До ЗНО з ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
5
міс.
2
5
дн.
2
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Проект «Паперова архітектура світу»

Опис документу:
«Модель» происходит от латинского modulus, означающего «уменьшенный» вариант изначального объекта. Объемные модели из бумаги и картона имеют интересную и продолжительную историю. Многие исследователи этого вопроса полагают, что моделирование из бумаги является самым древним способом моделирования, но это не совсем верно.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Проект «Паперова архітектура світу» ( втіленні видатних пам’яток історії та мистецтва за допомогою моделювання з паперу, мультимедійна презентація робіт на конференції)

Інтернет – посилання:

https://paper-models.ru/

https://vk.com/paper_models_ru

История моделирования

«Модель» происходит от латинского modulus, означающего «уменьшенный» вариант изначального объекта. Объемные модели из бумаги и картона имеют интересную и продолжительную историю. Многие исследователи этого вопроса полагают, что моделирование из бумаги является самым древним способом моделирования, но это не совсем верно. Самые первые  начали изготовлять еще первобытные племена, используя подручные материалы дерево, камень, глину и песок. Бумага появилась намного позже, и изначально была настолько дорога, что использовали ее только по прямому назначению — для написания текстов. Время появления первой бумаги до сих пор вызывает споры в ученом мире, некоторые исследователи связывают момент ее появления со вторым веком до нашей эры, так как нечто похожее на бумагу было найдено во втором веке до нашей эры в одной из гробниц Китая. Другие ученые называют более поздние даты, II-VI века нашей эры. В то же время все исследователи данного вопроса сходятся в том, что бумага пришла к нам с Востока из Китая, Кореи, Средней Азии. Считается, что первый цех по изготовлению бумаги был построен в Самарканде пленными китайцами в VII веке. В Европе бумага появилась намного позже в XI-XII веках. История появления и развития бумажного производства идет рука об руку с историей бумажного моделирования.

    Первые бумажные модели появились во Франции в XV веке, вместе с появлением технологии серийной печати. Первые картинки вырезались в форме квадратов и наклеивались на кубики для обучения детей. Примерно в то же время у художников появляется такой вид создания портрета, как вырезание профиля заказчика из бумаги, обработанной специальным образом. Позже, это направление в искусстве получило название «выцинанка», а вырезанные профили назвали «выцинанками». Не чурались его и именитые художники, например, — Илья Репин. Это не требовало таких расходных материалов, как краски и холст и широко распространилось в народе. На сегодняшний день, в Москве, на старом Арбате, можно встретить уличных мастеров, предлагающих за две-три минуты вырезать профиль любого желающего.

  Так зародилось 2D моделирование, которое и сейчас пользуется популярностью у коллекционеров, наряду с трехмерными моделями. Изобретение в 1786 году литографии дало толчок развитию бумажного моделирования. Постепенно модели усложнялись, к ним добавлялись все новые детали. В начале XIX века появляются первые трехмерные модели из бумаги. Немецкая компания JF Schreiber company в 1831 году начинает массовое производство трехмерных моделей из картона. В Японии начинает развиваться такой вид искусства, как «оригами», изготовление предметов из бумаги путем ее сгибания специальным образом.

     Появление в начале XX века моделей из пластмассы, железа и дерева, нанесло сильный удар по бумажному моделированию.    Тем не менее, в XXI веке бумажные модели являются более доступными и простыми в изготовление, чем их собратья из более твердых материалов. Вопреки первому впечатлению, модели из бумаги имеют большую прочность. Бумага сложенная особым образом приобретает свойства крепкого материала. Детали из бумаги можно многократно копировать самостоятельно в домашних условиях, чего не сделаешь с пластмассой.

25-летний японец Ватару Ито (Wataru Ito) в 2009 году создал уникальный проект Castle on the Ocean, привлекающий множество туристов. С помощью ножа и клея студент построил модель целого города из крафт-бумаги в технике оригами. В центре города находится замок, прототипом которого является барселонский собор Sagrada Familia.

Все началось четыре года назад, когда Ватару поступал в институт искусств и трижды провалил экзамены. Он начал строить макет города, который быстро разросся и с трудом помещался в его крошечной квартирке. Художнику даже приходилось спать под столом, так как остальное место было занято бумагой и уже готовыми элементами города, сообщает Telegraph.

Ватару счастлив, когда люди, не интересующиеся в принципе искусством, приходят посмотреть на его творение. Он сам не верит в то, что смог создать такой шедевр. Однако он планирует сжечь свое произведение, когда выставка будет закончена, и снять это на камеру, чтобы затем прокручивать видео обратно, смотря, как город восстает из пепла.

