Презентація «Український національний рух та його опоненти в роки столипінської реакції (1907–1914 рр.): Товариство українських поступовців проти імперського шовінізму» — це капітальна, концептуальна та методично довершена розробка з курсу історії України (9 клас, НУШ). Матеріал системно й безкомпромісно розкриває драматичний період міжреволюційного безчасся, коли українство змушене було тримати інтелектуальну оборону в умовах тотального наступу російського самодержавства, чорносотенного терору та ксенофобських судових процесів.
🗺️ Ключові теми та зміст презентації
Російська пореволюційна реакція та посилення імперського тиску:
Політичний терор: наступ уряду Петра Столипіна на завоювання революції 1905–1907 років. Закриття українських недільних шкіл, заборона діяльності більшості товариств «Просвіта», закриття українських книгарень та видавництв.
Циркуляр Столипіна 1910 року: таємне розпорядження, яке забороняло реєстрацію товариств та видань «інородців». Зарахування українців до категорії «чужинців», яким заборонялося створювати національні організації. Заборона святкування 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка (1914 р.).
Товариство українських поступовців (ТУП) — легальний щит нації:
Створення ТУП (1908 р.): утворення нелегальної, але діючої на легальних засадах міжпартійної політичної організації (М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко, В. Винниченко).
Тактика і мета: відмова від радикального партійного протистояння на користь тактики «малих діл» і консолідації сил. Вимоги ТУП: конституційно-парламентський шлях боротьби, автономія України, запровадження української мови в школах, церквах та судах. Газета «Рада» як головний інформаційний рупор самооборони нації.
Чорносотенний рух та антиєврейські погроми:
Шовіністичний чад: активізація в Україні правих реакційних організацій («Союз русского народа», «Клуб русских националистов Киева»). Пропаганда теорії «єдиної й неподільної Росії», агресивний антисемітизм та українофобія.
Погроми: хвиля насильства проти єврейського населення, яка свідомо провокувалася та покривалася імперськими спецслужбами та поліцією з метою каналізації соціального гніву селян і бідноти.
«Справа Бейліса» (1911–1913 рр.) як апогей реакції:
Судовий фарс: фальсифікація звинувачення київського єврея Менделя Бейліса у ритуальному вбивстві християнського хлопчика Андрія Ющинського. Спроба влади влаштувати масштабне судилище над усім єврейським народом.
Громадянський протест: солідарність української та російської демократичної інтелігенції на захист Бейліса. Протести М. Грушевського, С. Єфремова, В. Короленка. Тріумф справедливості — виправдувальний вирок Бейлісу присяжними київськими селянами та міщанами, що став гучним політичним провалом царизму.
