• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Економіка
  • проблемного лекційного заняття з дисципліни «Регіональна економіка» за темою «Населення і трудові ресурси України»
До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
5
міс.
2
0
дн.
1
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

проблемного лекційного заняття з дисципліни «Регіональна економіка» за темою «Населення і трудові ресурси України»

Опис документу:
На сучасному етапі все частіше виникають факти безробіття та інфляції, страйків і соціальної напруженості в суспільстві, які відчутно впливають на життєвий рівень населення, ефективність праці й обсяги виробництва, а відповідно, й на темпи економічного зростання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ЗМІСТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРАМАТОРСЬКИЙ ТЕХНІКУМ ДОНЕЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

проблемного лекційного заняття

з дисципліни « Регіональна економіка »

Тема «Населення і трудові ресурси України»

спеціальність: 5.03050401 «Економіка підприємства»

стор.

Вступ

  1. План проведення заняття 4

  2. Зміст заняття 5

  3. Методичне обґрунтування заняття 7

  4. Методична карта заняття 8

  5. Література 10

  6. Додатки 11

ВСТУП

Початок ХХІ-го століття характерний для України активізацією процесів формуванням базових основ ринкової економіки. Саме це й обумовлює активну увагу на різних рівнях управління щодо створення сучасної системи економіки праці, яка б дозволяла відчутно підвищити продуктивність праці. Об’єктивно, що при ринкових трансформаціях найсуттєвіші перетворення відбуваються насамперед в соціально - трудовій сфері.

На сучасному етапі все частіше виникають факти безробіття та інфляції, страйків і соціальної напруженості в суспільстві, які відчутно впливають на життєвий рівень населення, ефективність праці й обсяги виробництва, а відповідно, й на темпи економічного зростання.

Проведення за темою “ Населення і трудові ресурси України ” проблемного лекційного заняття є актуальним на даному етапі підготовки майбутніх фахівців і дає можливість студентам спеціальності 5.03050401 «Економіка підприємства» розвивати свої інтелектуальні, творчі, комунікативні здібності та ініціативу, бо саме населення - є потужним стимулом економічного зростання, підвищення ефективності праці та прискорення науково-технічного прогресу.

Саме ця тема розкриває глибинну сутність тенденцій та змін, що проходять в системі ринку праці і зайнятості. Реалії розвитку суспільства свідчать, що населення не може існувати поза економікою, а економіка - без населення, це дві частини єдиного соціального організму. Об’єктивно, що найістотніший вплив на розвиток соціальної економіки справляє населення. Тому, надзвичайно актуальною на сучасному етапі постає проблема його зайнятості та безробіття.

Мета методичної розробки - показати методику проведення проблемного лекційного заняття з теми „ Населення і трудові ресурси України ”.

Методика може бути використана викладачами обліково-економічних дисциплін.

Дисципліна: „ Регіональна економіка ”

Тема: «Населення і трудові ресурси України»

Вид заняття: проблемна лекція

Мета заняття:

навчальна - вивчити стан та структуру трудового потенціалу, форми зайнятості і види безробіття з метою розкриття студентам глибинної сутності соціально - трудових відносин.

виховна - привити студентам почуття розуміння змін, які відбуваються на ринку праці та залежності стану розвитку економіки від вкладеної праці;

розвиваюча - розвити у студентів здібності та уміння визначати пріоритети у розвитку економіки, які б забезпечували ефективну зайнятість населення, знижуючи рівень безробіття.

Методичне забезпечення:

- Конспект лекції (додаток А),

  • Діаграма офіційного рівня безробіття в Україні за даними Держкомстату

(додаток Б),

-Класифікація трудових ресурсів (додаток В)

-Структура населення як основного елемента трудових ресурсів ( додаток Г)

-Діаграма основних причин незайнятості населення в Україні (додаток Д)

Технічне забезпечення: мультимедійні проектори, документ-камера.

Міждисциплінні зв’язки:

1.Дисципліна „Економіка підприємства”

Тема: „Підприємство в системі ринкових відносин”

  1. Дисципліна „Політекономія ”

Тема: „Відтворення та економічний цикл”

Тема: “ Відносини власності в соціально - економічному житті суспільства”

3.Дисципліна „Психологія та етика ділових відносин”

Тема: “ Специфіка діяльності в галузі.”

4.Дисципліна „Основи правознавства”

Тема: „Загальні положення про трудове право”

5.Дисципліна “Економіка та нормування праці”

Тема “ Відносини зайнятості та безробіття ”;

Тема “ Трудові ресурси суспільства ”;

Тема “ Регулювання організаційно - економічних відносин в організації ”;

Тема “ Аналіз та планування чисельності персоналу ”

6.Дисципліна “Ціноутворення”

Тема “ Визначення ціни на основі попиту споживачів ”

Внутрішньодисциплінні зв’язки:

Тема «Поняття, цілі, завдання та специфіка проведення регіональної політики»

Тема «Спеціальні економічні зони та малі міста»

Тема «Сутність та стан регіонального економічного і соціального розвитку»

  1. Організаційний момент

  2. Повідомлення теми, плану та проблеми лекційного заняття

  3. Тема «Населення і трудові ресурси України»

План:

1.Особливість розміщення населення на територіях регіонів.

2. Напрямки покращення демографічної ситуації в Україні.

3.Поняття “трудові ресурси “ та показники оцінки їхнього стану.

4. Незайнятість населення, причини безробіття та міграції.

Проблема: «Чому зменшується кількість населення України? Шляхи вирішення цієї проблеми».

  1. Мотивація навчальної діяльності студентів

На сучасному етапі в економічному житті багатьох країн, в тому числі і в Україні, має місце часткова або повна втрата зайнятості економічно активного населення. За рахунок чого зростає рівень безробіття, який пов’язаний зі скороченням темпів виробництва, що призводить до соціальної напруженості в суспільстві

  1. Підготовчий етап

Актуалізація опорних знань студентів ( усне опитування )

  1. Дати визначення ринку праці.

  2. Назвати основних суб’єктів ринку праці.

  3. Перелічити елементи ринку праці.

  4. Визначити функції ринку праці.

  5. Охарактеризувати основні чинники, які впливають на ринок праці.

  1. Викладання лекційного матеріалу з використанням методу проблематизації

  2. Підведення підсумків заняття

Проведення за темою «Населення і трудові ресурси України» лекційного заняття з використанням методу проблематизації є актуальним на даному етапі підготовки майбутніх фахівців, бо саме населення і трудові ресурси - є потужними стимулами економічного зростання, підвищення ефективності праці та прискорення науково-технічного прогресу.

Мета проблемної лекції - розвити у студентів здібності та уміння визначати пріоритети у розвитку економіки, які б забезпечували ефективну зайнятість населення, знижуючи рівень безробіття.

