Природний рух населення України. Визначення коофіцієнта народжуваності та смертності своєї місцевості

Опис документу:
Несприятлива демографічна ситуація в Україні і насамперед різке зменшення народжуваності особливо у сільській місцевості призводить до поступового зикнення сіл. Виникла необхідність у ретельному аналізі проблем народжуваності та причин смертності на території своєї місцевості. Отримані результати дали можливість проаналізувати майбутнє наших сіл та пошуку напрямів покращення ситуації.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Відділ освіти, культури, молоді та спорту

Виконавчого комітету Полонської міської ради

Обєднаної територіальної громади

Науково – дослідницька робота

ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. ВИЗНАЧЕННЯ КООФІЦІЄНТА НАРОДЖУВАНОСТІ, СМЕРТНОСТІ ТА ПРИРОДНОГО ПРИРОСТУ НАСЕЛЕННЯ СВОЄЇ МІСЦЕВОСТІ.

Роботу виконала

Денищук Анастасія Юріївна

Учениця 11 класу

Великокаленицької ЗОШ I-III ст.

Науковий керівник

Костюк Олена Петрівна

Вчитель хімії та екології

Великокаленицька ЗОШ I-III ступенів

2018

ЗМІСТ

I ВСТУП

II ПРИРОДНИЙ ПРИРІСТ НАСЕЛЕННЯ

2.1 Типи відтворення населення

2.2 Статево – вікова структура населення

2.3 Демографічна політика

III ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ

3.1 Народжуваність, смертність, природний приріст, як показники природного руху населення

3.2 Уряд і демографічна ситуація

IV ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

4.1 Визначення коефіцієнта народжуваності та смертності своєї місцевості

V ВИСНОВОК

VI СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

VII ДОДАТКИ

ВСТУП

Несприятлива демографічна ситуація в Україні і насамперед різке зменшення народжуваності пов’язані із загостренням проблем функціонування сімей як осередків відтворення населення, зниженням їхнього демографічного потенціалу. Особливо гостро ця проблема проявляється у сільській місцевості. На народжуваність впливає багато так званих непрямих факторів: соціальні, економічні, культурні й екологічні чинники. На їх динаміку впливають, в свою чергу, й інші чинники, найбільше значення серед яких в Україні мають соціально-економічні, оскільки їхня дія на дітородну активність опосередковується світоглядними й аксіологічними феноменами (нормами, традиціями тощо). Найнегативнішою демографічною тенденцією в Україні в період суспільно-економічних трансформацій стала відсутність економічного забезпечення відтворення населення в цілому та в сільській місцевості зокрема.

Саме тому метою роботи є дослідження причин та наслідків демографічної кризи для української держави і вимирання сільського населення України, та пошук напрямів покращення демографічної ситуації.

Обєктом дослідження ретельний аналіз проблем народжуваності та причин смертності, зокрема, у сільській місцевості, як основного фактору формування української нації.

Актуальність роботи В сьогоднішніх умовах спостерігається наявність гострих соціально-економічних проблем сільського населення у сфері зайнятості, ефективного використання кадрового потенціалу і, зрештою, визначення перспектив розвитку сільського господарства України в цілому. Соціальні проблеми села та сільського населення задовольняються все меншою мірою, спостерігається все більший занепад соціального розвитку села. Так, із загальної кількості населених пунктів 25% не мають ніяких виробничо-управлінських підрозділів, 2,3% не мають ніяких видів благоустрою, 5,9% населених пунктів не мають установ, підприємств і організацій соціальної сфери. Крім того, мають місце негативні тенденції старіння сільського населення, перевищення смертності над народжуваністю, відсутність молоді в багатьох селах, які вже даються взнаки. Більше того, подальший розвиток таких тенденцій призводить до поглиблення соціальних проблем. Багато сіл України вже зараз знаходяться на межі вимирання і потребують невідкладної допомоги з боку держави.

Проблема полягає, перш за все, у тому, що у сфері сільського господарства започаткувалась тенденція зниження чисельності населення працездатного віку, відбувається природне скорочення чисельності населення. Майже кожний сільський житель досягнув пенсійного віку. За останні п'ять років в селах народилось майже у два рази менше людей, ніж померло. За вказані роки майже в трьох тисячах населених пунктів зовсім не було народжених, питома вага населених пунктів в яких відсутні діти до п'яти років, у загальній кількості сіл становить 9%, молодь у віці 16-35 років - 5% сіл.