Экспонат можно увидеть впервые на выставке, проходящей на искусственном острове Умихотару (Umihotaru) рядом с Токио. Остров соединен с юго-восточным районом Токио Тиба (Chiba) четырехкилометровым мостом, так что добраться туда из столицы не составит труда. (перевод Travel.ru)

Проект з географії «Видатні пам’ятки світової архітектури»

Березан Яна, Шулак Артем КД16

Пізанська вежа

Піза́нська вежа — частина ансамблю міського собору Санта-Марія Маджоре в Пізі. Вежа є дзвіницею собору і примикає до його північно-східного кута. Знаменитий соборний ансамбль в Пізі — шедевр середньовічної італійської архітектури. Вежа відома тим, що сильно нахилена.

Висота вежі становить 56 метрів, діаметр — 15 метрів. На вершину вежі ведуть сходи в 294 ступені, піднявшись якими на самий верх можна оглянути всю округу. Всесвітньо відомий вчений Галілей використовував Пізанську вежу для своїх дослідів. З верхнього її поверху він кидав різні предмети, щоб довести, що швидкість падіння не залежить від ваги падаючого тіла.

Проект з географії «Видатні пам’ятки світової архітектури»

Моргун Данил КД16

Ворота поцілунків

Ворота Поцілунків - творіння румунського майстра Костянтина Бринкуш, а пам'ятник був встановлений в місті 1937 року. Висота архітектурної будови - 5,13 метра, ширина - понад 6 метрів, а товщина - 1,69 м.

Проект з географії «Видатні пам’ятки світової архітектури»

Музиченко Данил, Григорьєв Влад ЕД16

Тріумфальна арка

Паризька тріумфальна арка (фр. arc de triomphe de l’Étoile, досл.: «тріумфальна арка Зірки») — тріумфальна арка, розташована на площі Шарля де Голля у столиці Франції місті Парижі. Тріумфальна арка є одним з найвідоміших паризьких монументів, одним із міських символів.

Висота 49,51 м, ширина 44,82 м, висота зведення 29,19 м. Споруджена в 1806—1836 по розпорядженню Наполеона архітектором Жаном Шальгреном. Прикрашена 4-ма скульптурними групами:

  • з боку Єлісейських Полів — «Марсельєза» скульптора Франсуа Рюда (праворуч) і «Тріумф Наполеона » скульптора Корто (ліворуч);

  • з боку авеню де ла Гранд-Арме — «Опір» (праворуч) і «Мир» скульптора Етекса.

На стінах арки вигравійовані назви 128 битв, виграних республіканською і імператорською армією, а також імена 658 французьких воєначальників. Арку оточують 100 гранітних тумб (на честь «ста днів» правління Наполеона), сполучених між собою чавунними ланцюгами.

Проект з географії «Видатні пам’ятки світової архітектури»

Сосницький Влад, Мілаш Влад ЕД16

Ейфелева вежа

Е́йфелева ве́жа (фр. la Tour Eiffel) — архітектурна пам'ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Сам Ейфель називав її «300-метровою вежею» (фр. tour de 300 mètres), інша, народна назва — «Залізна леді» (фр. La dame de fer). Популярний туристичний об'єкт, щорічно приймає понад 6 мільйонів відвідувачів. У 2007 році на вежі побувало 6 893 000 осіб[1], що на 78 000 відвідувачів більше ніж у 2006, а за її історію з 1889 до 31 грудня 2007 року — 236 445 812 осіб. Вежа стала найвідвідуванішою  і найфотографованішою туристичною пам'яткою світу.

Була зведена як тимчасова споруда в ознаменування сторіччя з дня початку Французької революції та до відкриття паризької Всесвітньої виставки 1889 року, що розташовувалась в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня та символізувала багатство і незалежність Франції. Вежу збирались розібрати через деякий час після завершення виставки, але завдяки уже встановленим там радіоантенам, це рішення було скасоване.

Проект з географії «Видатні пам’ятки світової архітектури»

Кобзарь Максим, Сліпець Роман РАД16

Великий Китайський мур

Вели́кий кита́йський мур́ (长城 cháng-chéng) — низка кам'яних та земляних укріплень в північній частині Китаю, збудованих з метою захисту північних кордонів Китайської імперії від вторгнень різних кочових племен.

Найстаріша частина муру була збудована ще в сьомому столітті до н. е.

Пізніше, будівництво нових секцій тривало аж до 16 століття включно. Одна з найвідоміших частин муру збудована в 220—206 до н. е. першим імператором Китаю Цінь Ши Хуан-ді. Небагато з них дійшли до наших днів. Більшість нині існуючих були збудовані в епоху династії Мін.