Заняття починається з організаційного моменту у ході якого перевіряється наявність студентів в аудиторії та готовність аудиторії і студентів до проведення заняття.

Після ознайомлення студентів з темою «Населення і трудові ресурси України» та планом проведення заняття, викладачем освітлюється проблема над вирішенням якої аудиторія буде працювати: « Чому зменшується кількість населення України? Шляхи вирішення цієї проблеми » , здійснюється мотивація пізнавальної діяльності студентів. Вона підкреслює актуальність запропонованої теми тому, що на сучасному етапі в економічному житті країн, в тому числі і в Україні, має місце часткова або повна втрата зайнятості економічно активного населення. Все це пов’язано зі скороченням темпів виробництва, яке призводить до соціальної напруженості в суспільстві.

Актуалізація опорних знань студентів з питань ринку праці проводиться методом фронтального опитування.

Викладання лекційного матеріалу здійснюється за планом з використанням методу проблематизації та елементів бесіди, що активізує розумову діяльність студентів. В ході заняття студенти знайомляться з соціально - економічною сутністю населення, поняттям, видами і формами зайнятості населення, безробіттям та його видами. Постійно, протягом заняття, обговорюється проблема: «Чому зменшується кількість населення України?» , виробляються пропозиції щодо вирішення поставленої проблеми.

Щоб підвищити ефективність подачі економічної інформації використовується метод демонстрації наглядних зображень або принцип контрасту, який складається з демонстрації в порівняльному аспекті двох або декількох цифр або графіків - умовно-графічна інформація (схеми, таблиці, графіки тощо) з використанням технічного засобу - мультимедійного проектору. Це дозволяє залучити окрім слухового сприйняття інформації додатково ще й зорове, що стимулює краще сприйняття студентами викладаємого матеріалу і сприяє формуванню у студентів уявлення про співвідношення категорій та понять, створенню цілісного образу й відокремленню його суттєвих властивостей (додатки Б - Ж).

Для кращого засвоєння студентами вивчаємого матеріалу при проведенні заняття застосовується опорний конспект - схема , дуже ефективна форма подачі й засвоєння навчального матеріалу, своєрідний графічний систематизатор, який дає змогу трансформувати текст у схеми. Опорний конспект-схема, дозволяє співвідносити нову інформацію з отриманими раніше знаннями і власним досвідом таким чином, щоб забезпечити найбільш ефективне відтворення і запам'ятовування інформації. Він скорочує час на пояснення важливих понять, дозволяє студентам свідомо доповнювати конспект своїми записами, що дає змогу ще підвищити рівень знань студентів.

Використання мультимедійних презентацій у вигляді слайдів дозволяє фокусувати увагу на конкретних висновках та пропозиціях лекції, взаємозв'язку основних ідей лекції, схем і діаграм тощо.

Після кожного питання узагальнюється викладений матеріал. Наприкінці підводяться підсумки заняття.

ЛІТЕРТУРА

  1. Конституція України. - Київ, 1996р.

  2. Кодекс законів про працю України.

  3. Господарський кодекс України. - X.: ТОВ «Одисей», 2003. - 232 с.

  4. Закон України “ Про оплату праці ”, від 20.04.95 № 144 / 95 - ВР

  5. Закон України “Про зайнятість населення” 11 .XII. 1998р. №2. 309- XIV.Баканов М.И. Экономический анализ в торговле: Учебное пособие. - М.: Финансы и статистика, 2004, с. 400.

  6. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996 -XIV.

  7. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1-29. (Усе про бухгалтерський облік, № 13, 2005р.).

  8. Богоявленська Ю. Економіка та менеджмент праці: Навчальний посібник/ Юлія Богоявленська, Євген Ходаківський,. - K.: Кондор, 2005. - 328 с.

  9. Буряк П.Ю., Григорьева М.І., Корнінський Б.А., “Економіка праці й соціально-економічні відносини”. Навчальний посібник. Київ. Центр навчальної літератури, 2004 р.

  10. Гришкова O.A. Економіка праці та соціально - трудові відносини: Підручник. - 3-є вид., випр. і доп. - K.: Т-во «Знання», КОО, 2007. - 559 с.

  11. Єсінова Н. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ Ніна Єсінова,. - K.: Кондор, 2004. - 429 с.

  12. Завіновська Г. Економіка праці: Навчальний посібник/ Галина Завіновська,; М-во освіти України. КНЕУ. - K.: КНЕУ, 2003. - 298 с.

  13. Івахненко В.М. Економічний аналіз. - Центр навчальної літератури, 2004.

  • 190 с.

  1. Калина А. Економіка праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Алла Калина,; МАУП. - Київ, 2004. - 268 с.

  2. Махсма М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник/ М.Б. Махсма,. - K.: Атіка, 2005. - 303 с.

  3. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - K.: Центр навчальної літератури, 2005. - 432 с.

  4. Сименко И.В. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий торговли. Учебное пособие - Донецк, ДонГУЭТ, 2002, -218 с.

  5. Сухарев П.М. Прийоми і способи економічного аналізу: навчально - методичний посібник для студентів ОФФ денної і заочної форм навчання /Донецьк.: ДонДУЕТ, 2001. - 37 с.

  6. Хоменко М.П. та інші. Організація навчально-виховного процес. Досвід роботи вищих навчальних закладів І - II рівнів акредитації, 2005, - 207 с.

  7. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч. посіб. - K.: Вища школа, 2004. - 207 с.

  8. Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. Кол. авт. - K.: Наук. - метод, центр вищої освіти, 2006. - Вип. 44. - 138 с.

Додаток А

Зміст лекції

Тема «Населення і трудові ресурси України»

План:

1.Особливість розміщення населення на територіях регіонів.

2. Напрямки покращення демографічної ситуації в Україні.

3.Поняття “трудові ресурси “ та показники оцінки їхнього стану.

4. Незайнятість населення, причини безробіття та міграції.

Проблема: «Чому зменшується кількість населення України? Шляхи вирішення цієї проблеми».

Література: Е. А. Зінь « Регіональна економіка » стор. 18-30.

  1. Особливості розміщення населення на територіях регіонів.

Для вивчення кількості та стану населення країни та окремих регіонів, закономірностей формування населення з врахуванням впливу окремих соціально-економічних та демографічних факторів використовують методичні основи регіональної демографії.

Для виявлення тенденцій у зміні складу населення на території регіону використовують статистичні дані за 10-20 років. На основі багаторічних спостережень встановлюють, як змінюється загальна кількість населення, в тому числі за окремими категоріями, як впливають певні фактори на ці процеси. Зокрема, виявляють вплив стану розвитку продуктивних сил та формування соціально-економічної ситуації в регіоні, враховуючи географічне розташування та кліматичні особливості регіону тощо.

