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

Управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації

Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників

Проект:

Регіональна програма

«Класний керівник

в особистісно орієнтованому виховному просторі»

Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників

Кафедра педагогіки та психології

Кафедра методології та управління освітою

Проект розроблено:

    на виконання рішення колегії обласного управління освіти і науки від 25.11.2005 р. „Про створення регіональної програми „Класний керівник” (проект)

    на виконання наказу директора ВОІПОПП №19 від 23.02.2006 „Про підготовку регіональної програми „Класний керівник”.

Керівник проекту:

Іваниця Г.А., заступник директора з навчально-методичної роботи.

Творча група:

Комар Т.О., кафедра педагогіки та психології ВОІПОПП;

Неприцький О.А., Києнко-Романюк Л.А., кафедра методології та управління освітою;

Ковальчук В.І., завідувачка відділом управління освітою;

Лесіна О.В., завідувачка кабінетом початкового навчання;

Галич Т.В., голова методоб’єднання класних керівників м.Вінниці.

Ставтесь до людей так, якби вони були тими, ким повинні бути, і ви допоможете їм стати тими, ким вони можуть стати.

Йоганн фон Гетте

Вступ

Сучасне виховання має відігравати випереджальну роль у розбудові української держави, базуватися на кращих здобутках світової і національної культури, педагогічної теорії й практики, стимулювати соціалізацію особистості, її інтеграцію у життя суспільства, сприяти особистісному самовизначенню, самоорганізації та самореалізації.

Виховання є результатом нових соціально-економічних та культурних умов, що характеризуються новою гуманістичною парадигмою, особистісно орієнтованим підходом і ґрунтуються на принципах національної спрямованості, культуровідповідності, цілісності, акмеологічному, субєкт-суб’єктної взаємодії, адекватності виховання психологічним умовам розвитку особистості, превентивності, особистісної орієнтації, технологізації. Саме ці принципи визначають ефективність системи виховання.

Сучасне виховання здійснюється в контексті національної і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, грунтується на свободі вибору мети життєдіяльності, поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.

Найважливішими психолого-педагогічними умовами сучасного виховання є:

    відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої гуманістичної парадигми освіти;

    ставлення до особистості дитини як до суб’єкта виховання;

    перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб’єктів виховного процесу;

    створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку у колективі;

    захист і підтримка інтересів особистості дитини;

    самоідентифікація та суспільно-значуще особистісне самовизначення дитини ;

    стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;

    створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;

    інтеграція виховних впливів освітнього середовища;

    практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;

    культивування цінностей особистості;

    створення відповідного виховного середовища у навчальному закладі.

Зміст сучасного виховання визначається цінностями і ставленнями особистості до суспільства і держави, до людей, до природи, до мистецтва, до праці, до себе.

В умовах кардинальних змін теоретико-методологічних засад виховання, утвердження гуманістичної парадигми освіти значно підвищуються вимоги до рівня знань і вмінь класних керівників.

Сучасний класний керівник повинен знати і вміти визначати реальний рівень духовного, соціального, психічного, фізичного розвитку учнів класу, прогнозувати результат своєї діяльності, обирати із уже відомих, конструювати або виробляти єдину виховну технологію, яка б забезпечила особистісне зростання вихованців.

Класний керівник сьогодні:

    Класний керівник виконує специфічні ролі та функції

    Стан професійної підготовленості класних керівників недостатній

    Знання і вміння класних керівників потребують суттєвого оновлення

    Недостатній рівень психолого-педагогічної компетентності

    Неповноцінне виконання класними керівниками своїх функціональних обов’язків

    Робота класного керівника — це сподвижницька праця

    Персоналізація педагога як класного керівника відбувається швидше

    Необхідність формування нового статусу класного керівника, а також змісту, форм та методів його діяльності

У сучасних умовах значно змінюється статус класного керівника, а та­кож зміст, форми та методи його діяльності. Цей процес відбувається до­сить складно. Помітні дві тенденції: школи або зовсім відмовляються від класного керівника, або дають йому значно більше повноважень, аніж раніше.

Зміна статусу класного керівника, різних аспектів його діяльності пов'яза­на з виникненням у школах гуманістичних виховних систем, для яких визна­чальним є особистісний підхід до виховання, його природовідповідність.

Основними ідеями таких систем є єдність виховання, навчання та розвитку; організація життєдіяльності учнів як основи виховного процесу; гу­манізація міжособистісних стосунків; диференціація виховання; створення відповідного освітньо-виховного середовища.

В сучасних умовах змінюється статус класного керівника, а та­кож зміст, форми та методи його діяльності, тому актуальними є питання розробки нової моделі класного керівника. Розробка проетку „Класний керівник в особистісно орієнтованому просторі.”

Розробка проекту передбачала:

    «Аналіз кадрового забезпечення виховної роботи в ЗНЗ» - обґрунтування актуальності проекту і необхідності розробки сучасної моделі класного керівника.

    «Розробку змісту програми” модель класного керівника та перелік теоретичних положень, ідей, ключових категорій і понять, якими повинен оволодіти класний керівник;

    «Визначення етапів реалізації програми» опис детального плану впровадження програми, етапи роботи та заходи (дії) суб’єктів діяльності;

    «Розробку критеріїв результативності” визначення критеріїв результативності реалізації програми та способи їх перевірки.

Зміст програми

Пояснювальна записка

Особистісно зорієнтоване виховання, ідеї гуманізації і демократизації шкільного життя— це стрижневі проблеми перебудови сучасної школи.

Організація виховного процесу вимагає, щоб у центрі уваги була особистість учня як суб'єкта виховання, розвиток його внутрішнього «Я», формування індивідуального стилю життя і відповідального ставлення до природи, суспільства, самого себе.

Головною метою сучасного виховного процесу є виховання громадянина України, патріота своєї країни, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну державу; здатного виявляти на­ціональну гідність, знати свої обов'язки і права, цивілізовано відстоювати їх, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, поводитися компетентно, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізовуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій культури.

