ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ: ЩО ТАКЕ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ТА ЧИ МОЖЕ САМА ЛЮДИНА ВПЛИВАТИ НА ЦЕЙ ПРОЦЕС?
Розвиток особистості — це процес, в ході якого змінюються системні якості людини, як результат її соціалізації та взаємодії із соціальним середовищем. Зміни в даному випадку не є кількісними, а якісними. У кожної людини є передумови до
розвитку, спочатку особистість розвивається через пізнання навколишньої дійсності, в дитячому віці. В першу чергу на це впливають дорослі. Тобто виховання — важлива складова розвитку особистості. Надалі на процес впливає діяльність людини та значущі для неї люди. Є й інші чинники, які можуть виступати рушійною силою для розвитку. Розберемося, що таке розвиток особистості та чи може сама людина впливати на цей процес.
Основні фактори розвитку особистості
Слово «особистість» вживається тільки стосовно людини, і притому починаючи лише з деякого етапу її розвитку. Ми не говоримо «особистість немовляти». Фактично кожний з них - вже індивідуальність... Але ще не особистість! Людина стає особистістю, а не народжується нею. Ми всерйоз не говоримо про особистість навіть дворічної дитини, хоча вона багато чого придбала із соціального оточення.
У розвитку людини взаємодіють біологічний і соціальний аспекти. Адже, народившись із певними задатками і якостями, людина протягом усього життя вдосконалюється морфологічно і функціонально: розвивається її організм, збагачуються зв’язки з навколишнім світом. Знання законів біологічних і фізіологічних змін, що відбуваються з людиною, допомагає педагогу здійснювати природовідповідну освіту дитини — забезпечення відповідних до її розвитку змісту, форм і методів навчання і виховання.
Поняття «людина» має біологічні й соціальні характеристики; поняття «особистість» визначає соціальну сутність людини, сукупність її соціальних особливостей; «індивідуальність» — виражає сукупність фізичних і психічних рис, життєвий досвід, що відрізняють одну людину від інших, роблять її неповторною. Встановлення зв’язку між ними є неодмінною умовою правильного виховання, спрямованого на формування у дитини важливих загальнолюдських якостей .Фактори розвитку особистості поділяються на внутрішні (біологічні) та зовнішні(соціальні).
Внутрішні (біологічні) - спадковість:
Спадковість виявляється в тому, що людині передаються основні біологічні ознаки людини (здатність розмовляти, працювати рукою). За допомогою спадковості людині передаються від батьків анатомо-фізіологічна будова, характер обміну речовин, ряд рефлексів, тип вищої нервової діяльності.
За допомогою спадковості людині передаються визначені задатки здібностей. До них відносяться, насамперед, особливості будови головного мозку, органів відчуття і руху, властивості нервової системи, якими організм наділений від народження.
Зовнішні (соціальні) - середовище та виховання.
У вихованні особистості важлива роль сім’ї, яка створює умови побуту, формує перші соціальні та моральні уявлення дитини. Навіть коли малюк починає відвідувати дитячий садок чи школу, де його соціальні контакти стають інтенсивнішими, вплив сім’ї залишається значним.
Виховна діяльність спрямована на сприяння індивідуальному становленню особистості, формування її рис і якостей. Виховання неефективне без знання процесу індивідуального розвитку, його рушійних сил і закономірностей. Бо, як стверджував В. Сухомлинський, найголовніше у педагогічній діяльності — знати дитину.
Виховання є головним чинником формування особистості дитини, завдяки якому реалізується програма її соціалізації, розвиваються природні задатки і здібності.
При цьому важливо брати до уваги внутрішні і зовнішні рушійні сили розвитку дитини як безперервної взаємодії вродженого (діяльність нервової та всіх інших систем організму) і набутого (досвід, виховання, умови життя), що визначає співвідношення між рівнем досягнутого і новим змістом життя дитини, її інтересами, потребами.
Що впливає на розвиток особистості, крім спадковості, навколишнього середовища і виховання? Великий вплив має суспільство — не тільки батьки, а й школа, університет, різні громадські / державні установи. Рушійною силою для власного розвитку може виступати й сама людина. Це може бути як її свідомий вибір, так і будь-які внутрішні сили людини (страхи, нудьга, природній потяг, прагнення компенсувати втрачене й т. і.) Активний і пасивний розвиток особистості
Розвиток особистості може бути пасивним і активним. Пасивне зростання передбачає чергування декількох етапів розвитку від народження до старості відповідно до норм суспільства. Тобто людина розвивається настільки, наскільки від неї це очікує оточення. Вона ’’правильно" проходить етапи дитинства, юнацтва, молодості, зрілості, підготовки до старості. По суті, при пасивному розвитку особистості ріст припиняється вже на етапі зрілості, оскільки якісні зміни особистості, як правило, відбуваються в періоди юності й молодості (вони сприяють успішному виконанню життєвих завдань). Але є люди, які доповнюють пасивний розвиток особистості активним ростом, причому на всіх етапах життя, включаючи зрілість, а іноді й старість.
Активний розвиток особистості відбувається внаслідок особистої ініціативи самої людини. Якщо при пасивному зростанні інтелект зростає природно, "сам по собі", то при активному у людини з’являється бажання, ідея, яка трансформується в намір, після чого він ставить перед собою мету та займається саморозвитком, вдосконаленням власної особистості. Людина робить це самостійно або проходить відповідні тренінги, здобуває освіту, необхідну для придбання певних навичок.
Розвиток особистості завжди передбачає вихід за межі зони комфорту. Щоб освоїти нові навички, потрібно пройти через певні незручності, навіть перші кроки у малюка не виходять відразу. Особистість, яка прагне до активного розвитку, готова вийти із зони свого комфорту заради самовдосконалення. У такої особистості є свої характерні риси:
Велика кількість різнопланових бажань.
Інтерес до безлічі речей.
Інтерес до власного майбутнього.
Прагнення зробити своє майбутнє яскравим.
Бачення реалістичних перспектив.
Люди, які прагнуть до розвитку своєї особистості, вважаються психологічно здоровими, вони перебувають в гармонії зі своїм "я" і можуть будувати своє життя так, Як вони хочуть. Якісні зміни особистості не падають з неба і не самозароджуються всередині — вони створюються вчителями, тренерами або самою людиною, яка вирішила змінити себе і досягти певної мети.
І сама людина теж є чинником розвитку своєї особистості. Від цілей та бажань, що ставить вона перед собою, залежить подальший перебіг її життя.
