Презентація " Симбіоз і його форми"

1. Поняття симбіоз та його форми

Уперше поняття симбіозу ввів німецьки ботанік і біолог Генріх Антон да Барі у 1879 році (на прикладі лишайників). Симбіоз – від грецького (симбіозис – «співжиття») – явище співжиття різних систематичних груп. А. де Барі вказував, що «серед багатьох чинників взаємовпливи організмів різних видів мають особливе значення».

Симбіоз – це особлива стратегія адаптацій живого до середовища існування, що досягається через об'єднання різних організмів для покращення живлення, дихання, розмноження, поширення, оселення, побудови гнізд чи схованок, захисту від ворогів тощо. Адаптивна цінність симбіозу визначається тим, що співіснування біосистем підвищує загальну адаптованість до середовища існування завдяки використанню особливостей, що вже існували до цього. Окремий організм не володіє комплексом найкращих адаптацій до всіх екологічних чинників.

Форми симбіозу: мутуалізм, коменсалізм , паразитизм, конкуренція і хижацтво.

1. Мутуалізм

Мутуалізм – форма симбіозу, за якої співіснування є корисним та обов’язковим для обох симбіонтів.

Класичним прикладом є відносини раків-самітників з актиніями . Рак перебуває під захистом жалких клітин актинії, а його активність допомагає актинії добувати їжу.

Ілюстрацією мутуалізму також співіснування термітів, джгутикових і бактерій, квіткових рослин з комахами-запилювачами.

1. Коменсалізм

Коменсалізм – форма симбіозу, співіснування для одного симбіонта корисне, а іншому не завдає шкоди. Ця форма симбіозу об’єднує взаємодії, під час яких коменсал може отримувати від організму-хазяїна не тільки їжу (акули й рибки-лоцмани), а й захист від ворогів (риби-клоуни й актинії), домівку (птахи-дуплогніздники й старі дерева), використовувати його як транспортний засіб (риби-прилипали й черепахи) або опору (епіфітні папороті й дерева) .

Коменсалізм може проявлятися у формах квартиранства – використання одними видами інших як притулку або житла. Такий тип широко використовується у рослин (орхідеї, лишайники і мохи, що поселяються безпосередньо на стовбурах та гілках дерев; нахлібництва – вживання залишків їжі хазяїна ( песці в тундрі йдуть за білим ведмедем і доїдають залишки його їжі); співтрапезництво – споживання різних речовин або частин з одного і того ж ресурсу ( взаємини між різними видами ґрунтових бактерій-сапрофітів, переробних різні органічні речовини з перегнилих рослинних залишків та вищими рослинами, які споживають утворені при цьому мінеральні солі).

1. Паразитизм

Паразитизм – форма симбіозу, один із симбіонтів отримує користь, іншому завдається шкода (томат і фітофтора, солитер-людина). Паразит використовує організм хазяїна як джерело харчування і місце оселення. Ектопаразити – оселяються на поверхні (блохи, кліщі). Ендопаразити – живуть всередині організму хазяїна (бичачий ціп’як у кишківнику людини).

1. Конкуренція

Конкуренція - тип міжвидових і внутрішньовидових взаємовідносин, за якого популяція, або особини у боротьбі за харчування, місця проживання та інші необхідні для життя умови, негативно впливають один на одного. Якщо конкуруючі організми належать до одного виду, то взаємовідносини між ними називають внутрішньовидовою конкуренцією, якщо ж вони належать до різних видів, то їх взаємовідносини називають міжвидовою конкуренцією.

Внутрішньовидова конкуренція — це суперництво між особинами одного виду за життєво важливі ресурси. Така конкуренція може зменшувати виживання і плодючість тварин. Приклади конкуренції: взаємне затінення рослин, боротьба за самку, боротьба за територію (в територіальних тварин).

Розрізняють три основні ознаки внутрішньовидової конкуренції:

• Ресурс, за який особини борються, має бути обмеженим.

• Конкуруючі особини одного і того ж виду не є рівноцінними. Наприклад, сильний ранній росток може затіняти низькорослий екземпляр, який з'явився раніше.

• Чим більша щільність популяції, тим сильніша конкуренція.

Міжвидову конкуренцію – конкуренція між різними видами: за територію (буйвол і лось), за їжу (лисиця, рись і птах-хижак за жертву).

1. Конкуренція

Хижацтво – тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак живиться іншими організмами, жертвою. Хижаки не обов'язково вбивають жертву, коли живляться нею. Подібними до хижаків організмами є детритофаги — споживачі мертвого органічного матеріалу (детриту), часто таку поведінку важко відрізнити від хижацтва, наприклад, коли паразит живе на тілі хазяїна, а потім пожирає його тіло після смерті. Головною характеристикою хижацтва, проте, є прямий контакт з популяцією жертви, тоді як деритрофаги лише пожирають наявний матеріал, часто не впливаючи на популяцію «донорських» організмів. У процесі спільної еволюції хижаки і жертви пристосовуються один до одного (також паразит і господар, фітофаг і рослина), таким чином досягається динамічна рівновага в системі «хижак-жертва». У хижаків з'являються і розвиваються засоби виявлення і атаки, а у жертв — заходи маскування і захисту. Тому найбільшої шкоди жертвам можуть завдати нові для них хижаки, з якими ті не вступали ще в «гонку озброєнь». При цьому відбуваються і позитивні для популяцій процеси, наприклад: хижаки вибраковують неповноцінних особин серед своїх жертв, тим самим бувши важливим фактором регулювання їх чисельності.

Хижаки можуть спеціалізуватися на обмеженому числі видів для видобутку, це робить їх в середньому більш успішними в полюванні, але підвищує залежність від цих видів.

VI. Узагальнення та систематизація знань

Біологічний футбол: