Ранньомодерна доба стала періодом формування українського козацтва, яке відіграло важливу роль у подальших подіях історії. Питанню виникнення козаків приділяють увагу чимало зарубіжних та українських дослідників. Завдяки їхнім зусиллям сьогодні про походження козацтва відомо досить багато. Проте дослідження істориків не припиняються.
Слово «козак» уперше згадується наприкінці XIII — на початку XIV ст. Тоді так називали представників тюркського населення, які несли сторожову службу, а тогочасний польський хроніст використовував термін «козак» щодо втікачів, розбійників і вигнанців.
У XV ст. через розпад Золотої Орди козакування стало досить поширеним явищем у тюркському світі. Окремі кримськотатарські роди або їхні групи втікали на вільні степові простори «Дикого Поля» й ставали козаками. За повідомленнями джерел, кримськотатарські козаки однаковим чином наймалися на службу до литовських і московських правителів або нападали на їхні землі.