Вихідним у вихованні є розвиток духовно-моральних якостей особистості, які допомагають їй реалізувати себе як індивідуальність, навчитися виробляти власну позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе й оточуючих; здатність до самореалізації, самовираження, самоствердження, самоорга­нізації. Гуманістична культура, система народних традицій, знань, умінь становить невичерпний потенціал у справі виховання підростаючих поколінь. Використання засобів виховання підпорядковане ідеї гармонії людини з навколишнім світом, любові до Батьківщини; патріотизму.

Сучасний виховний процес має стимулювати самоосмислення (усві­домлення себе в широких соціальних зв'язках і відносинах); самопроектування (постановка перед собою нових цілей); самореалізацію в різних видах діяльності.

Застосування інноваційних виховних технологій та використання соціокультурного середовища — необхідна умова сучасного виховного про­цесу.

Це надихає на пошук нових моделей індивідуального розвитку особистості, розробку повних програм, проектів, змістом яких мають бути:

розвиток культури творчого мислення; спілкування; соціуму та бажання перетворити середовище культури самоорганізації в житті.

Завдання виховного процессу:

    Інтелектуалізація пізнавальних процесів, розвиток мислення» пам'яті, уваги, оволодіння новими навичками спілкування й самоаналізу.

    Удосконалювання психічних процесів — самоспостереження, самопізнання, самовиховання, саморегуляція почуттів, емоцій, розвиток уміння абстрактно мислити, самовдосконалення стилю спілкування.

Останнім часом у педагогічному середовищі значно зріс інтерес до використання системного підходу в навчанні і вихованні школярів, у керуванні житєдіяльністю освітнього закладу. Педагоги і керівники освітні закладів, які у своїй діяльності змогли переконатися в доцільності використання системного підходу, стають його прихильниками і прагнуть розширити рамки його застосування в педагогічній практиці.

Виховна система класу – це спосіб організації життєдіяльності та виховання членів класного співтовариства, що становить цілісну й упорядковану сукупність взаємодіючих компонентів і сприяє розвитку особистості та колективу.

Головна роль у побудові, функціонуванні та розвитку виховної системи класу належить класному керівникові (вихователеві). Його життєво-ціннісні орієнтації, педагогічні погляди і позиція, інтереси і захоплення є одним із найістотніших системоутворюючих чинників.

Побудова виховної системи в структурному підрозділі освітнього закладу є не тільки суб’єктивним бажанням класного керівника (вихователя), а й об’єктивною необхідністю.

Мета програми:

    Цілеспрямоване й організоване формування особистості громадянина;

    Забезпечення гарантованих державою прав дитини.

    Повноцінне виконання класними керівниками своїх функціональних обов’язків;

    Задоволення потреби дитини в спілкуванні з дорослими.

    Забезпечення роботою учителів в умовах демографічної кризи.

Очікуванні результати:

Програмою передбачено оволодіння класними керівниками

    знаннями: нормативно-правовими (актів, що регламентують функціонування сучасної освітньої системи,) психолого-педагогічними, навчально-методичними;

    вміннями: гностичними вміннями (вміння працювати з різними джерелами інформації, отримувати необхідну інформацію, обробляти, систематизувати, узагальнювати та використовувати її на практиці), діагностико-проективними і аналітичними вміннями (використовувати педагогічні та психологічні методи дослідження, аналізувати особистісне зростання школярів), рефлексивно-регулятивними вміннями (вміння визначати власні особистісні характеристики, співставляти їх з особистісними характеристиками школярів, визначати напрями самоосвіти, регулювати власну діяльність, аналізувати рівень особистісного зростання).

Оволодіння методичними та управлінськими службами

    методиками виявлення в педагогічного працівника здатності бути класним керівником;

    видами контролю за діяльністю класного керівника з боку адміністрації школи;

    системою стимулювання та заохочення класних керівників;

    стійкою мотивацією адміністрації закладу освіти до підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності;

Програма розрахована на 7 років і призначена для організації та проведення науково-методичної роботи з класними керівниками на шкільному та районному (міському) рівнях, під час курсового підвищення кваліфікації, що дасть їм можливість виконувати на достатньому та високому рівні функції класного керівника вчителем предметником.

Програма складається з розділів:

Пояснювальна записка

І. Зміст програми

  1. Характеристика системи особистісно орієнтованого виховання» - ключові поняття: особистість, особистісно орієнтоване виховання; мета, стратегія, зміст, шляхи та засоби виховання.

  2. « Модель класного керівника» – перелік теоретичних положень, ідей, ключових категорій і понять, якими повинен володіти класний керівник в особистісно орієнтованому виховному просторі;

  3. « Дитинство – період творення особистості» - розкриває фізичний і когнітивний розвиток в середньому дитинстві, концепції дружби

  4. «Організація діяльності класного керівника» в особистісно орієнтованому виховному просторі;

ІІ. Етапи реалізації програми.

ІІІ. Критерії результативності.

Особливість програми полягає в тому, що реалізація її змісту відбувається послідовно (від накопичення необхідної інформації з проблеми, її усвідомлення до розробки і апробації авторських поглядів, шляхів, способів вирішення педагогічних ситуацій на практиці) та поетапно (поетапне вирішення загальної проблеми, дотримання принципів наступності, системності та єдності).

Характеристики системи особистісно орієнтованого виховання

Розділ І

Практична мета діяльності кожного закладу освіти - випускник, особистість, яка на­буває під час навчання певних якостей, знань, умінь, навичок, розвивається за визначеними напрямками.

Особистість - людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно-значущого та індивідуально-неповторного. Особистість є суб'єктом пізнання і активного перетворення світу. Розвиток особистості пов'язаний з її самовизначенням, ти­пом та способом вирішення суперечностей з дійснісністю, власним життям, оточенням.

Якщо характеризувати риси людини, що актуалізовані сучасною соціокультурною та економічною ситуацією, то виявляється, що в першу чергу це: здоров'я, культура (як зага­льна, так і професійна), гуманізм, громадянськість, толерантність, працелюбність, самостворення, моральність, творча самодіяльність, заповзятість (діловитість, практичність), комунікатившсть, законослухняність.

В центрі уваги особистісно орієнтованого виховання стоїть дитина її творчі сили.