На вашу думку для дослідження демографічної характеристики регіону які можна використовувати показники ?:

загальна чисельність населення, осіб;

  • питома вага населення певного регіону в загальній чисельності жителів України;

загальна чисельність населення, що проживає у містах та сільській місцевості;

  • співвідношення міських і сільських жителів в регіоні; народжуваність, смертність та природний приріст населення (кількість

народжених, померлих, природний приріст населення)

  • коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення (на 1000 чоловік наявного населення);

коефіцієнти дитячої смертності (померло дітей віком до одного року на 1000 народжених)

  • очікувана тривалість життя при народженні, роки;

чисельність працівників, зайнятих у всіх сферах економічної діяльності,

осіб;

питома вага населення, зайнятого в суспільному виробництві на підприємствах усіх форм власності;

  • рівень кваліфікації працівників, зайнятих у суспільному виробництві; рівень зайнятості;

навантаження на 1 вільне робоче місце;

  • рівень безробіття;

показник того, що характеризує стан міграції населення — кількість людей, що виїхали з певної території, чи прибули; міграційне сальдо;

  • коефіцієнт міграції населення (на 1000 чоловік наявного населення). Загальна кількість населення, в тому числі міського та сільського — визначає наявність населення на території окремих територій, дає уявлення про розподіл населення в залежності від місця їх проживання.

На вашу думку населення України розміщене по території рівномірно чи нерівномірно?

Населення України розміщене по території дуже нерівномірно .

,3а абсолютною кількістю населення виділяється Степовий та Донбаський регіони, де проживає відповідно 11,42 та 10,17 млн. чол., де зосереджено 45% населення України. В складі цих регіонів найбільше заселені Донецька область (4,77 млн. чол.), Дніпропетровська (3,53 млн. чол.), а також Харківська, Луганська та Одеська області.

За період 1989-2003 рр. відмічено загальне зменшення кількості населення України на 3,71 млн. чол. (на 7,2%), що свідчить проте, що протягом останніх років значно ускладнилася демографічна ситуація, стала серйозним гальмом соціально-економічного розвитку. Найбільші темпи зменшення кількості населення відмічено на території Поліського (на 6,1%) та Подільського (на 8,5 %) регіонів. Особливо високі темпи зменшення кількості населення на території Чернігівської (на 13,4%)). Житомирської (на 1 1,6%), Сумської (на 10,5%) областей. Тільки в м. Києві, на території Криму та Карпатського регіону кількість населення за період, що розглядається, практично не змінилася. Наведені абсолютні показники не повністю відображають стан концентрації населення на різних територіях, оскільки розміри окремих регіонів суттєво відрізняються одне від одного.

Для об'єктивної оцінки концентрації населення на території окремих регіонів використовують показник «густота (щільність) населення», який відображає кількість мешканців, що припадає на одиницю площі (чоловік на 1 км2) .За цим показником в Україні, де середня густота населення в 2003 р. становила 80 чол./км2, виділяються (крім м. Києва) два регіони: Донбаський регіон (120 чол./км2;, особливо Донецька область (180 чол./км2) та Карпатський регіон (109 чол./км2), особливо Львівська (120 чол./км2) та Чернівецька (113 чол./км2) області..Значно менша густота населення на території Поліського регіону (51,4 чол./км2), особливо Чернігівська (38 чол./км2) та Житомирська (46 чол./км2) області.

На території Степового регіону, де середня густота населення становить 67 чол./км2, виділяється Дніпропетровська область, де середня густота становить 1 11 чол./км2, що на 38,8% більша середньої по Україні.

Зміна загальної кількості населення протягом тривалого періоду та нерівномірність його розселення по території пов'язані з комплексом різноманітних природно-кліматичних, географічних, соціально-економічних, історико-культурних, екологічних та інших факторів.

Значна увага має бути приділена аналізу стану кількості населення, що проживає в містах та селах на території окремих регіонів. До міського населення відносяться особи, які проживають в міських поселеннях, до сільського — які проживають в сільській місцевості. Міські поселення — це населені пункти, що затверджені законодавчими актами як міста та селища міського типу. Всі інші населені пункти — сільські.

Статистичні дані, що відображають процеси розселення в містах та селах протягом 15 років, наведені в табл. 2.2, свідчать, що в цілому по Україні в містах проживало 67% населення, співвідношення між міським та сільським населенням з часом практично не змінювалося.

Найбільша концентрація населення в містах відмічена в Донбаському регіоні — 85,9%) від загальної чисельності, в Степовому регіоні —- 71,7% відповідно. Найбільша питома вага сільського населення в загальній кількосгі на території Подільського регіону — 48.6%о. Останнім часом змінюється чисельність міського населення за рахунок відтоку людей із сільської місцевості, що привело, з одного боку до збільшення чисельності населення міст, з іншого — зменшенню сільського населення. Ці процеси вилинули на збільшення працездатного населення у містах. В селах, навпаки, кількість людей працездатного віку зменшилась.

Урбанізація — процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства. Міста визначаються ростом промислового виробництва, наявністю вдосконаленої транспортної мережі, покращених побутових умов для життя людини. В містах зосереджені центри освіти, культури. В умовах політизації суспільства в містах зосереджений головним чином політичний рух. Розвиток міст сприяє подальшому посиленню територіального розподілу праці. Ці обставини вплинули на приток у міста сільського населення. Створений маятниковий рух населення із сільських населених пунктів в міста, де забезпечено працевлаштування, до закладів науки, освіти, культури. Особливо існує посилений маятниковий рух населення біля невеликих міст.

2. Напрямки покращення демографічної ситуації в Україні.

За січень-лютий 2009 року населення України зменшилось на 41,9 тис.осіб і на 1 березня 2009 року його кількість становила 46,1 млн. осіб. У порівнянні з 2002 роком, кількість населення скоротилася на 2,4 млн.осіб, щороку зменшуючись на 0,2-0,5 млн.осіб .

У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох етносів: 37,5 млн. осіб (77,8%) є українцями і 8,3 млн, (17,3%) - росіянами. Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Євреї, втративши майже чотири п'ятих свого складу, перемістилися з третього місця за чисельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому ж перепис 2001 р. зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах України знаходяться основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і частково гагаузів.

На вашу думку Україна належить до держав з високою густотою населення?

80 осіб на 1 кв.км Більші показники спостерігаються у східних індустріальних регіонах (у Донецькій області - 183 особи на 1 км2), менші - у північних та південних областях (на Чернігівщині - 39 осіб на 1 км").

