Мистецтво Стародавньої Греції, як і філософія, спиралось на міфологію й черпало з неї свої теми й сюжети. Проте воно починає служити не тільки ритуально-міфологічним, культовим завданням. Твори мистецтва набувають свою власну, естетичну цінність, яка визначається не їх культовим призначенням, а художніми цінностями. Мистецтво стає самостійною галуззю культури, сферою діяльності, спрямованою на задоволення естетичних потреб. У ньому виникають й диференціюються один від одного як особливі його види архітектура, скульптура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, лірична поема, драма, театр. Головна тема грецького мистецтва – людина. Повністю виявити всі можливості людини - такою була мета мистецтва, поезії, філософії і науки. Ніколи ще в історії людства так глибоко не впадало в душу усвідомлення того, що людина ‑ найвище творіння природи. І тому вслід за міфотворчістю мистецтво повинне зображувати людину, наділену тією гідністю і тією красою, яку належить їй в самій собі виявити. Грецьке мистецтво твердо стає на шлях гуманізму, де йому судилося завоювати нетлінну славу. Мета грецького мистецтва - створення краси, яка рівнозначна добру, рівнозначна фізичній і духовній досконалості людини.