2.1 Типи відтворення населення.

Розрізняють два типи відтворення населення.
Перший тип відтворення ( сучасний)поширюється на країни з розвинутою економікою — країни Європи, Північної Америки, Австралію і Нову Зеландію. Для цього типу характерні невисокі та низькі показники народжуваності й смертності та уповільнені темпи природного приросту населення, що зумовлено демографічними й соціально-економічними причинами. Показник смертності — дуже низький, а природний приріст становить 5-10 осіб на 1000 жителів. Частка людей похилого віку — збільшується, а кількість народжених малюків зменшується. Є країни, в яких не забезпечується розширене відтворення населення. Вони мають «нульовий» або низький природний приріст (наприклад, Італія, Велика Британія, Польща). Є країни з від'ємним природним приростом, де смертність перевищує народжуваність (наприклад, Україна, Росія, Білорусь, Угорщина, Німеччина, Болгарія). Як наслідок загальна кількість населення зменшується, а кількість людей похилого віку збільшується, відбувається процес «старіння» нації. Демографи називають явище глибокого порушення відтворення населення, що загрожує самому його існуванню, депопуляцією, або демографічною кризою.

Процеси депопуляції спочатку охопили сільську місцевість, а тепер уже й міста. В Україні є сотні сіл, де не народжується жодної дитини. Водночас багато вихідців із сільської місцевості, які потрапили у великі міста і зіткнулися з житловими та іншими соціальними проблемами, поступово, з урахуванням нових культурно-ментальних пріоритетів, переходили на модель «одна сім’я — одна дитина». Тобто традиції більшої сім’ї, або, іншими словами, простого чи розширеного відтворення, не могли зберегтися ні у сільській місцевості (бо не вистачало людського ресурсу), ні у великих містах (через соціально-економічні труднощі та тенденції демографічного переходу). Отже, депопуляційні процеси в сільській місцевості багатьох регіонів України розпочалися задовго до територіально-політичних змін 90-х років минулого століття і визначалися насамперед такими чинниками, як прискорена (часом штучно) урбанізація у поєднанні із старінням сільського населення.

Природний приріст сільського населення став відємним ще у 1985 році.

За оцінкою Державної служби статистики України станом на 1 вересня 2017 року чисельність наявного населення України становила 42444919 осіб. Міське населення становить 69,1%, сільське – 30,9%.

В селах стає менше населення усіх категорій: дітей, молоді, людей працездатного віку, особливо жінок у молодому віці. Чисельність сільського населення значною мірою зменшується в результаті міграції, головним чином у міста, що негативно впливає на статево-вікову структуру сільського населення, на стан трудового потенціалу на селі.

Другий тип (традиційний) відтворення населення характерний для більшості країн Африки, Азії, Південної Америки, що розвиваються, з низькими показниками економічного і соціального розвитку. Там дуже високим є рівень народжуваності (40-50 осіб на 1000 жителів) і відносно низьким — рівень смертності. Високий рівень народжуваності в цих країнах зумовлений соціально-економічними причинами: ранніми шлюбами, недостатнім рівнем розвитку культури, неосвіченістю переважної частини населення, релігійними та іншими причинами. Найбільший природний приріст населення характерний для Малі, Чаду, Судану, Конго, Сирії, Оману, Пакистану. Народжуваність уцих країнах становить понад 30 осіб на 1000 жителів.

2.2 Статево –вікова структура населення

Статево-вікова структура населення є одним із важливих демографічних показників. Вона дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення.

Аналіз статистичних матеріалів свідчить про те, що в Україні спостерігається постійне переважання жінок у загальній чисельності населення. При цьому абсолютна перевага жінок дещо зростає. Перевага чисельності жінок над чоловіками пояснюється насамперед нижчою смертністю жінок, з одного боку, а також війнами та міграцією за межі держави, що найбільше впливає на чисельність чоловіків.

Наочне уявлення про статево-віковий склад населення України та її демографічну ситуацію дає статево-вікова піраміда.