В Україні налічується 454 міста, 889 селищ міського типу та 28619 сільських населених пунктів, 46 міст належать до великих, тобто мають чисельність населення 100 тис. чол. і більше (крім того ще 5 міст досягали 100- тисячного рубежу протягом 90-х років). У великих містах проживає 38,3%> всього, або 56,9%о міського населення. Половина великих міст зосереджена в східних індустріальних регіонах (7-у Донецькій області, 5-у Дніпропетровській, 4-у Луганській, 3-у Запорізькій) і в Криму (3-у складі Автономної Республіки Крим, а також Севастополь). В Україні нараховується 5 міст-мільйонерів - Київ (2611 тис. чол.), Харків (1470 тис.), Дніпропетровськ (1065 тис.), Одеса (1029 тис.) та Донецьк (1016 тис.) і ще 4 крупних міста - Запоріжжя (815 тис. чол.), Львів (733 тис. чол.), Кривий Ріг (669 тис. чол.) та Миколаїв (514 тис. чол.).

Триває зростання народжуваності: у січні-лютому 2009 року в Україні народилось 83,5 тис.дітей, це на 2,3% більше порівняно з січнем-лютим 2008 року. Найвищий рівень народжуваності у Волинській та Закарпатській областях (по 15 осіб на 1000 населення), найнижчий - у Сумській (9,1 особи на 1000 населення).

Водночас зменшується смертність населення. Порівняно з січнем-лютим

  1. року кількість померлих скоротилася на 10,5%о і становила 128 тис.осіб. На 100 померлих припало 65 дітей, які народилися живими. [24]

Найвищий рівень смертності у Чернігівській області, найнижчий - ум. Києві (відповідно 21,2 та 10,7 померлих на 1000 населення). За причинами смерті перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге - новоутворення, третє - зовнішні причини смертності та захворюваності.

Найбільш "старим" (частка осіб віком 60 років і старше в загальній кількості населення перевищує 24%) є населення Вінницької, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівської областей. До другої групи (частка складає 22,9-24 %) увійшли Донецька, Житомирська, Кіровоградська, Луганська та Хмельницька області. До третьої групи (21,7-22,9 %>) належать Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Тернопільська, Харківська області. До четвертої групи віднесено Автономну Республіку Крим, Волинську, Івано- Франківську, Одеську, Миколаївську, Херсонську, Львівську, Чернівецьку області та м. Севастополь (рівень старіння складає 19,3-21,7%>). Найбільш "молодим" (частка старших осіб складає 15,5-19,3%) є населення Закарпатської, Рівненської областей та м. Києва. Але якщо демографічна молодість західних

регіонів обумовлена відносно високою народжуваністю, то в Києві основним чинником є постійний міграційний приплив молоді.

Зменшується інтенсивність міграції населення. У січні-лютому 2009 року відносно січня-лютого 2008 року кількість прибулих у країну на постійне проживання та вибулих зменшилась, відповідно на 1,3 тис.осіб і 0,4 тис.осіб.

Спостерігається тенденція збільшення кількості шлюбів. У січні-лютому

  1. року шлюбів зареєстровано на 31,4% більше порівняно з січнем-лютим 2008 року. Кількість розлучень зменшилась - на 19%.

Чисельність населення, його динаміка і віково-статева структура є найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення. Не менш важливим є показник природного приросту населення. Зниження природного приросту спричиняє деформацію вікової структури населення, зумовлює зниження природного приросту трудових ресурсів. "Старіння" населення призводить до збільшення економічного навантаження на працездатних, труднощів у формуванні трудових ресурсів, забезпеченні народного господарства робочою силою.

На вашу думку проблеми віково-статевої структури населення мають значні регіональні відмінності?

Наприклад, ці проблеми в Закарпатській і Донецькій областях діаметрально протилежні. Певні особливості є у сільській і міській місцевостях, зокрема, в більшості сільських адміністративних районів України природного приросту населення практично немає, а в багатьох спостерігається процес депопуляції. Це означає, що в таких районах коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. В селах різко погіршуються вікова й статева структури населення, що, безперечно, негативно впливає на розвиток продуктивних сил.

Співвідношення між жінками і чоловіками в різних вікових групах відображає статево-вікова структура населення. Більшість населення України становлять жінки (54%), чоловіків лише 46%> від усього населення. Але у різних групах кількість чоловіків і жінок неоднакова. В дитячому віці хлопчиків більше, ніж дівчаток, бо на кожні 10 дівчаток народжується 11 хлопчиків. В середньому в старшому віці чоловіків стає менше, бо серед них вища смертність і менша тривалість життя. Старшого віку зараз досягли люди, які пережили Другу світову війну. Серед загиблих також переважали чоловіки. Тому в старшому віці жінок набагато більше (в окремих вікових групах в 2-3 рази).

Тож тепер ви можете дати відповідь на питання : Чому зменшується кількість населення України? Зменшення населення відбувається виключно за рахунок природного скорочення - 44,4 тис.осіб, у той час як міграційний приріст становив 2,5 тис.осіб.

У віковій структурі населення можна виділити три групи:

1) діти і підлітки (0-16 р.), 2) працездатне населення (жінки у віці 16-55 рр., чоловіки 16-60 рр.), 3) люди старшого віку. Найбільшою є група працездатного населення - 55.7%, але його частка поступово знижується. Вона є більшою в містах, куди приїжджають люди на роботу із сільської місцевості. А в селах зростає кількість людей пенсійного віку. В цілому по Україні вони становлять 23% від усього населення, а в сільській місцевості - 29%.

В Україні склалися значні територіальні відмінності у співвідношенні жінок і чоловіків. Якщо в середньому по республіці на 1000 чоловіків в 1989 р. припадало 1158 жінок, то в областях, що характеризуються великим відпливом населення, особливо сільського (серед тих, хто виїжджає в інші місцевості, переважають чоловіки), цей показник значно вищий. Наприклад, у Вінницькій, Чернігівській, Черкаській, Полтавській та Сумській областях він становив, за даними перепису 2001 р., відповідно 1225, 1248, 1231, 1218, 1206. Відомо, що демографічне навантаження формують дві складові його частини: кількість дітей на 1000 чол. працездатного віку; кількість осіб пенсійного віку на кожних 1000 працездатних.

Співвідношенню цих показників надається принципово важливе значення, оскільки кожному з них відводиться неоднакова роль в демографічних процесах, насамперед у природному відтворенні населення. В цілому в Україні питома вага першої і другої складових серед усього населення майже однакова (при незначному переважанні числа дітей над числом осіб пенсійного віку - відповідно 41 1 і 380 чол.). Серед міських жителів це співвідношення є більш сприятливим: на 1000 чол. працездатного віку число дітей становить 395, а число осіб пенсійного віку - лише 301 чол. Серед селян наведені величини становлять відповідно 450 і 575. Словом, у демографічному навантаженні на сільських жителів число дітей значно менше, ніж число осіб пенсійного віку. Це особливо негативно впливає на демографічний потенціал села, оскільки обмежує можливості природного приросту його населення, призводить до депопуляції сільських населених пунктів і, врешті-решт, до «старіння», а отже, і до загальної деградації великої кількості українських сіл.

