Проспер Меріме (28 вересня 1803 – 23 вересня 1870) – французький письменник, драматург, історик, етнограф та перекладач. Він відомий своїми новелами, зокрема «Маттео Фальконе», «Взяття редуту», «Таманго», «Кармен», а також історичними працями та дослідженнями. Меріме також цікавився Україною та козацтвом, про що свідчать його роботи.
Біографія:
Проспер Меріме народився у Парижі в родині художників, що вплинуло на його інтерес до мистецтва. Він здобув юридичну освіту, але його справжнім покликанням стала література та історія. Меріме багато подорожував, що надихало його на написання творів. Він займав посаду головного інспектора історичних пам'яток Франції, а також був сенатором. Меріме був обраний членом Французької академії у 1844 році.
Творчість:
Меріме вважається одним з перших майстрів новели у Франції. Його новели характеризуються психологічною глибиною, реалістичним зображенням персонажів та увагою до деталей. Він також написав кілька п'єс, історичних досліджень та перекладав твори російських письменників, таких як Пушкін та Гоголь.
Основні твори:
Новели: «Маттео Фальконе», «Взяття редуту», «Таманго», «Кармен», «Коломба».
П'єси: «Театр Клари Газуль».
Історичні праці: "Історія Козацтва", "Історія Богдана Хмельницького".
Меріме був знаковою фігурою французького романтизму та залишив значний слід у французькій та світовій літературі.