   Більшість населення нашої країни становлять жінки – 53.7 %. Співвідношення між чоловіками і жінками неоднакове у різних вікових групах. У дитячому і юнацькому віці приблизно однакова кількість дівчат і хлопців, навіть хлопців дещо більше.  Але вже в середньому віці співвідношення поступово змінюється на користь жінок, у старшому віці чоловіків майже у два рази менше, ніж жінок. Це пов’язано із тим, що у жінок більша тривалість життя, а пік смертності у чоловіків настає після 40 років, а жінок після 50 років, також на це впливають спосіб життя, умови праці. А ще відомо, що жіночий організм витриваліший, здатний витримувати більші стресові навантаження, ніж чоловічий. 
   Диспропорція між чоловіками і жінками у старшому віці посилюється ще й тим, що у ньому перебувають люди, які пережили Другу світову війну, а серед загиблих у ній переважали чоловіки. 
  Характерною рисою статево-вікової структури населення України є постійне збільшення частки людей старшого віку, вона вже переважає частку дітей. Такий процес називається“старінням” населення. Він особливо інтенсивний в останньому десятилітті. Україна відзначається поряд із високим старінням людей, дуже високим рівнем старіння жіночого населення. 
   Особливості демографічних процесів, що відбуваються в Україні, призвели до того, що найбільш інтенсивно скорочується найбільш продуктивна група населення віком від 20 до 30 років. Це вже не епізодичне явище, а сталий процес, що триває всю другу половину ХХ століття. Тепер вона також інтенсивно зменшується внаслідок потужних міграційних процесів. Це ще більше деформуватиме статево-вікову структуру населення. Внаслідок старіння населення збільшується демографічне навантаження на населення працездатного віку. На кожну 1000 працездатних в країні припадає 365 дітей і 412 людей старшого віку, тобто 768 непрацездатних людей або утриманців. Дещо нижчі ці показники у містах (695 осіб), що викликано недавньою масовою міграцією людей до них із сільської місцевості. А у селах вже непрацездатних людей більше, ніж працездатних . Така ситуація у нашій країні приводить до такого явища, як “утриманство”, тобто коли непрацюючі люди є утриманцями працюючих.
  Найбільше процеси старіння населення характерні для тих регіонів України, в яких переважає сільське населення та там, де низький природний приріст населення або великий відтік людей

  Старіння населення - це процес, який характерний для всіх європейських держав, але висока частка старих людей там досягається, головним чином, високою тривалістю життя, т.з. старіння “знизу”, а в Україні - за рахунок зменшення кількості дітей, т.зв. “старіння згори”. Він буде продовжуватись і надалі. 
   Вікова структура населення України свідчить про регресивний тип відтворення поколінь: в ній нараховується понад 14.3 млн. пенсіонерів, з них за віком – понад 10.3 млн. осіб, за інвалідністю – понад 2.0 млн.осіб. У розрахунку на 1000 жит. припадає понад 300 пенсіонерів. 
     Важливими наслідками старіння населення, як відзначають західноєвропейські дослідники, є крім погіршення демографічних показників, ще й такі: зниження здатності до освоєння нових професій і застосування нових технологій, негативний вплив на ефективність виробництва, бо з віком величина зарплати збільшується, а продуктивність праці зменшується. 
     Дослідження вчених нашої країни підтверджує, що в сучасних умовах неможливо докорінно поліпшити вікову структуру населення внаслідок збільшення показників народжуваності. Тому статево-вікові піраміди населення все більше звужуватимуться при основі. Найголовнішим завданням, що стоїть у галузі поліпшення якісної структури населення є створення можливостей для підвищення якості життя всіх людей, ефективного використання як працездатного населення, так і соціального, культурного і трудового потенціалу населення старшого віку.  

2.3 Демографічна політика.

 Останнім часом більшість держав зосереджує свою увагу на управлінні приростом населення, тобто проводить визначену урядом демографічну політику. Природно, що спрямованість демографічної політики в різних країнах залежить від характеру проблем у державі в цілому. В країнах з дуже високим показником приросту населення вона спрямована на його зменшення. Так, мета влади Китаю — найчисленішої країни планети — різке зменшення приросту населення. Для цього вживають адміністративних, економічних та пропагандистських заходів щодо планування сім'ї. Більшість країн Азії — Індія, Бангладеш, Індонезія, Шрі-Ланка, Пакистан та інші пішли шляхом Китаю. Але зусилля державних органів цих країн щодо вимушеного зменшення рівня народжуваності та планування сім'ї значних результатів покищо не дали. Демографічна політика більшості європейських та північноамериканських держав спрямована на заохочування тих, хто бажає мати дітей. Для цього створюється система державної підтримки багатодітних сімей. Країни Азії, що розвиваються, впливають на кількість і відтворення населення в світі і визначають демографічну політику планети. Для стабілізації кількості населення необхідно цілеспрямовано проводити демографічну політику. Це сприятиме підвищенню життєвого, культурного рівнів, розвитку науково-технічного прогресу, стабілізації соціально-економічних відносин між країнами.