Тому принципи, які визначають мету, стратегію, зміст, шляхи та засоби виховання такі:

    принцип природовідповідності, який полягає в тому, що виховання має узгоджуватись із законами розвитку природи і людини, у відповідальності людини за подальшу еволюцію ноосфери в цілому та самої себе, у дотриманості того, щоб зміст, методи і форми виховання, стиль взаємодії педагогів і вихованців враховували необхідність статевої та вікової диференціації, особливо при формуванні ставлення до здорового способу життя, на­вичок виживання у екстремальних умовах;

    принцип гуманізації, що реалізується через особистісно орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу та гуманітаризацію змісту і зазначає, що необхідно актуалізувати весь загальнокультурний потенціал дітей;

    принцип культуровідповідності, який полягає у тому, що освіта має відкривати дитині вікно в світову культуру через сприйняття цінностей і норм конкретної національної та регіональної культури;

    принцип системності, що вимагає системного підходу до організації життєдіяльності освітнього закладу на основі забезпечення цілісності становлення особистості;

    принцип діалогічності, що передбачає співтворчість рівних партнерів: вихователя та ви­хованця, які взаємозбагачують одне одного;

    принцип диференціації полягає у створенні умов для засвоєння змісту виховання в опти­мальному для кожної дитини обсязі з урахуванням специфічної позиції дітей та дорослих (батьків і педагогів);

    принцип інтеграції розглядається як основа реформування змісту виховання і передба­чає переборювання диспропорцій між предметами, які збагачують особистість наукови­ми знаннями, озброюють засобами діяльності, надають можливість художньо-образногосприйняття навколишнього світу, формують цілісне уявлення про сьогоденну реальність і утворення між ними суттєвих взаємовідносин;

    принцип успішності, що спирається на мажорний тон загального шкільного клімату, на власні успіхи дитини у діяльності та моральній поведінці, що допомагає розкриттю дитини і відкриває нові можливості в "зоні найближчого розвитку";

    «принцип творчої самодіяльності, що полягає у самоорганізації та розвитку інтересів ді­тей, практичному оволодінні різноманітними видами навчальної роботи, фізичної праці, спорту, мистецтва з подальшою реалізацією у діяльності;

    принцип адаптивності, що є провідним принципом управління в умовах демократизації, коли на перше місце виходять "м'які" методи через створення умов та мотивацію.

Специфіка сучасного виховного процесу дозволяє виділити такі функції:

    соціалізації - забезпечення безперервного розвитку учнів, залучен­ня їх до активного процесу оволодіння системою цінностей. Функція соціалізації є найважливішою, бо забезпечує безперервний розвиток особистості, залучення її до процесу оволодіння цінностями культури, активного відновлення індивідом соціокультурного досвіду;

    рекреаційна — забезпечення доречного привабливого дозвілля, регенерація і спілкування учнів в одночасному процесі їхнього особистісного розвитку. При цьому слід враховувати різноманітність і насиченість видів діяльності та ролей, які мають велике значення щодо самодіяльності, самовираження, самовиховання;

    ціннісно-орієнтаційна — допомагає шукати і знаходити життєві орієнтири, ідеали (які мають силу наочного прикладу і зразка вдосконалення);

    регулятивна — переведення системи цінностей та культури у сферу поведінки особистості та регуляції навчальної та дозвіллєвої сфери життєдіяльності;

    їнформаційно-освітня - сприяє набуттю, розширенню і поглибленню знань, умінь, навичок, інтелекту;

    мобілізаційно-регулятивна — процес мобілізації і подальшого розвитку емоцій, вольових якостей особистості;

    аксіологічна (орієнтувально-оцінювальна) — формування в учнів особистісно значущих цілей, соціальне значимих якостей, ціннісних орієнтирів, способів поведінки;

    корекційна - коригування впливу зовнішнього середовища;

    творча - реалізація творчих можливостей, розвитку талантів і здібностей учнів;

    компенсаторна - допомагає учням з невисоким рівнем інтелектуальних можливостей та здібностей задовольнити потреби, інтереси, повірити в себе, реалізувати себе у доступних видах діяльності;

    комунікативна - задовольняє потреби у спілкуванні: неформальному, за інтересами.

У виховуючому середовищі напрямок життєдіяльності кожного будується так, що на шпилі діяльності знаходяться обласні, міські, районні масові заходи, які спрямовані на діа­лог виховуючих систем.

Напрямами особистісно орієнтованої виховної системи є:

    вивчення історії та культури рідного краю;

    організація діяльності з патріотичного та громадянського виховання.

    організація діяльності з морального виховання;

    розвиток творчих здібностей, підтримка обдарованих дітей, забезпечення процесу само­розвитку та самовизначення вихованців;

    коригування процесів соціалізації, засвоєння навичок самоуправління;

    розвиток екологічного мислення, формування у дитини усвідомлення себе як частки ці­лісного світу;

    діяльність, що спрямована на усвідомлення дитиною важливості праці та оволодіння не­обхідними трудовими навичками;

    засвоєння навичок здорового способу життя, усвідомлення того, що довголіття закладається в дитинстві;

    педагогічне, супроводження та підтримка навчально-виховного процесу.

Система особистісно орієнтованого виховання характеризується також оптимальним добором методів, прийомів та засобів виховання.

Групу основних засобів складають:

    колективні творчі справи;

    колективна організаційна діяльність (планування, проведення заходів, обговорення ре­зультатів);

    творчі ігри (пізнавальні, музичні, спортивні, сюжетно-рольові…);

    творчі свята.

Особистісно орієнтовані творчі справи відзначаються добровільністю, акцентуванням авторства ідей, пропозицій при спільному плануванні, можливістю вибору ролей, доручень, форм об'єднання.

Кожен метод, прийом має бути загальним і водночас конкретним, всебічно і творчо впливати на особистість дитини.