Регіональні особливості демографічної ситуації формуються під дією зовнішніх та внутрішніх для даної країни чинників, у тому числі й природних умов, базового генофонду, правових, моральних та релігійних норм, адміністративно-регуляторних актів, екологічних умов проживання тощо.

Назвіть основні чинники розселення ( соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні).

Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.).

Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.

Розселення, як відомо, оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей, в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій,призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьому населенні України та її областей.

Дія цих чинників у конкретних регіонах має свої особливості і загальний стан демопроцесів утворює мозаїчну картину як у кількісному, так і в якісному плані. Дослідження цієї картини дасть змогу визначити, за рахунок яких регіонів

і в якому напрямку розгортаються процеси відтворення населення. До того ж демоситуація в окремих регіонах може стати базою, на якій ґрунтуватимуться моделі майбутнього стійкого відтворення народу України в цілому та певних регіонів зокрема, формування демополітики держави.

На території України чітко виділяється дія трьох чинників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соціально- економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. У великих містах проживає 38,3% всього, або 56,9% міського населення. Так, міське населення з 1915 до 2006 р. зросло у 5,5 рази, а сільське зменшилося в 1,9 рази. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Соціально-економічний розвиток суспільства, індустріалізація, зміни в структурі праці зумовлюють зростаючу концентрацію населення в містах. За 1950—2006 роки, наприклад, кількість міських жителів України зросла з 14,0 до 34,1 млн. чол., тоді як кількість сільського населення скоротилася з 27,0 до 14,0 млн. чол. (при збільшенні чисельності всього населення з 41,3 до 48,0, або на 6,4 млн. чол.). Значно збільшилася питома вага міських жителів і зменшилась сільських — за наведені роки відповідно з 34%о до 71% і з 66% до 29% (збільшення частки міських і зменшення частки сільських жителів становило по 37%).

Наявні також поселення, чисельність жителів яких або зменшується або зростає дуже повільно. Цей процес особливо посилився в останні роки у зв'язку з помітним скороченням зайнятості. Це, насамперед, міста і селища міського типу в Донбасі, що вичерпали (або вичерпують) можливості свого економічного зростання, а також міські поселення при- чорнобильської зони. До міст, чисельність населення яких скорочувалася, відноситься, зокрема, Торез, зменшується Макіївка (на 2 тис.),Слов'янськ (13 тис.), Костянтинівка (4 тис.), а також Горлівка (3 тис.), Брянка (7 тис.), Артемівськ Донецької обл. (9 тис.), Стаханов(11 тис.) та деякі інші.

Останнім часом сповільнили свій ріст не лише міста Донбасу,а й інших регіонів. Серед них — Бердичів,Білгород-Дністровський, Бориспіль, Дзержинськ, Дрогобич, Дружківка, Ізюм, Іллічівськ, Калуш, Лубни, Марганець, Ніжин, Нововолинськ, Новомосковськ (Дніпропетровської обл.), Охтирка, Прилуки, Ромни, Ялта та деякі інші.

У перспективі список міст (переважно в Донбасі, а також у Львівсько- Волинському басейні) може суттєво розширитися. Це пояснюється тим, що в результаті закриття ряду діючих шахт різко скоротиться кількість робочих місць. Тому дуже важливо виявити такі поселення, визначити очікувані обсяги скорочення потреб у трудових ресурсах, обґрунтувати й реалізувати систему заходів, спрямованих на те, щоб усі працівники, які вивільнятимуться на підприємствах вугільної промисловості та пов’язаних з ними об'єктах, могли бути своєчасно працевлаштовані (за місцем проживання, або на невеликих відстанях від них). Значний інтерес для комплексної характеристики населення має визначення частки міських і сільських жителів серед різних національностей, що проживають в Україні. Це зумовлено насамперед тим, що в умовах планової економіки міським жителям були повсюдно створені відносно кращі умови життя, трудової діяльності і соціального розвитку, ніж жителям сільських населених пунктів. Таким чином, переважання в міських поселеннях

представників певної нації дає підставу стверджувати, що вона мала певні переваги в рівні життя і можливостях соціального розвитку. Планування сільських поселень в Україні групове, одновуличне, ланцюгове, регулярне, у вигляді присілків і хуторів. Села тісно пов’язані між собою різними виробничими, адміністративними, управлінськими, культурно-побутовими зв'язками, що зумовлює різні системи розселення. В Україні існує єдина система розселення, в основу якої покладено адміністративно, виробничо та культурно- побутові важелі з центру держави — Києва. Виділяють такі регіональні міжобласні системи розселення: Центральну, Західну, Північно-Східну і Південну, а іноді ще і Подільську.

Однак на території України є 25 регіональних систем розселення. Це сукупність міських і сільських поселень, об'єднаних навколо обласних центрів і ними керованих.

Слід зазначити, що демографічна криза спостерігається в останні десятиліття не тільки в Україні. Щорічне скорочення кількості населення - але різними темпами - відбувається в багатьох країнах світу. Уряди деяких держав, зважаючи на таку негативну тенденцію, проводять відповідну міграційну політику, добиваючись компенсації втрат за рахунок приїжджих. Але корінне населення в них, зрозуміло, скорочується. Це - практично всі європейські держави, а також США, Росія, Японія і кілька інших країн.

3.Поняття “трудові ресурси “ та показники оцінки їхнього стану.

Головною причиною скорочення кількості населення стало істотне зниження рівня народжуваності, що почалося в одних державах ще в 1950-60-х роках, в інших - трохи пізніше. Пояснення цього явища вельми банальне: сімейні пари і, зокрема, жінки почали вбачати у великій кількості дітей збитки для комфорту свого життя. А розвиток медицини став дозволяти без значних складнощів вирішувати ці проблеми - стали доступними різні протизаплідні засоби (і можливості проведення абортів). Нині чисельність населення продовжує зростати в багатьох державах Африки і Азії (найбільші темпи - в Індії й Китаї), що викликане традиціями, які все ще зберігаються, а також бідністю і неписьменністю значної частини народу.

В Україні зниження рівня народжуваності, після його підвищення в повоєнні роки, почалося в 1980-і роки. Проте істотне прискорення цього процесу сталося на початку 90-х у зв'язку з різким зниженням рівня життя громадян - що видається закономірним.

Так, найшвидшими темпами скорочення чисельності жителів України відбувалося в 1993-1995 роки - це був період галопуючої інфляції і викликаного нею зниження реальних доходів населення, а також зростання безробіття у зв'язку із зупинкою тисяч підприємств.