В сьогоднішніх умовах спостерігається наявність гострих соціально-економічних проблем сільського населення в сфері його зайнятості, ефективного використання кадрового потенціалу в галузі і, зрештою, у визначення перспектив розвитку сільського господарства України в цілому. Започатковані негативні тенденції старіння сільського населення, перевищення смертності над народжуваністю, відсутність молоді в багатьох селах вже дають про себе відчути. Більше того, подальший розвиток таких тенденцій призводить до поглиблення соціальних проблем. Багато сіл України вже зараз знаходяться на межі вимирання і потребують невідкладної допомоги всього суспільства.

Проблема полягає перш за все у тому, що у сфері сільського господарства започаткувалась тенденція зниження чисельності населення працездатного віку, відбувається природне скорочення чисельності населення. Майже кожний сільський житель досягнув пенсійного віку. За останні п'ять років в селах народилось майже у два рази менше людей ніж померло. За вказані роки майже в трьох тисячах населених пунктів зовсім не було народжених, питома вага населених пунктів в яких відсутні діти до п'яти років, у загальній кількості сіл становить 9%, молодь у віці 16-35 років - 5% сіл.

В сучасних умовах соціальні проблеми села і сільського населення задовольняються все меншою мірою, спостерігається все більший занепад соціального розвитку села

Саме низький рівень заробітної плати, відсутність належних умов праці та відпочинку робить галузь сільського господарства непривабливою для молоді, а це в свою чергу веде до неможливості закріплення на селі молодих вчителів, лікарів та інших спеціалістів.

Особливо гостро на сьогодні стоїть проблема соціального захисту молоді та закріплення їх в сільській місцевості і в сфері сільського господарства. Вирішення проблеми в такий спосіб повинно здійснюватися на демократичних засадах, шляхом створення сприятливих умов для повноцінного життя і праці в селі у сфері сільського господарства. Важливим є те, щоб саме молодь зайняла активну позицію в перебудові села, створенні благоустрою та комфортабельності житла.

Нова економічна і політична ситуація, що склалась в країні за останні роки, вимагає адекватних заходів щодо запобігання міграції молоді. Слід враховувати, що перебудова економіки України, зокрема і агропромислового комплексу, передбачає глобальні структурні зміни та вивільнення надлишкової робочої сили у функціонуючих виробничо-господарських об'єктах. Отже, в перспективі процеси безробіття молоді можуть наростати і їх слід не тільки очікувати, але й враховувати.

Реальним напрямом зниження рівня безробіття, забезпечення зайнятості населення слід вважати розвиток підприємництва. В сільській місцевості, крім безпосередньої зайнятості сільським господарством, розвиток підприємництва, в першу чергу, майже активізувався в тих напрямках, які на сьогоднішній день вважаються «вузькими» місцями в соціальному відродженні села. А саме: створення благоустрою сільських населених пунктів, надання послуг матеріально-технічного, побутового та культурного характеру, тим більше що для значної частини таких заходів є готові приміщення.

Одним із реальних напрямів закріплення молоді в селі, на нашу думку, має стати залучення підприємств до соціального захисту своїх працівників шляхом надання економічних (податкових, кредитних) пільг тим підприємствам, які створюють належні житлово-комунальні, побутові, невиробничі умови для ефективної трудової діяльності молоді, автоматизують виробництво і стимулюють працю новачків. Ми вважаємо, що необхідно офіційно визначити та узаконити соціальні та правові гарантії молоді щодо надання їм першого місця роботи, забезпечення житлом, створення матеріально-побутових умов для молодих сімей, надання пільг, організації молодіжного дозвілля.

Соціальний захист працівників села хоча в основному і залежить від бюджету країни, але й багато в чому залежить від дій місцевих державних адміністрацій, керівників та спеціалістів підприємств. Саме тому, на нашу думку, Державна програма відродження села повинна доповнюватись і конкретизуватися на регіональних рівнях з врахуванням реальних потреб сільського господарства в спеціалістах і насамперед орієнтуватися на молодь.