Методи можна розподілити на такі групи:

    методи спонукання, за допомогою яких у дитини створюється та закріплюється необхід­ний емоційно-вольовий настрій, розвиваються високі почуття, прагнення, інтереси, по­треби;

    методи та прийоми привчання, за допомогою яких розвиваються уміння, навички, звички дитини. Це - оптимальний режим життєдіяльності колективу, творчі доручення, творча гра, творче змагання, традиції школи, особистий приклад;

    методи та прийоми збудження та закріплення почуття відповідальності за себе і за то­варишів, довіри до людей, віри у власні сили. Це - товариська вимога, нагадування, до­помога, застереження, порада, товариське засудження (осуд словом, поглядом, жестом, критика, покарання);

    методи та прийоми переконання, за допомогою яких у дитини розвиваються пізнавальні інтереси, світогляд, свідомість, формуються погляди, відчуття прекрасного. Це - роз'яснення, розповідь, міркування, бесіда, обговорення, дискусія, переконання на влас­ному досвіді.

Визначальним компонентом виховної системи є педагогічне обґрунтована мета. Ви­ходячи зі сформульованих ідей, принципів, змісту виховання, мета особистісно орієнтова­ної системи - ОСОБИСТІСТЬ, яка може побудувати життя, що варте ЛЮДИНИ.

Ця мета має загальний характер і набуває реальності через розподіл на конкретні за­вдання. Для того, щоб завдання були обґрунтованими, необхідно змоделювати особистість випускника як кінцевий результат виховної діяльності школи. Така модель передбачає опа­нування такими якостями, як:

    патріотизм, громадянськість, активна життєва позиція;

    моральність, духовність, гуманізм;

    креативність (здатність до творчості);

    здоровий спосіб життя;

    естетичний, етичний та культурний розвиток;

    здатність до саморозвитку, самореалізації, уміння адаптуватися в реальних умовах.

В умовах особистісно орієнтованої системи виховання учні як суб'єкти діяльнос­ті проходять такі етапи розвитку:

    етап становлення особистості - засвоєння засобів і норм діяльності;

    етап становлення особистості як людини праці - формування потреби у набутті значущих результатів через власну працю;

    етап становлення особистості як людини культури - формування потреби у творчості.

У зв'язку з цим, виховна система школи покликана дати учням якомога більше знань про суспільство, озброїти їх системою соціальних умінь (настанов), умінням адаптуватися до змінних соціально-економічних умов, тобто сформувати "компетентну особистість", яка здатна не тільки сприймати умови реального життя, але й перетворювати їх.

Модель класного керівника

Розділ ІІ

Класний керівник несе на своїх плечах ношу і вчителя-предметника, і вихователя, педагога-організатора і практичного-психолога, адміністратора, старшого вожатого, юриста-слідчого і адвоката (усе в дитячому колективі трап­ляється), соціального педагога і консультанта психолого-медико-педагогічної консультації, і вчителя реабілітолога, ( бо діти інваліди сьогодні нерідкість у класах), культорганізатора і художнього керівника, інструктора (з туризму, фізкультури, праці) і екскурсовода, наставника і просвітника дорослих, відповідального секретаря-діловода з ведення всіх документів (від зошита учня до класного журналу та особових справ)…

вихователь наставник

вчитель-предметник практичний психолог

адміністратор педагог старший вожатий адвокат юрист-слідчий консультант педагог-організатор культорганізатор інструктор екскурсовод вчитель-реабілітолог художній керівник

соціальний педагог Просвітник дорослих

Секретар-діловод

Одне з актуальних питань сьогодні - питання профілактики правопорушень, яке вирішуються вузьким колом людей. Відсутні фахівці, які мають достатню педагогічну та психологічну підготовку для роботи в цьому напрямі. Резуль­тати опитування показали, що лише кожен четвертий класний керівник володіє формами та методами профілактичної роботи, 70% моло­дих вчителів - випускників педвузів вважають себе недостатньо підготовленими до виховної та профілактичної роботи зі школя­рами.

Спостереження та спеціальні дослідження засвідчують, що на зростання кількості негативних явищ в учнівському середовищі впливає також відсутність у школі системи виховної та профілак­тичної роботи класного керівника, її зв'язків з діяльністю правоохоронних органів, особливо інспекції в справах неповнолітніх.

Всебічний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що пере­будова у всіх сферах нашого суспільства створює необхідні пере­думови для попередження правопорушень. Реалізація цих переду­мов не відбувається автоматично, вона потребує систематичної, цілеспрямованої й організованої роботи, вимагає якісно нового підходу до підготовки класних керівників.

Отже, в сучасних умовах значно змінюється статус класного керівника, а та­кож зміст, форми та методи його діяльності. Цей процес відбувається до­сить складно. Помітні дві тенденції: школи або зовсім відмовляються від класного керівника, або дають йому значно більше повноважень, аніж ра­ніше. Наприклад, у Росії О. С. Газман розробив модель звільненого класного керівника (класного вихователя), в роботі якого пріоритетним стає особистість кожного учня, її розвиток, а клас є сприятливим середовищем для розвитку кожної дитини.

Зміна статусу класного керівника, різних аспектів його діяльності пов'яза­на з виникненням у школах гуманістичних виховних систем, для яких визна­чальним є особистісний підхід до виховання, його природовідповідність.

Основними ідеями таких систем є єдність виховання, навчання та роз­витку; організація життєдіяльності учнів як основи виховного процесу; гу­манізація міжособистісних стосунків; диференціація виховання; створен­ня відповідного освітньо-виховного середовища.

Вимоги до сучасного класного керівника:

    суспільно-гуманістична спрямованість;

    педагогічна майстерність;

    ерудиція і культурний кругозір;

    педагогічний такт;

    любов і повага до дітей;

    педагогічний оптимізм;

    творчий підхід;

    організаторські вміння;

    безперервне підвищення кваліфікації.

Враховуючи вище сказане, ми пропонуємо таку модель класного керівника:

Модель класного керівника

Професіограма — кваліфікаційна характеристика, що містить сукупність професійно значущих якостей, здібностей, знань, умінь, навичок.

Особистість класного керівника, як і будь-яка інша, повинна відрізнятися всебічністю, гармонійністю і цілісністю свого розвитку.

Професійний ідеал може бути сформований за умови розвиненої Позитивної «Я-концепції», яка визначається трьома чинниками:

    твердою упевненістю в імпонуванні іншим людям;

    упевненістю в здібності до того або іншого виду діяльності;

    почуттям власної значущості.

Класному керівникові необхідні такі якості, як:

    любов до людей, уміння спілкуватися з ними, довіра, розуміння, терпіння, чуйність, доброзичливість, щирість у взаємовідносинах;

    високий рівень культури, широкий кругозір, особиста чарівність, почуття гумору, винахідливість;

    твердість і рішучість характеру, впевненість у собі, сила волі, самовіддача;

    різноманітність емоційного життя (позитивні емоції, почуття створюють у людини оптимальний настрій і сприяють розвитку його вольової здатності);

    високий рівень розвитку всіх психічних властивостей: сприйняття, уяви, пам'яті і т. ін.

високий рівень культури

широкий кругозір альтруїзм

доброзичливість комунікабельність

емпатійність толерантність

щирість винахідливість сила волі почуття гумору

розуміння твердість і рішучість впевненість у собі особиста чарівність

уміння спілкуватися

До педагогічних здібностей класного керівника відносяться:

    дидактичні

    перцептивні (професійна гострозоркість, емпатія, педагогічна інтуїція)

    сугестивні (здібності до навіювання; що полягають у силі безпосереднього вольового впливу на вихованця)

    комунікативні

    експресивні, виражальні здібності

    емоційна стійкість

    здатність володіти собою

    оптимістичне прогнозування

    креативні (здібність до творчості), науково-пізнавальні.

Знання, уміння, навички і здібності класних керівників виявляються в різноманітній діяльності з дітьми й дорослими.

Знання класного керівника повинні представляти певну систему, що складається з трьох компонентів:

      знання особливостей розвитку особистості і дитячого колективу;

      психологічно-педагогічні знання;

      загальні знання (знання з різних галузей життєдіяльності людини).

Уміння і навички класного керівника – це діагностичні, проектувальні, практичні, оцінювальні, рефлексивні навички.

Дитинство – період творення особистості

Розділ ІІІ

За дослідженнями психологів ГРЕЙС КРАЙГ І ДОН БОКУМ

1. Середнє дитинство - у західних країнах період життя дітей від 6 до 12 років, найважливіший період, коли діти засвоюють й удосконалять різні навички: від читання та арифметики до гри в м'яч і танців. Це час випробування дитиною своїх сил, розв`язування складних завдань, які виникають як результат виклику самому собі, як наслідок взаємодії з навколишнім середовищем. Ті, кому вдається справити с цими завданнями, стають більшь вмілими й упевненими в собі; у тих, чиї спроби закінчуються невдачею, можливий розвиток почуття неповноцінності або більше слабкого почуття Я.

Е. Ериксон, прагнучи передати дух цього етапу життя, назвав дитинство періодом творення.

2. Середнє дитинство - час, коли діти вдосконалюють свої рухові здібності й стають більшь незалежними. За наявності сприятливих можливостей або спеціального навчання вони здатні навчитися їздити на велосипеді, стрибати через скакалку, плавати, танцювати, писати й грати на музичних інструментах. Уперше такі командні види спорту як бейсбол, баскетбол, футбол здобувають особливе значення завдяки поліпшенню координації рухів.

3. У середньому дитинстві відбувається більш повільний і плавний ріст дитини порівняно з першими 2 роками життя. Шестирічна дитина в середньому важить 20,5 кг, а ріст її дорівнює 106 см. Із моменту вступу дітей у школу наступає період рівномірного росту, що триває приблизно до 9 років у дівчаток і до 11 років у хлопчиків, тобто до того часу, коли починається пубертатний стрибок росту.

Ми бачимо, що протягом цього періоду спостерігаються значні варіації в темпах і ступені росту; не всі діти дорослішають з однаковою швидкістю. Ріст визначається динамічною взаємодією таких факторів як середовище, харчування, статеві розходження й генетичні фактори.

4. Нещасні випадки й травми часто супроводжують середнє дитинство. В міру розвитку координації рухів, збільшення росту, ваги й сили дітей їхні заняття стають усе більш небезпечними. Потреба дитини застосовувати на практиці придбані з раннього дитинства навички часто входить у конфлікт із потребою в захисті від пов'язаних з такою практикою небезпек. Крім того, здатність дітей травмувати себе перевершує їхню здатність передбачати наслідки своїх дій або контролювати свою поведінку.

5. Стосунки з однолітками й соціальна компетентність протягом середнього дитинства стають усе більше важливими й роблять практично основний вплив на соціальний й особистісний розвиток дітей, а тому є потреба розгляду індивідуальних аспектів дружби, шляхів її формування й користі, яку вона несе дитині.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Розділ ІV

Класний керівник у своїй роботі керується Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти України (мета та завдання сучасної освіти), Конвенцією про права дитини, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, Положенням про класного керівника навчального закладу систе­ми загальної середньої освіти (наказ МОН України № 434 від 06.09.2000 p.), регіональними програмами, нормативно-правовими актами.

Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих на виховання громадянина України, патріота своєї держави і цілу низку професій­но-педагогічних функцій щодо учнів, батьків, учителів. Такими функці­ями є виховна, розвиваюча, організаторська, координаторська, інтегруюча. За сучасних умов великого значення набуває функція соціального захисту особистості дитини.

Система роботи класного керівника — це сукупність взаємопов'язаних між собою виховних заходів, які випливають із завдань громадянського виховання.

Основні об'єкти уваги та задачі класного керівника

1. Організація виховної і розвиваючої діяльності — перший об'єкт уваги педагога, одна з основних задач, яку йому треба вирішити. І ця задача початкова. Оскільки там, де немає організаційної діяльності, немає і виховання, а розвиток особистості залежність лише від випадку й стихійних обставин.

2. Організація і розвиток колективу — другий об'єкт уваги клас­ного керівника.

3. Допомога в становленні особистості учня, створення умов для вияву і зба­гачення його внутрішніх сил, схильностей, інтересів і здібностей третій об’єкт виховних впливів класного керівника.