Проте після 2000 року в Україні нарешті почали зростати економіка й реальні доходи громадян. Пішли вниз і параметри скорочення населення. Минулого року вперше з 1994 року кількість жителів зменшилося менш ніж на 300 тисяч осіб, що пов'язане із запровадженням з квітня 2005 року допомоги на новонароджених у розмірі 8,5 тис. грн. (у 12 разів вище, ніж воно було 2004 року)..

Є деякі демографічні успіхи і 2007 року. Зокрема, вперше за п'ятнадцять років в січні-листопаді 2007 року відбулося перевищення кількості

новонароджених над кількістю померлих одразу в двох областях: Закарпатській та Рівненській.

Утім, сподіватися на значне зростання дітонародження в Україні на найближчу перспективу навряд чи варто. Річ у тому, що за кілька років почнуть вступати в дітородний вік ті молоді українки, які з'явилися на світ після 1990 року, - коли кількість новонароджених в країні почала різко скорочуватися.[7]

Навіть високі розміри допомоги на новонароджених і великі зарплати в країні, швидше за все, не допоможуть кардинально виправити ситуацію. Про це можна судити за станом демографічних процесів в інших, економічно розвиненіших, державах. Наприклад, у Росії, де величина середньої зарплати приблизно в 2 рази вища, ніж в Україні, коефіцієнт фертильності сьогодні дорівнює лише близько 1,3 дитини на одну жінку. Не краще становище і в ще благополучніших в економічному плані країнах Європи і світу. Наприклад, у Німеччині - державі з вельми високими доходами громадян і найрозвиненішою економікою в Європі - кількість пологів на одну жінку становить нині 1,4, в Японії - економічному лідері Азії - 1,23. А взагалі в більшості країн Європи коефіцієнт фертильності знаходиться в діапазоні 1,2 - 1,4. З тієї причини, що більшість жінок мають лише по одній дитині, а чимало жінок - жодної. Лише у деяких європейських державах - таких як Франція, Нідерланди, Фінляндія і деяких інших - рівень народжуваності дещо вищий, але все таки менше 2 дітей на одну жінку.

Звичайно, правильно за початкові дані брати не абсолютні цифри щорічного спаду населення, а відносні. За останній рік населення України скоротилося на 264 тис. осіб, а це означає - на 0,56% (у 2000 році кількість жителів країни скоротилася більш ніж на 1%). Якщо використовувати одержаний відсоток зниження на майбутнє, то виявиться, що на 2050 рік населення України може зменшитися більш ніж на 21% і скласти близько 36 млн. чоловік. У 2100-му році кількість жителів скоротиться до 27 млн. осіб, у 2150-му - до 20 млн. і т.д. (через тисячу років залишиться менше 200 тисяч українців).

Ці цифри здаються фантастичними, але це сумна реальність.

Хоч би як там було, уряди всіх країн, де вже мають місце демографічні проблеми, вживають сьогодні заходів для стимулювання збільшення народжуваності. Влада України стурбована цим теж - і, слід зазначити, деякі успіхи в 2008 році простежуються.

Так що на вашу думку можна запропонувати для подолання демографічної кризи?

  • Для значного покращення демографічної ситуації необхідна державна Концепція демографічного розвитку.

  • необхідно запровадити цілісну систему заходів економічного, правового, соціального, освітнього, культурного, інформаційно-пропагандистського та організаційного характеру, спрямованих на:

  1. зниження смертності,

2.підвищення народжуваності,

3.захист, реабілітацію та відновлення генофонду населення України,

4.відвернення міграції.

  • Необхідно забезпечити належне фінансування заходів, спрямованих на реалізацію гарантованих Конституцією Украгтш прав на:

  1. працю та можливість заробляти собі на життя,

2.соціальний захист,

3.достатній життєвий рівень,

4.охорону здоров'я, медичну допомогу,

5.безпечне довкілля,

  1. освіту.

  • Слід зосередити зусилля на:

  1. забезпечений сталого економічного зростання та підвищення рівня і якості життя населення,

2.подолання масового безробіття та різкого майнового розша~рування населення,

3.збільшення кількості робочих місць,

4.достойної оплати праці,

5.ефективного функціонування системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни і праці, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На вашу думку, що можна запропонувати запровадити з метою підтримки молодих сімей з дітьми:

  • пільгове оподаткування та довгострокове кредитування сімей з дітьми залежно від кількості дітей;

  • збільшення видатків на пільгове кредитування будівництва житла;

  • одноразову допомогу сім'ї при народженні дитини, яка має бути адекватною всім витратам;

  • розвиток системи дошкільного виховання дітей; економічне стимулювання активності сім'ї шляхом зменшення

оподаткування сукупного доходу сім'ї залежно від кількості дітей тощо.

4. Незайнятість населення, причини безробіття та міграції.

Чисельність населення зростає за рахунок відтворення (природного руху). Відтворення населення — процес безперервного відновлення поколінь людей в їх історичній обумовленості, основне поняття демографії, яке визначає її предмет, тобто сукупність методів дослідження, процесів, які підлягають вивченню й управлінню в межах демографічної політики. В демографії існує три підходи до визначення відтворення населення, в основу яких покладено три види руху населення: природний, міграційний, соціальний. Характерною особливістю природного руху населення України за останні роки є помітне скорочення його приросту. Під приростом населення розуміють збільшення чисельності жителів будь-якої території (області, району, населеного пункту) за будь-який проміжок часу (рік, період між переписами тощо). Такий приріст населення називається загальним і оцінюється у абсолютних чи відносних величинах. Абсолютні величини приросту визначаються як різниця між кількістю населення даної території на кінець контрольованого періоду та на його початок і можуть бути додатними (позитивними) або від'ємними

(негативними). Абсолютні значення загального приросту беруться за основу кількісних оцінок чисельності (динаміки) населення. Відносні показники приросту визначаються у темпах приросту або через різні коефіцієнти. Темп приросту — відношення абсолютної величини приросту до загальної чисельності населення на початку досліджуваного періоду, що вимірюється у відсотках. Серед коефіцієнтів найбільшим поширенням користується відношення абсолютної величини загального приросту населення до пересічної за досліджуваний період чисельності населення даної території, яке вимірюється у проміле (%), тобто показує величину приросту на 1000 жителів. Величина загального приросту населення складається з природного та механічного (міграційного) приросту.