Розділ III Природний рух населення

3.1 Показники природного руху населення

Природний рух населення — зміна кількості і складу населення в результаті народжуваності і смертності (без урахування його механічного переміщення). Якщо в певному році народилося більше дітей, ніж померло всього населення, то природний приріст додатний. Якщо ж населення помирає більше, ніж народжується дітей, природний приріст від'ємний.
В останні роки (з 1991 р.) в Україні природний приріст є від'ємний
. У сільській місцевості, де демографічна ситуація була і залишається більш напруженою, ніж у містах, цей показник став від'ємним ще на початку 80-х років.
За показником природного приросту населення Україна посідає останнє місце в Європі. До країн, де скорочується природний приріст населення (але значно менше, ніж в Україні), належать також Латвія, Російська Федерація, Естонія, Болгарія, Чехія, Німеччина, Литва, Румунія, Італія і Португалія.

У статистиці широко використовують такі показники, як коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення. їх визначають відповідно як відношення кількості живих народжених, кількості померлих і величини приросту (зменшення, скорочення) до середньорічної кількості населення.
Коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту міського і сільського населення України (природного руху) різні. Якщо в 1997 р. коефіцієнт зменшення природного приросту населення України (на 1000 чол.) у міських поселеннях становив -4,9, то в сільських він був майже вдвічі нижчий (-8,7). У середньому по Україні цей коефіцієнт, як уже зазначалося, дорівнював -6,2 В Україні є великі територіальні відмінності в природному прирості населення по регіонах. В цілому по Україні смертність перевищує народжуваність в 1,94 рази.

Додаткову оцінку стану природного відтворення населення можна зробити використовуючи коефіцієнт загального приросту (скорочення) населення, в тому числі в містах та сільській місцевості. Дані свідчать про те, що скорочення природного приросту населення відмічається як в містах, так і сільській місцевості. Проте в селах скорочення населення набуло катастрофічних розмірів.

Складність демографічної ситуації розкривається з використанням показників, що характеризують дитячу смертність та смертність за причинами смерті. Коефіцієнт дитячої смертності визначається як відношення кількості померлих дітей віком до одного року до кількості народжених живими.

Висока смертність та її прискорене зростання пояснюються двома основними причинами. По-перше, низькою народжуваністю, що врешті-решт призводить до збільшення частки людей старшого віку. А серед них, як відомо, смертність набагато вища, ніж серед людей молодшого покоління. По-друге, швидким зростанням масових захворювань, які важче виліковуються. В окремих областях на високу смертність та її швидке зростання впливають наслідки чорнобильської катастрофи.
В Україні на несприятливий загальний показник смертності безпосередньо впливає висока дитяча смертність.
Дуже швидко збільшується смертність працездатного населення. Це призводить до повсюдного скорочення трудових ресурсів, особливо в селах.
Смертність населення в Україні помітно відрізняється за регіонами. Вона найбільша в Чернігівській, Сумській, Луганській, Вінницькій, Черкаській, Полтавській областях. В усіх західних областях смертність населення помітно нижча.
Зрозуміло, що скорочення смертності — одна з найважливіших і пріоритетних національних проблем, якій необхідно приділяти належну увагу.
Причин, що призвели до надзвичайно низької народжуваності та високої смертності, багато. Вони поділяються на демографічні (народжуваність, смертність), соціально-економічні (міграції, рівень життя, зайнятість, економічна стабільність та її перспективи тощо) та ін. Окремо виділяють чинники прямої дії (зростання кількості
пізніх шлюбів, розлучень, дитячої смертності тощо) і причини опосередкованої дії (зниження життєвого рівня, зростання злочинності тощо). Причому на цьому етапі всі чинники зумовлюють скорочення кількості (депопуляцію) населення і погіршення його вікової структури. За прогнозами процес депопуляції населення України ще кілька років триватиме.
Скорочення народжуваності в Україні часто пояснюють низьким рівнем добробуту людей. Нема сумнівів щодо великої дійовості і впливу цієї причини. Проте вона не єдина. Відомо, наприклад, що в більшості небагатих африканських та інших країнах світу народжуваність у 4-5 разів вища, ніж в Україні (так, в Анголі вона на 1000 чол. становила 51,3, Афганістані — 50,2). За народжуваністю Україна посідає одне з останніх місць у світі.
У різних частинах України народжуваність неоднакова. В областях, де висока частка людей старшого віку (Донецька, Луганська, Запорізька, Чернігівська, Сумська), показник народжуваності найнижчий (6,6-8,5 на 1000 чол.). У західних, а також у Житомирській та Хмельницькій областях, де склалася сприятливіша вікова структура населення, У західних, а також у Житомирській та Хмельницькій областях, де склалася сприятливіша вікова структура населення, народжуваність набагато вища (10-13 дітей). В Україні вона більша в селах, ніж у містах.
У результаті погіршення демографічної ситуації в сільських місцевостях України створюється загрозлива ситуація з працезабезпеченням у сільськогосподарському виробництві. Ця проблема має загальнодержавне значення.

