Спостерігаючи за рухом Сонця, виявили більші проміжки часу. У певний день влітку Сонце займає найвище положення на небосхилі — день літнього сонцестояння (21 червня). А на початку зими — найнижче положення в день зимового сонцестояння (21 грудня). Це дало можливість називати роком не лише проміжок часу від одного літа до наступного, а точніше визначати рік, наприклад, між двома днями літнього сонцестояння.