Для оцінки стану природного відтворення населення використовують інформацію про народжуваність, смертність та природний приріст (скорочення) кількості населення окремих регіонів. Крім абсолютних даних також використовують відповідні коефіцієнти. Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності являють собою відношентня відповідно кількості народжених і кількості померлих протягом календарного року до середньорічної кількості наявного населення. В цілому по Україні смертність перевищує народжуваність в 1,94 рази. Надзвичайно складна ситуація існує на території усіх регіонів України, особливо в Донбаському регіоні, де смертність перевищує народжуваність в 2,51 рази, особливо в Донецькій (в 2,63 рази), Луганській (в 2,61 рази) та Харківське (в 2,25 рази) областях. Перевищують загальнодержавні співвідношення народжуваності та смертності показники Подільського та Степового регіонів. Особливо складна ситуація склалася на території Полтавської, Черкаської, Кіровоградської та інших областей. Звертає на себе увагу співвідношення між народженими та померлими в зоні, що прилягає до Чорнобильської ЛЕС, особливо в Чернігівській області, де кількість померлих перевищує кількість народжених в 2,86 рази, в Сумській (в 2,69 рази), Київській (в 2,17 рази). Житомирській (в 1,92 рази) областях. Складною залишається ситуація на території інших областей України. Додаткову оцінку стану природного відтворення населення можна зробити використовуючи коефіцієнт загального приросту (скорочення) населення, в тому числі в містах та сільській місцевості (табл. 2.3). Надведені дані свідчать про те, що скорочення природного приросту населення відмічається як в містах, так і сільській місцевості. Проте в селах скорочення населення набуло катастрофічних розмірів. Особливо значений за інтенсивністю процес вимирання населення на селі відмічено в Подільському регіоні (-13 осіб на 1000 наявного населення). Поліському (-12) та Донбаському (-12) регіонах. Серед областей необхідно відмітити надзвичайно складну ситуацію в селах Чернігівської області (-21 особа на 1000 наявного населення), Сумської (-18), Черкаської (-15,2), Полтавської (-15), Кіровоградської (-13) та всіх областей Донбаського регіону.

Складність демографічної ситуації розкривається з використанням показників, що характеризують дитячу смертність та смертність за причинами смерті. Коефіцієнт дитячої смертності визначається як відношення кількості померлих дітей віком до одного року до кількості народжених живими (на 1000 народжених). У 2002 р. значення коефіцієнта дитячої смертності такі:

Усього по Україні — 10,3; в т. ч. по регіонах: Поліський — 10,7; Подільський —

10; Степовий — 10,6; Карпатський — 9,8; Донбаський — 10,5; Крим — 11,5; м. Київ — 9,4.

Надзвичайно високий рівень дитячої смертності (значно вищий порівняно із середнім по Україні) в Рівненській області (11,7 дітей померлих на 1000 народжених), Чернігівській (11), Черкаській (11,3), Запорізькій (12,8), Дніпропетровській (11,6), Чернівецькій (11,4), Донецькій (11,8), Луганській (11,3) областях. Коефіцієнти смертності, в тому числі з причини смерті, визна­чаються як відношення кількості померлих до середньорічної кількості наявного населення, обчислюються на 100 000 населення.

На вашу думку. що має негативний вплив на здоров'я людей?

  • стан способу життя. Економічна та соціальна невизначеність, шкідливі звички, незба-лансоване харчування, незадовільні екологічні побутові умови тощо негативно впливають на здоров'я людини. Забруднення землі, води, повітря — важливі фактори, що негативно впливають на людину.

Зниження народжуваності, зростання смертності, зокрема смерт^ності людей працездатного віку, стало причиною випереджаючого ско~рочення працездатного населення, небезпечного зменшення трудового і демовідтворюючого потенціалу.

Боляче вдарило по громадянам похилого віку, молоді, дітей зни^ження рівня життя. Дедалі більше стає безпритульних дітей. Втрата багатьма людей впевненості у своєму майбутньому і майбутньому своїх дітей стали головними причинами зростання кількості само~тубств, абортів, а також утримання від народження дітей. Деформоване соціальне середовище, руйнуючи фізичне, психічне та духовне здоров'я людей, знижує їх життєву активність, творчу продуктивність. За таких умов людина як основний суб'єкт соціальної життєдіяльності перестає бути повноцінним учасником прогресу і оздоровлення суспільства.

В Україні мають місце різні види міграцій: регіональні, міжрегіональні, міждержавні. Причини міграцій: економічні, політичні, релігійні, соціальні тощо.

Міграція - механічний рух населення, переїзд людей з одних місць постійного проживання в інші, з країни в країну.

Більшість міграцій направлено в Італію, Чехію, США, Ізраїль, а також у країни СНД, насамперед у Росію. Основним реципієнтом у міжрегіональному обміні населення є м. Київ. Позитивне сальдо міжрегіональних міграцій спостерігається на Харківщині, Дніпропетровщині та у м. Севастополі.

Діаспора - це перебування українського народу поза етнічною територією внаслідок добровільної чи примусової еміграції.

Українська діаспора нині існує в 32 країнах світу і налічує 8,9 млн. осіб. Найбільші діаспори - США, Канада, Бразилія, Австралія, Росія, Казахстан та інші.

Протягом останнього десятиліття міграційні процеси відбувалися за нових географічних, правових та економічних умов, пов'язаних з виникненням нових незалежних держав, ринковими реформами, входженням України до міжнародної системи обміну населенням. Істотно зменшилася чисельність мігруючого населення (якщо наприкінці 80-х років цей показник становив 3,9

млн., то нині - 1,6 млн.), змінилася його структура. Раніше більшість мігрантів становила молодь, яка абсолютно переважала у навчальній та трудовій міграції, переїздах у зв'язку зі службою в армії. Більшою була частка чоловіків. Нині переїзди набули переважно сімейного характеру, збільшився середній вік мігрантів, статевий склад став більш рівномірним.

Під міграціями населення (лат. пга1;іо - переселення) розуміють переміщення людей по території, які пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи і призводять до механічного приросту населення. Залежно від причин міграції бувають: економічні, політичні, релігійні, гуманітарні, екологічні, воєнні. За терміном міграції поділяються на: постійні, сезонні, тимчасові. Залежно від характеру переміщення населення розрізняють міграції зовнішні (переміщення людей із країни у країну - еміграція, імміграція) та внутрішні (переселення людей всередині країни, здебільшого із села до міста, що посилює процес урбанізації).

Особливе місце посідають так звані маятникові міграції робочої сили переїзди від місць проживання до місць роботи і назад, поширені здебільшого у приміських зонах. Міграційні процеси складаються з потоків вибуття та потоків прибуття населення за певний період (як правило, за рік). Різниця між числом прибулих та тих, що виїхали за цей період часу, визначається як сальдо міграцій, яке відображає збільшення або зменшення чисельності населення даної території за вказаний період і може бути позитивним (додатним) або негативним (від'ємним).

Більша частина всіх переїздів відбувається всередині регіонів України і близько третини - між ними, загальна міграційна інтенсивність збільшується у напрямі із заходу на схід. Найпотужнішими є міграційні потоки між сусідніми областями. Основним реципієнтом у міжрегіональному обміні населенням є м. Київ, причому його міграційний приріст збільшується: якщо у 2003р. він становив 4,1 тис. осіб, то у 2009р. - 15,4 тис. осіб. Позитивне сальдо міжрегіональних міграцій спостерігається також на Харківщині, Дніпропетровщині та у м. Севастополі. Змінився характер міграційного обміну між містами та селами. На відміну від попередніх десятиріч потужний відплив сільського населення значно зменшився.