Визначається чотири типи задач, які вирішуються класними, керівниками у процесі взаємодії з учнями і їх батьками.

Перша група задач - соціальні задачі. Це захист дитини, допомога йому, залучення до системи соціальних зв'язків, взаємодії з сім'єю та різними інститутами виховання з метою створення оптимальних умов для розвитку особистості і формування її індивідуальності.

Другу групу задач можна визначити як задачі діагностично-етичні. Для того, щоб правильно організувати систему виховної роботи у класі, класний керівник повинен знати своїх учнів, їх особливості, особисті якості та індивідуальні характеристики.

Третя група задач - етичні задачі. Вони пов'язані з орієнтацією дитини на критерії добра та зла, постановку дітей в ситуацію етичного вибору, конкретизацію етичних критеріїв у реальних жит тєвих обставинах.

Четверта група задач може бути позначена як задачі індивідуальні практичного характеру. До них можна віднести вибір ефектних педагогічних засобів роботи з учнями, планування своєї роботи, контроль і корекцію діяльності, педагогіку рефлексії.

Виходячи із задач, ми можемо визначити основні функції класного керівника:

    діагностична; розвиваюча; методична; коригуючи; стимулююча; оцінююча; охоронно-захисна; організаційно-діяльнісна; комунікативна;

Основні компоненти й елементи виховної системи класу

Компоненти виховної системи

Складові частини (елементи) системи класу

1. Індивідуально-груповий компонент

1. Класний керівник (вихователь).

2. Учні класу.

3. Батьки учнів.

4. Педагоги та інші дорослі, що беруть участь у виховному процесі і життєдіяльності класного колективу.

2. Ціннісно-орієнтаційний компонент

1. Цілі та завдання виховання.

2. Перспективи життєдіяльності класного співтовариства.

3. Принципи побудови виховної системи життєдіяльності класу.

3. Функціонально-діяльнісний компонент

1. Форми і методи організації спільної діяльності і спілкування.

2. Основні функції виховної системи.

3. Педагогічне забезпечення і самоврядування життєдіяльністю класного співтовариства.

4. Просторово-часовий компонент

1. Емоційно-психологічне, духовно-матеріальне і предметно-матеріальне середовище.

2. Зв’язки і стосунки класного співтовариства з іншими спільнотами дітей та дорослих.

3. Місце і роль класу у виховному просторі освітнього закладу.

4. Етапи становлення і розвитку виховної системи.

5. Діагностико-аналітичний компонент

1. Критерії ефективної системи.

2. Методи та прийоми вивчення результативності виховної системи.

3. Форми і засоби аналізу, оцінки й інтерпретації отриманих результатів.

Головна роль у побудові, функціонуванні та розвитку виховної системи класу належить класному керівникові (вихователеві).

Форми роботи класного керівника

Групові

(з учнівським колективом)

  • класні години

  • диспути

  • дискусії

  • засідання за круглим столом

  • поетичні свічки

  • соціальні ринги

  • історичні розповіді

  • написання творчих робіт

  • огляди-перегуки

  • прес-конференції

  • вистави

  • діалоги

  • години спілкування

  • вечори

  • інтелектуальні ігри

Індивідуальні доручення:

  • бесіда

  • написання творчих робіт

  • вступи

  • дослідницький пошук

Форми роботи

Спільно з шкільним бібліотекарем:

  • керівництво читанням

  • аналіз читацьких формулярів

  • бібілотечно-бібліографічні заняття

  • захист читацьких формулярів

  • прем’єри книги, вечори поезії та інші форми пропаганди книги

З батьками

Збори

Психолого-педагогічні практикуми

  • лекції, бесіди

  • конференції

  • відвідування вдома

  • брифінги

  • огляд літератури

  • засідання батьківського комітету

  • вечори великої сімї

  • родинні свята

  • дні відкритих дверей

  • вечори запитань і відповідей

  • позакласний всеобуч

  • аукціони родинної педагогіки

  • альбоми-естафети

  • виставки сімейних реліквій

  • творчі портрети сімї

  • педагогічний всеобуч

Спільно із шкільним психологом:

  • педконсиліум

  • анкетування

  • спостереження

  • тестування

  • вивчення продуктів діяльності

  • складання програм розвитку особистості учня і учнівського колективу

Спільно з учителями-предметниками, керівниками гуртків, секцій:

  • обмін інформацією

  • вироблення єдиних вимог

  • складання програм спільних дій

Етапи планування класним керівником виховної роботи

Перший етап

Визначити рівень вихованості ті розвитку класу, вивчити його зрушення в житті й роботі; потурбуватися про організацію більш змістовної практичної діяльності.

Визначивши особливості класу, його позитивні сторони й недоліки, слід написати вступну частину плану.

Другий етап

Розробка позакласних видів роботи з питань усебічного розвитку та виховання учнів (бесіди на різні теми, тематика класних зборів, екскурсії, участь у благоустрої школи, тематика спільних зборів учнів із батьками, наради з активом, літературні вечори, участь у спортивних змаганнях, диспути, тематичні огляди газет і т. ін.).

Третій етап

Розробка пропозицій з питань вирішення основної виховної мети:

  • зустрічі з учителями, які працюють у класі і батьками учнів з цього питання;

  • бесіди з учнями щодо проблеми «Професія - школяр»;

  • відвідування учнів вдома;

  • зустріч учнів із директором школи;

  • проведення практичних занять;

  • класні збори разом з учнями та батьками.

Четвертий етап

Оформлення плану виховної роботи на чверть, півріччя з визначенням терміну проведення, cкладений план слід обговорити з учнями, познайомити їх із провідними завданнями, на які вони повинні звернути особливу увагу, урахувати всі пропозиції учнів. План – важливий документ класного керівника.

Циклограма роботи класного керівника

Щоденно

З'ясування причин відсутності учнів на заняттях, фіксація пропусків у класному журналі.

Бесіди з учнями, що запізнюються.

Організація чергування по класу.

Індивідуальна робота з учнями.

Контроль зовнішнього вигляду учнів.

Організація харчування учнів.

Щотижня

Проведення виховних годин.

Перевірка щоденників.