3.2 Уряд і демографічна ситуація

В такій ситуації очевидною є необхідність активізації державної демографічної та соціально-економічної політики. Але що реально можна зробити? Суттєво змінити тенденції демографічного переходу, тобто повернутися до традицій великої сім’ї, практично неможливо. Так само як швидко оптимізувати статево-вікову структуру населення. Але так чи інакше відхід від моделі «одна сім’я — одна дитина» та перехід в середньому по країні на просте відтворення (одна сім’я — двоє дітей) є відповідним сучасним українським соціально-ментальним орієнтаціям і в принципі можливим за умови забезпечення порівняно незначних соціальних гарантій. На ще які демографічні показники держава опосередковано може вплинути? Це, насамперед, на зменшення кількості розлучень, розробляючи програми підтримки молодих сімей, особливо щодо забезпечення житлом, роботою за фахом та ін. Такі програми якраз і вирішують низку аналогічних демографічних проблем у високорозвинутих державах Європи. Так само необхідним і реально досяжним є зменшення дитячої та неприродної смертності (на автошляхах, внаслідок аварій на шахтах та ін.).

Але, так чи інакше, головною соціально-демографічною проблемою є зменшення трудової міграції, яку можна вирішити лише забезпечивши суттєве економічне піднесення і, відповідно, — створення нових робочих місць. При цьому треба розуміти, що це реально можливо лише на основі нової індустріалізації, відкинувши ілюзію про можливу провідну роль деяких галузей сфери послуг, зокрема, туризму. Тобто, такі галузі також треба розвивати, але мати на увазі, що вони у змозі забезпечити роботою менше одного відсотка працездатного населення. Важливо зауважити, що економічним піднесенням і створенням робочих місць можна суттєво обмежити й міграцію молоді задля здобуття вищої освіти у сусідніх державах, яка зараз активно підштовхується різними тіньовими способами. На жаль, поки що з боку українського уряду не видно не лише якихось кроків до активізації промислового виробництва в нашій державі, але й розуміння необхідності таких дій. Так само у стратегічному контексті гостро відчутною є потреба комплексного соціально-економічного і культурного піднесення сільської місцевості України, для чого є і сприятливі як внутрішні (насамперед значні агрокліматичні ресурси), так і зовнішні передумови (зростання світових потреб у продовольстві), але водночас в державі наявні вкрай невигідні умови господарювання, зокрема, розвитку фермерського господарства. Але замість підтримки фермерських господарств, розвиток яких міг би забезпечити економічну основу покращення демографічної ситуації на селі, уряд на сьогодні планує скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, яке може призвести до повного розорення українського села і спричинити нову хвилю еміграції. Отже, про наявність реальних конструктивних дій з боку уряду щодо покращення демографічної ситуації поки що нема підстав щось казати, а тому загроза зростання демографічних втрат залишається реальною.

IV Практична частина

Серед багатьох проблем, які стоять перед людиною, є демографічні проблеми ( скорочення чисельності населення та урбанізація). Але гостро відчувається проблема вимирання саме сільського населення.

Незважаючи на збільшення кількості народжуваності, статистика свідчить, що на одного новонародженого приходиться двоє померлих. Ці страшні цифри змушують задуматись. За останнє десятиліття смертність серед молоді зросла на 21%. . Згідно з соціальними даними 70% молоді відмовляються народжувати, 35% через те, що не впевнені в завтрашньому дні, 32% через відсутність нормальної заробітної плати. Нині в Україні третя частина молоді безробітня. В результаті зниження народжуваності, населення країни, старішає (біля 30% пенсіонерів).

