Сучасна українська школа спрямована на всебічний особистісний розвиток учнів, що передбачає набуття ними ключових компетентностей, серед яких є й здоров’язберігаюча. Ця компетентність уможливлює ставлення учнів до здоров’я як до однієї з найважливіших життєвих цінностей, базується на достатній кількості отриманих знань та сформованих навичок й умінь щодо ведення здорового способу життя. Органічною частиною сфери охорони та зміцнення здоров'я дітей є статеве виховання в школі.
Зміст статевої освіти носить інтегрований характер, тобто включає в себе етичні, психологічні, правові, фізіологічні, педагогічні та інші аспекти статевої поведінки.
Даний вид освіти поступово розширює можливості дітей та молоді, аби мати в майбутньому безпечні відносини й нести відповідальність за сексуальне здоров’я і благополуччя як самих себе, так і інших. Сексуальна освіта дає можливість молоді робити свідомий вибір, який покращить якість їхнього життя та дає їм право на сексуальну освіту, відповідно до їх віку.
Ключовим у понятті “сексуальна освіта” є сексуальність як позитивний потенціал людини і джерело задоволення. Потреба в знаннях і навичках, пов’язана із необхідністю профілактики ЗПСШ та СНІДу й повинна ґрунтуватися на міжнародно визнаних правах людини. Так, Міжнародною Федерацією планування сім’ї (Європейське відділення) (МФПС) зазначено, що “цілісна сексуальна освіта має на меті забезпечити молодь знаннями, нaвичкaми, відносинами та ціннісними устaновкaми, необхідними для отримання задоволення від своєї сексуальності – фізично й емоційно, індивідуально й у взаєминах, та розглядає сексуальність “цілісно в контексті емоційного і соціального розвитку особистості, але при цьому однієї інформації недостатньо.
Виходячи з того, що сексуальна освіта визначається як підхід щодо надання наукових знань, пов’язаних із проблемами статей та відносинами між ними, що відповідає віку й культурним особливостям певної держави, одним із основних завдань сексуальної освіти є “формування можливості вивчати власні ціннісні установки, погляди та розвивати навички, що пов’язані із прийняттям рішень при міжстатевому спілкуванні й зниженні ризиків в багатьох aспектaх сексуальності”.
Таким чином, сексуальна освіта охоплює широкий спектр перспективних завдань, пов’язаних із фізичними, емоційними, соціальними та культурними аспектами виховання й не зводить лише до профілактики захворювань, а швидше включає ці аспекти в рамках ширшого підходу, виключаючи осуд та страх. Таке цілісне розуміння сексуальної освіти зумовлює вибір різних груп завдань, адресованих різним типам учнів з різними типами сприймання. Приймаючи таке визначення за вихідне, педагоги країн Євросоюзу використовують закладені у ньому ідеї відповідно до практики шкільного навчання і виховання.