Істотно скоротилися зовнішні міграції. Основним партнером в обміні населенням для України залишається регіон СНД, передусім, Росія. Проте бурхливі переміщення початку 90-х роках, що характеризувалися масовою репатріацією, поверненням депортованих, припливом біженців з «гарячих точок», змінилися в цілому паритетною міграцією, обсяги якої у 2009р. були у сім разів меншими, ніж на початку минулого десятиріччя.

За останні роки спостерігається «відплив мізків» — майже чверть вибулих мають вищу освіту, що на третину більше, ніж серед емігрантів до країн СНД та Балтії. Більшим є також відсоток осіб працездатного віку, тобто найактивніших у репродуктивному та економічному відношенні. Тому обумовлені еміграцією опосередковані демографічні втрати (через підвищення рівня старіння, зменшення чисельності народжених та природного приросту) значно перевищують прямі. Поступово цей напрям еміграції втрачає етнічне забарвлення. Якщо на початку 90-х років євреї становили 61,2% емігрантів, то у 2009р. - лише 18,1%о; 49.2% - українці, 16,8%) - росіяни.

Основними центрами тяжіння залишаються Ізраїль, Німеччина, США. За експертними оцінками, у 2009р. за межами України працювало близько 1 млн. українських громадян, хоча за сприяння офіційних українських посередницьких структур за кордоном було працевлаштоване лише 36,3 тис. осіб. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних дозволів та контрактів, що часто призводить до серйозних порушень їхніх прав.

Імміграція в Україну з-за меж колишнього СРСР обмежується близько 5 тис. осіб на рік. У 2009р. в Україні навчалися 22,6 тис. іноземних студентів, що на третину менше, ніж 10 років тому; працювало 3,5 тис. іноземців; з'явилися біженці — 3 тис. осіб, переважно афганці та інші з 48 країн світу. Притулок в Україні отримали також понад 3 тис. жертв воєнного конфлікту з Абхазії.

Територія країни активно використовувалася для незаконного переправляння людей з деяких азіатських та африканських країн до Західної Європи. Кількість затриманих на державному кордоні України значно зменшилася і становила 5422 осіб у 2008р., 4621 осіб - у 2009р., 2059 осіб - за 10 місяців 2010р. проти 14546 осіб у 2007р.

Таким чином, Україна залишається майже непривабливою для іммігрантів, продовжує відігравати в міжнародному обміні населенням роль країни-донора. Згідно з песимістичним прогнозом за умови збереження наявних тенденцій соціально-економічного розвитку України кількість іммігрантів з пострадянських країн залишатиметься сталою, як і масштаби виїзду до цих держав. Виїзд до Росії та Білорусі дещо зростатиме. Загальне сальдо міграцій населення стабілізується на рівні близького до сучасного.

За оптимістичним варіантом прогнозу, протягом 2005-2015р. можлива інтенсифікація повернення етнічних українців та раніше депортованих за національною ознакою з країн колишнього СРСР. Щорічна кількість вибулих до економічно розвинутих країн поступово зменшуватиметься, по-перше, через вичерпання етнічної складової цього потоку; по-друге, внаслідок пом'якшення дії чинників, які стимулюють від'їзд; по-третє, завдяки розширенню можливостей проведення зворотної трудової міграції до цих країн без зміни місця проживання. Підвищення рівня життя населення зробить Україну привабливою для мігрантів з різних регіонів світу. Сумарна кількість прибулих до України перевищить чисельність вибулих уже всередині цього десятиріччя. Позитивне сальдо міграцій населення постійно зростатиме і досягне 55-60 тис. осіб у 2026р., а коефіцієнт інтенсивності міграцій зросте з теперішніх 2,8 до 3,0- 3,8%.

За умов практичного вичерпання потенціалу демографічного зростання чи не єдиною можливістю збільшення загальної чисельності населення України залишається активна міграційна політика.

Чому так важлива міграційна політика?

Саме міграційний приплив може компенсувати природне зменшення населення і забезпечити збалансування статево - вікової структури населення. Однак демографічний дефіцит в Україні настільки значний, що за масштабів міграції, необхідних для його покриття, може виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємо - адаптації корінного і прибулого населення.

Шляхи вирішення демографічної проблеми:

  • Для значного покращення демографічної ситуації необхідна державна Концепція демографічного розвитку.

  • необхідно запровадити цілісну систе^му заходів економічного, правового, соціального, освітнього, культурного, інформаційно-пропагандистського та організаційного характеру, спрямованих на:

  • зниження смертності,

  • підвищення народжуваності, захист, реабілітацію та відновлення генофонду населення України,

  • забезпечити належне фінансування заходів, спрямованих на реалізацію гарантованих Конституцією України прав на:

  • працю та можливість заробляти собі на життя,

  • соціальний захист,

  • достатній життєвий рівень,

- охорону здоровя,медичну допомогу;

  • безпечне довкілля,

  • освіту.

  • Слід зосередити зусилля на:

  • забезпеченні сталого економічного зростання та підвищення рівня і якості життя населення,

  • подолання масового безробіття та різкого майнового розшарування населення,

  • збільшення кількості робочих місць,

  • достойної опнати праці,

  • ефективного функціонування системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни і праці, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

  • пільгове оподаткування та довгострокове кредитування сімей з дітьми залежно від кількості дітей;

збільшення видатків на пільгове кредитування будівництва житла;

  • одноразову допомогу сім'ї при народженні дитини, яка має бути адекватною всім витратам;

  • розвиток системи дошкільного виховання дітей; економічне стимулювання активності сім'ї шляхом зменшення

оподаткування сукупного доходу сім'ї залежно від кількості дітей тощо

  • імміграція етнічних українців, вихідців з України інших національностей.

  • створення умов для повернення працівників-мігрантів на батьківщину шляхом,

  • захисту їхніх прав на роботу за кордоном,

  • працевлаштування та започаткування малого бізнесу на батьківщині.

  • вирішувати проблему скорочення міграційного відпливу населення України за кордон.

Це сприятиме не тільки і навіть не стільки зменшенню депопуляції, скільки забезпечить поліпшення якісних характеристик населення. На часі також запровадження інтеграційних програм для різних категорій іммігрантів, розробка механізмів легалізації частини іммігрантів на гуманітарних підставах, формування у суспільстві толерантного ставлення до мігрантів, постійний моніторинг, глибокі наукові дослідження міграцій.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Селф-коучинг (самонаставництво) як технологія професійного розвитку педагога Нової української школи»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.