Великий китайський мур простягається від Шаньхайгуань на сході до Лобнор на заході по дузі, що приблизно розмежовує південні околиці Внутрішньої Монголії. Археологічне дослідження 2008 року прийшло до висновку, що Великий мур, побудовано в епоху династії Мін (1368—1644), з усіма його секціями простягається на 8 851,8 км.

Проект з географії «Видатні пам’ятки світової архітектури»

Северін Денис, Книшов Станіслав МД16

Колізей

Колізе́й (лат. Colosseum) (раніше Амфітеатр Флавіїв (лат. Amphitheatrum Flavium)) — найбільший амфітеатр Стародавнього Риму, символ імператорської могутності.

Розташований у Римі, в улоговині між Есквілінським, Палатинським і Целійським пагорбами, на тому місці, де колись був ставок, що належав до «Золотого Будинку» Нерона. Вміщав близько 50000 глядачів.

Будівництво цієї споруди розпочато імператором Веспасіаном після його перемог в Юдеї і закінчено у 80 р. н. е. імператором Титом, який ознаменував його відкриття влаштуванням ігор, що тривали сто днів і коштували життя багатьом сотням гладіаторів і 5 тисячам диких звірів.

Спочатку Колізей називався, за родовим іменем згаданих імператорів, амфітеатром Флавіїв (лат. Amphitheatrum Flavium), нинішня назва (лат. Colosseum, Colosaeus, італ. Colosseo) закріпилася за ним згодом, починаючи з VIII століття, і походить або від колосальності його розміру, або від того, що поблизу від нього стояла гігантська статуя, споруджена Нероном на честь самого себе.

Довгий час Колізей був для жителів Рима та гостей міста головним місцем розважальних видовищ, таких як бої гладіаторів, цькування диких звірів, морські битви.

Проект з географії «Видатні пам’ятки світової архітектури»

Приз Роман МД16

Сіднейський оперний театр

Сіднейський оперний театр (англ. Sydney Opera House) — одна з найвідоміших і найлегше впізнаваних будівель світу, що є символом Сіднея і однією з головних визначних пам'яток Австралії. Вітрилоподібний дах робить цю будівлю не схожою ні на одну іншу у світі. Оперний театр визнаний одним з найвідоміших зразків сучасної архітектури у світі і з 1973 року є поряд з мостом «Вішалка» візитною карткою Сіднея.

Будівля знаходиться у Сіднейській гавані на мисі Беннелонг Пойнт і займає площу 2,2 га. Вона включає 900 приміщень, зокрема Концертний зал, Оперний Театр, Драматичний і Камерний Театри, 4 ресторани і Зал Прийомів. Дах будівлі, побудованої у формі чотирьох черепашок, покриває більше мільйона плиток, які при різному освітленні створюють різноманітну колірну гамму.

Ідея побудувати в Сіднеї розкішний оперний театр виникла вперше у англійського скрипаля і композитора сера Юджина Гуссенса, який був запрошений в Австралію національним комітетом телебачення і радіомовлення. Саме він вказав на скелястий мис Беннелонг Пойнт, де знаходився форт Макуорі, як на єдине можливе місце для будівництва. Ідею підтримали професор архітектури Сіднейського університету Г. Інгем Ашуерт і майбутній лейбористський прем'єр штату Новий Південний Уельс Джон Джозеф Кейхілл.

17 травня 1955 року уряд штату дав дозвіл на будівництво при умові не залучати для його будівництва державні кошти

Проект з географії «Видатні пам’ятки світової архітектури»

Скляров Денис МД16

Замок Наґоя

Замок Наґоя (яп. 名古屋城, なごやじょう, наґоя дзьо) — замок у місті Наґоя, префектури Айті, Японія. Популярні назви — «Золотий замок» або «Замок золотих сяті».

Збудований у 1612 році як головний замок оварійської гілки сьоґунського роду Токуґава. До 1871 року слугував політично-адміністративним центром Оварі-хану. У 1872  1930 роках знаходився під відомом уряду Японської імперії, після чого перейшов у власність міста Наґої. До 1945 року належав до Національних скарбів Японії, однак був зруйнований авіацією США під час Другої світової війни. Частково відбудований у 1959 році на пожертви мешканців міста Наґоя.

Сьогодні служить як музей і символ Наґої. Зарахований до національних історичних пам'яток Японії.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Українська мова у професійній діяльності державних службовців. Публічна комунікація»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн