Володимир Винниченко за два місяці до еміграції записує у своєму «Щоденнику»:
«Нехай український обиватель говорить і думає, що йому хочеться, я їду за кордон, обтрушую з себе всякий порох політики, обгороджуюсь книжками й поринаю в своє справжнє, єдине діло – літературу…
Я їду як письменник, а як політик всією душею я хочу померти…»
