Проект «Микола Гоголь – провідник української культури у світ»

Опис документу:
Українська література, 9 клас. Найбільш доцільним та ефективним метод проектів є на уроках літератури та в позакласній роботі. У роботі над таким проектом передбачено необхідність обов’язкової постановки проблемного запитання і знаходження відповіді на нього впродовж дослідження, добору незаперечних аргументів, використання додаткової літератури під час дослідження.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Послідовність реалізації проекту

Тип за провідною діяльністю. Дослідницько-пошуковий з елементами ігрового.

Тип за кількістю учасників. Груповий («Біографи», «Етнографи», «Літературні критики»).

Мета. Відшукати і творчо інтерпретувати матеріал, який би розкривав самобутність української культури, представленої у творчості М.Гоголя.

Проблеми.

1.Дослідити місце України у творчості М.Гоголя (група «Біографи»).

2.Дослідити різдвяні традиції й звичаї, фольклор українського народу (група «Етнографи»).

3.Дослідити народні традиції й звичаї у повісті М.Гоголя «Ніч перед Різдвом», елементи українського фольклору у творі (група «Літературні критики»).

Тип за тривалістю. Довгостроковий (два місяці: жовтень – грудень).

Тип за формою представлення результатів. Творчий звіт із мультимедійною презентацією.

Презентація результату.

Група «Біографи»

Микола Гоголь є одним із найбільш знаних українців у світі, якого, одначе, більшість шанувальників літератури за межами України вважають росіянином. Причина проста: прибувши до Росії ще в дев’ятнадцятирічному віці у сподіванні зробити кар’єру, він досяг величезних успіхів у літературі.

Але мало хто знає, що «Гоголь, рідною мовою якого була українська, здобув центральне місце у російській літературі саме завдяки тому, що був українцем, знав тогочасну українську культуру, яка була майже не відома в Росії, і, «переклавши» її для російського читача, став знаменитим», - саме такий неординарний погляд на особистість Гоголя висловив професійний дослідник творчості письменника, головний редактор "Української думки" Олекса Семенченко.

На думку останнього, Гоголь опинився у відповідному місці у відповідний час, маючи відповідні знання і  бажання досягти успіху. Йому також допомогло те, що за складних політичних обставин у російській імперії він знав, як пристосувати свої тексти до конкретної політичної ситуації. Проте писати він мусив російською, щоб мати успіх у літературі.

Але, як ми знаємо, російський читач тоді практично нічого не знав про Україну. Тому Гоголеві треба було знайти якийсь специфічний спосіб, щоб познайомити свою читацьку аудиторію з українською культурою.

Письменник знайшов вихід. По-перше, він уклав «українські оповідання» у цикли, у яких начебто не сам Гоголь, а оповідач, говорячи з українським акцентом, вводив читача в курс справи. По-друге, щоб допомогти росіянам краще зрозуміти вживані українські слова, Гоголь додавав до своїх творів спеціальний словничок. По-третє, він запроваджує деякі українські поняття, як-от «вечорниці», називає страви української кухні, описує деталі національного одягу тощо. Одним словом, знайомить читача з українськими народними традиціями і звичаями.

Пропонуємо і вам зануритися у феєричну атмосферу українського фольклору, як це зробили і наші 9-тикласники.

Групи «Етнографи»

Предметом нашого дослідження у групі «Етнографи» було те, як саме в українському фольклорі зображено Коляду і Святвечір.

У процесі роботи над цим проектом ми познайомилися із книгою Бориса Степанишина «Космос українського фольклору». З великим інтересом прочитали її та довідалися багато нового і цікавого.

Здавна в українському фольклорі Коляда вважався опікуном зимового золотосяйного сонця  Дажбога. Згодом колядою стали називати торжество світла Дажбожого, перемогу добра над злом, світла над тьмою. А чи знаєте ви, чому так сталося?

Виявляється, ще в предковічні часи, коли всяка нечисть зійшла на землю, зібралася на Сьомому небі велика рада могутніх богів. І сказала богиня Всесвіту, премудра Лада, богові вогню: «Аби на землі лад був, викуй, Свароже, ясне сонце». Злі, темні сили хотіли перешкодити цьому, прагнули встановити вічну ніч. Та за дванадцять священних ночей народився золотоликий Божич - сонце, срібнодзвонний місяць та свята богиня Дана. Відтоді бог Коляда приходить у світ із світлом та добром. В різдві сонця Коляди — велике свято Життя.

А переддень його, як вам відомо, – Святвечір. Це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі мають у цей вечір зібратися разом. Вся родина повторює за батьком молитву. Після молитви господар бере в руки миску з кутею і першу ложку підкидає до стелі, щоб так ягнята стрибали, другу підкидає, щоб телята рикали, а третю — «щоб бджоли роїлися». Ось тому-то світло, яке щороку дарує людям сонце Коляди, — то життєтворча, всеперемагаюча сила щастя і любові.

Група «Літературні критики»

Група «Літературні критики» працювала безпосередньо із текстом твору і досліджувала, як М.Гоголь художньо відтворив загадкові українські традиції та звичаї у повісті.

