Опришок — походить від лат. oppressor — «знищувач», «порушник».
Опришками називали здебільшого селян — народних месників, які бралися за зброю, щоб позбутися гноблення. Вони боролися на західноукраїнських землях проти релігійного, соціального, національного гніту.
До них приєднувалися селяни-втікачі та міщани — кріпаки, наймити, міська біднота.
Опришки застосовували тактику партизанської війни, діяли невеликими загонами в Галичині, Буковині, на Закарпатті. Вони винищували польську шляхту, орендарів, багатіїв, католицьких та уніатських священиків.
Найбільшого розмаху опришківський рух досяг у першій половині XVIII ст., коли його очолив Олекса Довбуш.