Територія наших сіл належить до Полонської територіальної громади, Хмельницької області, яка насьогодні – один із густозаселених регіонів країни. Середня густота його населення – 80 осіб на 1 кв. км. Це найменш урбанізована область України. Більшість населення (56, 0%) проживає тут у сільській місцевості.

Сьогодні мають місце негативні тенденції старіння сільського населення, перевищення смертності над народжуваністю, відсутність молоді в багатьох селах, які вже даються взнаки. Більше того, подальший розвиток таких тенденцій призводить до поглиблення соціальних проблем. Багато сіл України вже зараз знаходяться на межі вимирання і потребують невідкладної допомоги з боку держави.

Що ж нас чекає? Чи маємо ми тенденцію до зникнення?

Щоб отримати відповідь на ці питання, виникла ідея дослідити закономірності зміни коофіцієнтів народжуваності та смертності і природного приросту населення нашої території за пять років. Обчислення проводили за формулами.

Коофіцієнти народжуваності та смертності

n= N/Pх 1000 ( число народжених живими N на тисячу осіб у середньому за рік P)

m= M/Pх1000

M – число смертей за даний рік, P- середня чисельність населення за рік.

Природний приріст населення

NM = E

N – загальне число народжених; M – загальна кількість померлих.

За результатами отриманих даних( додаток 1) можна зробити висновок про те, що на території нашої громади смертність за пятирічний термін переважає над народжуваністю, як виняток є 2014 рік, де ці показники рівні. Природний приріст носить відємний характер, а це говорить про природний спад населення.

Якщо ж говорити про статево – вікову структуру населення, то тут ще не все втрачено. Хоча і значна частина людей похилого віку, але молоді, дітей та працездатних вистачає (додаток 2). Ще б робочі місця та гідна оплата праці і село процвітало б.

Щороку народжуваність у селах спадає, а смертність зростає, особливо серед молодого покоління. Середня тривалість життя наших жителів становить 40 років, а це уже причина хвилювань. Крім того, низька народжуваність повязана, в першу чергу, з економічною нестабільністю села, безробіттям, дитячою смертністю тощо.

ВИСНОВОК

Несприятлива демографічна ситуація в Україні і насамперед різке зменшення народжуваності пов’язані із загостренням проблем функціонування сімей як осередків відтворення населення, зниженням їхнього демографічного потенціалу. Особливо гостро ця проблема проявляється у сільській місцевості. На народжуваність впливає багато так званих непрямих факторів: соціальні, економічні, культурні й екологічні чинники. На їх динаміку впливають, в свою чергу, й інші чинники, найбільше значення серед яких в Україні мають соціально-економічні, оскільки їхня дія на дітородну активність опосередковується світоглядними й аксіологічними феноменами (нормами, традиціями тощо). Найнегативнішою демографічною тенденцією в Україні в період суспільно-економічних трансформацій стала відсутність економічного забезпечення відтворення населення в цілому та в сільській місцевості зокрема.

Сьогодні мають місце негативні тенденції старіння сільського населення, перевищення смертності над народжуваністю, відсутність молоді в багатьох селах, які вже даються взнаки. Більше того, подальший розвиток таких тенденцій призводить до поглиблення соціальних проблем. Багато сіл України вже зараз знаходяться на межі вимирання і потребують невідкладної допомоги з боку держави.

Проблема полягає перш за все у тому, що у сфері сільського господарства започаткувалась тенденція зниження чисельності населення працездатного віку, відбувається природне скорочення чисельності населення. Майже кожний сільський житель досягнув пенсійного віку. За останні п'ять років в селах народилось майже у два рази менше людей ніж померло. За вказані роки майже в трьох тисячах населених пунктів зовсім не було народжених, питома вага населених пунктів в яких відсутні діти до п'яти років, у загальній кількості сіл становить 9%, молодь у віці 16-35 років - 5% сіл.

В сучасних умовах соціальні проблеми села і сільського населення задовольняються все меншою мірою, спостерігається все більший занепад соціального розвитку села

Саме низький рівень заробітної плати, відсутність належних умов праці та відпочинку робить галузь сільського господарства непривабливою для молоді, а це в свою чергу веде до неможливості закріплення на селі молодих вчителів, лікарів та інших спеціалістів.

Особливо гостро на сьогодні стоїть проблема соціального захисту молоді та закріплення їх в сільській місцевості і в сфері сільського господарства. Вирішення проблеми в такий спосіб повинно здійснюватися на демократичних засадах, шляхом створення сприятливих умов для повноцінного життя і праці в селі у сфері сільського господарства. Важливим є те, щоб саме молодь зайняла активну позицію в перебудові села, створенні благоустрою та комфортабельності житла.

Нова економічна і політична ситуація, що склалась в країні за останні роки, вимагає адекватних заходів щодо запобігання міграції молоді. Слід враховувати, що перебудова економіки України, зокрема і агропромислового комплексу, передбачає глобальні структурні зміни та вивільнення надлишкової робочої сили у функціонуючих виробничо-господарських об'єктах. Отже, в перспективі процеси безробіття молоді можуть наростати і їх слід не тільки очікувати, але й враховувати.

Реальним напрямом зниження рівня безробіття, забезпечення зайнятості населення слід вважати розвиток підприємництва. В сільській місцевості, крім безпосередньої зайнятості сільським господарством, розвиток підприємництва, в першу чергу, майже активізувався в тих напрямках, які на сьогоднішній день вважаються «вузькими» місцями в соціальному відродженні села. А саме: створення благоустрою сільських населених пунктів, надання послуг матеріально-технічного, побутового та культурного характеру, тим більше що для значної частини таких заходів є готові приміщення.

Одним із реальних напрямів закріплення молоді в селі, на нашу думку, має стати залучення підприємств до соціального захисту своїх працівників шляхом надання економічних (податкових, кредитних) пільг тим підприємствам, які створюють належні житлово-комунальні, побутові, невиробничі умови для ефективної трудової діяльності молоді, автоматизують виробництво і стимулюють працю новачків. Ми вважаємо, що необхідно офіційно визначити та узаконити соціальні та правові гарантії молоді щодо надання їм першого місця роботи, забезпечення житлом, створення матеріально-побутових умов для молодих сімей, надання пільг, організації молодіжного дозвілля.

Соціальний захист працівників села хоча в основному і залежить від бюджету країни, але й багато в чому залежить від дій місцевих державних адміністрацій, керівників та спеціалістів підприємств. Саме тому, на нашу думку, Державна програма відродження села повинна доповнюватись і конкретизуватися на регіональних рівнях з врахуванням реальних потреб сільського господарства в спеціалістах і насамперед орієнтуватися на молодь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. www.dy.nayka.com.ua.

  2. https://studopedia.com.ua.

  3. https://buklib.net/books/

  4. Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с.

5. Мельник С. Демографічна ситуація в Україні: стан, головні проблеми та способи їх вирішення //Україна: аспекти праці. - 2006. - № 4. - C. 22-26

6. Москаленко В. Трансформації вікової структури населення України і світу //Охорона здоров‘я України. - 2008.

7. Населення України //Географія. - 2009.

8. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року //Урядовий кур'єр. - 2002. - 28 грудня. - C. 11-12

9. Стадник О. Природний рух населення // Географія. - 2007.

Додаток 1

Динаміка природного руху населення Великокаленицького старостинського округу, чол.

Роки

Кількість

Природний приріст (скорочення)

народжених

померлих

2013

7

15

-8

2014

9

9

0

2015

8

13

-5

2016

6

17

-11

2017

3

8

-5

2018

2

7

-5

Додаток 2

Статево-вікова структура населення Великокаленицького старостинського округу

Роки

Кількість населення

Пенсійний вік

Діти до 6 років

6-17 років

Молодь 18-35 років

Працездатні

18-60 років

чол

жін

чол

жін

чол

жін

чол

жін

2014

376

411

69

134

57

102

94

90

137

104

2015

368

417

71

123

48

98

99

87

135

124

2016

358

412

68

151

44

93

95

81

129

109

2017

364

400

60

132

54

94

90

78

206

159

2018

361

389

65

126

42

91

74

71

215

164

Природний рух населення Великокаленицького старостинського округу

Роки

Коофіцієнт народжуваності

Коофіцієнт смертності

2014

11,4

11,4

2015

10,2

16,5

2016

7,8

22,1

2017

3,9

10,4

2018

2,7

9,3

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
3
міс.
2
2
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!