Добро - одна з найзагальніших імперативно-оцінювальних категорій етики, що виражає позитивне моральне значення явищ суспільного життя в їх співвідношенні з ідеалом.
Морально-ціннісною характеристикою особистості є доброта* що передбачає такі властивості, завдяки яким людина здатна творити добро в моральному сенсі: мило-сердність, чуйність, привітність, приязність, прихильне ставлення до інших, готовність поступитися заради них власними інтересами та ін. Наявність цих властивостей свідчить про здатність людини робити добро, хоча можливі й відхилення від очікуваного результату: так, не завжди чуйна і безкорислива людина творить добро, не завжди вчинки, які вона вважає добрими, оцінюються іншими як добро (у т. ч. тими, на кого вони спрямовані).
