Матеріали присвячені природно-заповідному фонду та екомережі України, розглядаючи їх як фундамент для збереження біологічного різноманіття. У тексті детально класифіковано охоронні об'єкти, зокрема біосферні та природні заповідники, національні парки, заказники та ботанічні сади. Особлива увага приділяється ступеню суворості режимів охорони, де заповідники мають найвищий пріоритет для наукових досліджень при повній забороні господарської діяльності. Окремо описано концепцію екомережі, яка сполучає природні масиви через міграційні коридори та буферні зони для цілісного захисту довкілля. Також висвітлено роль міжнародного визнання ЮНЕСКО та сучасні виклики для природи, спричинені наслідками війни та антропогенним впливом. Найбільша концентрація заповідних територій зафіксована у Карпатах та на Поліссі, що підкреслює їхню стратегічну цінність для екологічної стабільності країни.