Проведення заходів у класі за планом роботи.

Робота з активом класу, організація діяльності органів учнівського самоврядування.

Контроль за виконанням доручень.

Організація прибирання закріпленого кабінету, території пришкільної ділянки.

Робота з батьками.

Робота з учителями, що працюють в класі.

Зустріч зі шкільним лікарем (медсестрою) з питань довідок про хвороби учнів.

Щомісяця

Проведення класних зборів.

Проведення бесід з безпеки життєдіяльності.

Організація чергування класу по школі.

Відвідування уроків учителів-предметників у своєму класі.

Консультації у шкільного психолога.

Тестування та анкетування учнів з метою вивчення індивідуальних особливостей учнів та аналізу розвитку учнівського колективу.

Контроль за станом підручників.

Зустріч з батьківським активом.

Відвідування учнів дома.

Один раз на семестр

Оформлення класного журналу за підсумками семестру, складання звіту.

Заповнення табелів успішності та видача їх учням.

Проведення батьківських зборів.

Участь у роботі методичного семінару.

Аналіз виконання плану роботи, корекція плану виховної роботи.

Складання плану роботи на канікули.

Один раз на рік

Аналіз та складання плану виховної роботи.

Оформлення особових справ учнів.

Статистичні відомості про клас (на 5 вересня).

Робота з підручниками.

Написання характеристик (за необхідності).

Страхування учнів від нещасних випадків.

Орієнтовний перелік документації, яку веде класний керівник

Класний журнал.

Особові справи учнів класу.

Табелі успішності та відвідування занять учнями.

План виховної роботи.

Матеріали виховних годин, годин спілкування тощо.

Щоденник психолого-педагогічних спостережень за учнями.

Протоколи батьківських зборів.

Матеріали щодо запобігання дитячого травматизму, бесіди про правила дорожнього руху тощо; облік проведення інструктажів.

Журнал обліку занять з учнями, які навчаються вдома (якщо є такі учні).

Літопис чи фотоальбом класу.

Можливі види контролю за діяльністю класного керівника з боку адміністрації школи

Перевірка ведення документації.

Аналіз виховної роботи з класом.

Аналіз роботи на канікулах.

Контроль за проведенням виховних годин та виховних заходів.

Контроль за санітарним станом кабінету та чергуванням класу по школі.

Контроль відвідування занять учнями.

Контроль перевірки щоденників.

Анкетування учнів.

Аналіз системи роботи з батьками (відвідування батьками зборів, протоколи, доповіді та виступи, батьківський всеобуч, робота на рівні класу, відвідування сімей класу, матеріали обстежень багато­дітних сімей, допомога батьків школі тощо).

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

  1. Процес глибинних змін у житті нашого суспільства висуває як пріоритетну проблему виховання висококультурної, творчої особистості, готової взяти участь у розв’язанні нагальних перспективних завдань держави, здатної забезпечити прогрес нації, вихід України на рівень цивілізованих країн світу.

  2. В умовах кардинальних змін теоретико-методологічних засад виховання, утвердження гуманістичної парадигми освіти значно підвищуються вимоги до рівня знань і вмінь класних керівників.

Сучасний класний керівник повинен знати і вміти визначати реальний рівень духовного, соціального, психічного, фізичного розвитку учнів класу, прогнозувати результат своєї діяльності, обирати із уже відомих, конструювати або виробляти єдину виховну технологію, яка б забезпечила особистісне зростання вихованців. Така діяльність потребує високого рівня психолого-педагогічної компетентності вчителів.

  1. Аналіз кадрового забезпечення виховної роботи в закладах освіти, стану підготовленості класних керівників виявив суперечність між рівнем знань і вмінь класних керівників та необхідністю вирішувати сучасні виховні завдання, впроваджувати в практику особистісно орієнтовані технології.

  2. За результатами теоретичного аналізу підготовки вчителів до виховної роботи зроблено висновок, що однією із основних причин недостатнього рівня психолого-педагогічної компетентності педагогів є недосконала система їх підготовки до виконання обов’язків класного керівника, а також не можливість виконувати на достатньому рівніі функції классного керівника вчителем предметником.

  3. Оновити знання і вміння класних керівників, компенсувати відсутність психолого-педагогічної підготовки спроможна система підвищення кваліфікації за умов розробки та впровадження методики підготовки вчителів до класного керівництва, яка б відповідала сучасним вимогам та забезпечувала їх особистісне і професійне зростання.

  4. Підготовку вчителів до класного керівництва в системі підвищення кваліфікації розглядаємо як безперервний процес підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності, що відбувається в міжкурсовий період (науково-методична робота на шкільному, районному (міському), обласному рівнях) та під час курсового підвищення кваліфікації.

  5. Організаційно-методичними умовами підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників визнано:

      • сформованість стійкої мотивації адміністрації закладу освіти та класних керівників до підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності;

      • організація науково-методичного та психолого-педагогічного супроводу діяльності класного керівника;

      • визначення критеріїв результативності впровадження методики, контроль та фіксація результатів практичної діяльності педагогічних працівників;

      • створення системи стимулювання та заохочення педагогічних працівників.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшої уваги потребує розробка ряду питань:

  • виявлення методів формування у майбутніх учителів інтересу до класного керівництва, професійних цінностей та переконань;

  • розробки й наукового обґрунтування професіограми класного керівника;

  • створення наукового та навчально-методичного забезпечення підготовки вчителів до класного керівництва.

Етапи реалізації програми

І етап Науково-методичний

Основні заходи

Термін

виконання

Відповідальний

1

Створення науково-дослідної лабораторії при кафедрі педагогіки та психології

Січень

Управління освіти

ВОІПОПП

2

Розробка інструментарію виявлення здатності педагога до класного керівництва

Лютий.Березень

Центр практичної психології, кафедра педагогіки та психології

3

Розробка методики підготовки вчителів до класного керівництва

Лютий. Березень.

Квітень

кафедра педагогіки та психології

4

Озброєння адміністрації школи методиками виявлення здатності педагога до класного керівництва

Квітень

Творча група

ВОІПОПП

5

Оформлення та подання заявки для проходження курсів підвищення кваліфікації за регіональною програмою

Квітень

Завідуючі РМК(ММК)

6

Очно-заочні курси підвищення кваліфікації класних керівників

Травень –

вересень

Творча група

ВОІПОПП

7

Взаємозалежність якості виховної роботи в закладі освіти та рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників

Серпень

Керівник дослідно-експериментальної роботи

8

Проведення самодіагностики та самооцінювання класними керівниками власного рівня психолого-педагогічної компетентності

Серпень

Класні керівники

9

Оцінювання рівня організації виховної роботи з учнями у школі, класі

Вересень

Класні керівники

10

Визначення пілотних ЗНЗ

Вересень

Керівник дослідно-експериментальної роботи

Другий етап Практичний

Основні заходи

Термін

виконання

Відповідальний

1

Розробка класними керівниками індивідуальних програм самовиховання

Вересень

Члени творчої групи

2

Вивчення стану здоров’я учнів класу. Аналіз результатів медичних обстежень школярів. Занесення інформації до “Соціально-психологічного та педагогічного паспорту класу”. Внесення коректив до плану виховної роботи

Вересень

Медична служба школи, класні керівники

3

Вивчення соціального статусу учнів класу. Аналіз отриманої інформації. Внесення коректив.

Грудень

Класні керівники, соціально-психологічна служба школи

5

Проведення соціометричних досліджень. Аналіз отриманої інформації. Внесення коректив

Лютий

Класні керівники

6

Вивчення ціннісних орієнтацій та рівня самооцінки учнів, що мають різний соціометричний статус. Внесення коректив

Лютий

Класні керівники

7

Виявлення причин психологічної ізоляції окремих учнів. Внесення коректив

Лютий

Класні керівники, психолог школи

8

Проведення соціометричних досліджень. Аналіз отриманої інформації. Внесення інформації до “Соціально-психологічного та педагогічного паспорту класу”. Занесення коректив до плану виховної роботи.

Лютий

Класні керівники

9

Планування роботи на наступний рік.

Червень

Керівник програми

Третій етап системно-узагальнюючий

п/п

Основні заходи

Термін виконання

Відповідальний

1

Узагальнення проектів класних керівників за рік. Підготовка матеріалів до розгляду експертної ради

Березень-травень

Керівник програми

2

Систематизація діагностичного матеріалу.

Березень-травень

Соціально-психологічні служба школи

3

Вивчення рівня та оцінка психолого-педагогічної компетентності класних керівників. Само діагностика.

Березень

Керівник дослідно-експерименталь-ної роботи

4

Вивчення рівня практичної діяльності класних керівників.

Вирішення психолого-педагогічних задач.

Квітень

Керівник дослідно-експерименталь-ної роботи

5

Проведення діагностики рівня сформованості позитивного психологічного клімату в учнівському колективах.

Травень

Соціально-психологічна служба школи

6

Аналіз результатів реалізації змісту програми класних керівників

Червень

Керівник дослідно-експерименталь-ної роботи

Критерії

Способи перевірки

Сформованість позитивного психологічного клімату в учнівському колективі

Тести

Сформованість позитивного ставлення класного керівника до необхідності професійного та особистісного розвитку

Спостереження, анкети, співбесіди

Підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників

Діагностична карта, психолого-педагогічні задачі

Підвищення рівня практичної діяльності (удосконалення виховної роботи)

Аналіз планів виховної роботи, спостереження, метод незалежних характеристик

Ріст почуття комфортності, захищеності, адаптованості учнів у закладі освіти; покращення психічного здоров’я, зниження рівня агресивності та тривожності школярів

Тести, анкети

Оцінка батьків організації навчально-виховного процесу в закладі освіти

Анкети

Критерії результативності

Результати реалізації змісту програми класних керівників аналізуються за такими критеріями:

РІШЕННЯ

колегії управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації

протокол №6 від 21.12.2006 р.

Про проект регіональної програми

«Класний керівник в особистісно орієнтованому

виховному просторі»

Заслухавши і обговоривши інформацію заступника директора з навчально-методичної роботи ВОІПОПП Іваниці Г.А. про проект регіональної програми «Класний керівник в особистісно-орієнтованому виховному просторі» для реалізації І етапу (науково-методичного)

колегія ухвалює:

1. Обласному управлінню освіти і науки Вінницької облдержадміністрації.

1.1. Визначити райони для проведення апробації проекту регіональної програми

І квартал 2008

1.2. Погодити проведення курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників області за регіональною програмою „Класний керівник в особистісно орієнтованому виховному просторі"

листопад 2007 р.

1.3. Заслухати на колегії обласного управління освіти і науки облдержадміністрації про хід реалізації проекту регіональної програми „Класний керівник в особистісно-орієнтованому виховному просторі"

червень 2008 р.

2. Вінницькому обласному інституту післядипломної освіти педагогічних працівників:

2.1. Розробити методику підготовки вчителів області до класного керівництва за проектом регіональної програми в системі підвищення кваліфікації

жовтень 2007 р.

2.2. Спільно з відділами (управліннями) освіти райдержадміністрацій (міських рад) визначити пілотні ЗНЗ області

вересень 2007 р.

3. Начальникам (відділів) управлінь освіти райдержадміністрацій (міських рад):

3.1. Сприяти реалізації проекту „Класний керівник в особистісно орієнтованому виховному просторі"

2007-2015 р.р.

3.2. Оформити та подати заявки на проходження курсів підвищення кваліфікації за регіональною програмою пілотних шкіл області

жовтень 2007 р.

3.3. З метою забезпечення ефективного впровадження новітніх технологій у навчально-виховний процес активізувати управлінську та контрольно-аналітичну діяльність

щорічно

4. Контроль за виконання рішення колегії покласти на заступника начальника управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації Чорну О.А.

Голова колегії І.Д. Івасюк

Секретар колегії О.К. Дорош

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Форми, методи, засоби і фактори впливу індивідуального підходу до дитини
  • Додано
    27.02.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Тип
    Стаття
  • Переглядів
    139
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер материала
    EA277349
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання