Презентація "Стилістичне забарвлення лексики"

Лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичної диференціації поділяється на дві великі групи:

• Стилістично нейтральна (міжстильова) - вживається у всіх стилях мови

• Стилістично забарвлена - співвідноситься з одним або кількома функціональними стилями

Наприклад: розуміти (нейтральне), усвідомлювати (книжне), кумекати (розмовне). Уживаючись у переносному значенні, нейтральні слова набувають додаткових емоційно-експресивних відтінків. Наприклад: голуб воркує (нейтральне) - дівчина воркує (розмовне).

Група слів з переносним значенням використовується для оцінної характеристики людей у розмовному та художньому стилях. Оцінка може бути як позитивна (дівчина-бджілка, ластівочка; хлопець-сокіл, голуб), так і негативна (коза, корова, свиня; баран, собака). Наприклад: 1. "Ненечко, ластівочко! Я ж у вас люба дитина" (М. Кропивницький). 2. "Не козак ти, не лицар! Ти гадюка, злодій ти!" (С. Васильченко).

Емоційно-експресивна лексика - це слова, що, крім називання предмета, передають ще й його суб'єктивну оцінку мовцем: урочисту, піднесену, пестливу, фамільярну, іронічну, зневажливу (керманич, їстоньки, писака).

Стилістичним засобом для передачі експресивного забарвлення є конотація - це додаткові семантичні або стилістичні значення, відтінки, які накладаються на основне значення. Конотації є загальнозрозумілі, загальновживані (медові гречки, золоті литаври, біль слова) і авторські, незвичайні і маловідомі, які властиві поетичній мові (карий світ, вишнево-чорні коні, грім солодкий).

Як художній стильовий прийом автори використовують парономазію - стилістичну фігуру, побудовану на текстовому зближенні співзвучних слів з метою створення комічного або образного ефекту. Наприклад: І фермери посадять помідори на шуканій ошуканій землі (Л. Костенко).

З метою досягнення більшої виразності в художньому стилі використовують багатослів'я, або плеоназми, - це стилістична фігура, в якій використовується надмір лексичних засобів. Наприклад: Мати тулить-притуляє до грудей свою дитину. З цією ж метою автори вдаються до тавтології - повторення змісту частини вислову або цілого вислову. Наприклад: дерев'яне дерево, промовець промовляє промову.

Тавтологія характерна насамперед для народнопоетичного мовлення. Наприклад: піший-пішаниця, плаче-ридає, говорить-промовляє.