«Місяць величаво виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб весело було всім колядувати та Христа славити», - починає свою оповідь Великий майстер слова. Так він говорить про традиції світлого Різдва і використовує при цьому традиційний різдвяний символ – місяць.

А як же в такий день без колядування? Про цей звичай свідчать такі слова: «…рідко під якою хатою не товпилися колядники». А наколядоване добро, за словами Гоголя, було тоді зовсім не таке, як тепер: це і вареники, і паляниці, і ковбаси.

Традиції різдвяної ночі, як пише автор, вимагали веселилися щосили: «…як любо поштовхатися такої ночі у юрбі дівчат, що сміються й співають, чи між парубками, охочими на всякі жарти та витівки…». І, на мій превеликий подив, співали не тільки колядок як традиційних для цього свята пісень, а інколи «чулася якась весела пісня, що тут таки встиг скласти котрийсь із молодих козаків». Знаходились такі, що замість колядки заводили щедрівку, ревучи на всю горлянку.

Серед різдвяних веселощів були не лише сміх та колядки, молодь полюбляла ще й на санках порозважатися: «Дівчата тим часом, дружно взявшись за руки, помчали, як вихор, санками по скрипучому снігу».

А коли різдвяна ніч закінчувалася, всі йшли на святкову літургію. Побожні були люди: «У церкві ще до схід сонця було повно людей. Літні жінки… побожно хрестилися біля самого входу церковного. Дівчата … намагалися протовктись ще ближче до іконостасу».

Ось так щиро, радісно, трішки незвично зобразив Микола Гоголь українські традиції. А щоб повніше відчути український колорит твору, пропонуємо вам інсценізацію уривка «Дяк у Солохи».

Інсценізація уривка «Дяк у Солохи»

Група «Етнографи»

Ще одним завданням у групі «Етнографи» було довідатися, яке місце займає нечиста сила в українському фольклорі. У своїй роботі ми користувалися унікальною книгою Івана Нечуя-Левицького «Світогляд українського народу».

З цієї праці ми довідалися, що відьма – жінка з надприродними силами , які вона використовує на шкоду людям. Основним вмінням відьом в Україні вважалося: вміння відбирати молоко у корів, вовну в овець, яйця у домашньої птиці та сало у свиней, позбавляти людей урожаю та робити їх вовкулаками, насилати хвороби, керувати погодою. Нам було цікаво прочитати, що етимологи пов`язують походження слова відьма з давньоруським іменником відь – «знання». Слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає», звідси розвинулося подальше «ворожка», а пізніше – «зла, сварлива жінка».

Не менш колоритний і її побратим Чорт. Назва його досить пізня, вона з`явилася приблизно в ХVI-XVII ст. Його звірину природу видають хвіст, баранячі або козлячі роги, кігті, собача морда чи свиняче рило, іноді курячі ноги або крила кажана. В українському фольклорі він уособлює таємничу силу, якою клянуть своїх ворогів: «Бодай тебе чорт узяв», «Іди під три чорти».

Саме тому український фольклор ніхто і уявити зараз не може без цих дивовижних істот!

Група «Літературні критики»

Наша група також працювала із текстом твору. Ми повинні були з'ясувати, як автор у повісті показав тандем нечистої сили.

Скажу відверто – враження переповнюють. Бо якщо у фольклорі ці істоти навіюють страх, то у Гоголя навпаки. Знайомство з ними відбувається буквально з перших рядків твору: «Аж ось з димаря однієї хати клубами посунув дим і пішов хмарою по небу, і разом із димом вилетіла відьма верхи на мітлі». Майже одночасно з нею з'являється і чорт, «якому останню ніч залишилося вештатись по білому світу та під'юджувати на гріхи добрих людей». Так у казковій формі Гоголь описує своїх героїв.

Вчинки їхні, безумовно, в дусі нечисті: «відьма назбирала повний рукав зірок», чорт «шукав способу зігнати на ковалеві свою злість. І для цього наважився вкрасти місяць». Але злості до них ми не відчули, швидше співчуття.

Повніше уявити цих персонажів ми можемо завдяки характеристикам автора: відьма, тобто Солоха, «була ні гарна ні погана з себе», «мала не більше сорока літ», «однак вміла причаровувати до себе найстатечніших козаків». Саме тому голова казав: «Чорт – не жінка!».

А от її чоловіча іпостась – чорт – виглядає куди кумедніше: «вузенька мордочка, яка… нюхала все,…закінчувалась кругленьким п'ятачком». Та й впізнати його можна «по цапиній бороді під мордою, по маленьких ріжках,…та що весь був не біліший од сажотруса».

Ось так у жартівливій формі показав Микола Гоголь тандем нечистої сили у повісті. Але, як і будь-яке зло, це також було покаране: чорт таки згубив місяць. «Проте. Ще не все: на стіні збоку, як увійдеш у церкву, намалював Вакула чорта в пеклі, такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз нього».

3

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.