« Прочитаєш вірші Володимира Підпалого — наче криничної води напився. Треба тільки уміти знайти дорогу до криниці, відвести убік кущі, траву, а часом і павутиння лінивства в пошуках джерела, щоб переконатися, яка це чиста, своєрідна і новітня поезія. Треба Підпалого читати й читати»(Флоріан Неуважний).
У творах В. Підпалого дуже багато любові: і до матері, і до землі, і до країни, і до всього живого.
Вже першим віршем першої збірки поет заявив про суть своєї місії:
Якщо життям прийдешнім серце б’ється,
воно й болить з великої любові…
