Метою уроку є сформувати в учнів цілісне уявлення про модерну добу в історії України, її основні ознаки, хронологічні межі та періодизацію, розкрити взаємозв’язок історії України з європейськими та світовими історичними процесами, охарактеризувати становище українських земель у складі Російської та Австрійської/Австро-Угорської імперій, пояснити процеси формування української нації, розвитку українського національного руху та модернізації українського суспільства, ознайомити учнів з історичними джерелами модерної доби та концептуальними підходами до її вивчення. У процесі уроку формуються хронологічна, просторово-орієнтаційна, інформаційно-аналітична та громадянська компетентності, розвиваються вміння працювати з історичною картою, датами, поняттями, джерелами, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, порівнювати історичні процеси, аналізувати історичну інформацію, аргументувати власну думку та робити обґрунтовані висновки.
Виховна мета передбачає формування поваги до історичного минулого України, української мови, культури та історичної спадщини, усвідомлення значення національної ідентичності, історичної пам’яті та відповідального ставлення до минулого. На початку уроку актуалізуються знання учнів про історичні епохи, держави та імперії, українські землі у складі різних держав, поняття «нація», «національний рух», «історичне джерело», а також з’ясовується значення терміна «модерна доба».
Під час опрацювання першого питання розкривається поняття модерної доби як періоду глибоких політичних, економічних, соціальних і культурних змін, пов’язаних із розвитком промисловості, міст, освіти, науки, преси, нових політичних ідей та формуванням сучасних націй. Учні визначають основні особливості модерного суспільства та усвідомлюють значення модерної доби для подальшого розвитку України. Під час розгляду періодизації та хронологічних меж модерної доби учні знайомляться з основними етапами модерної історії України, визначають її орієнтовні хронологічні межі та встановлюють послідовність ключових подій і процесів. Особлива увага приділяється подіям XIX — початку XX ст., зокрема діяльності Кирило-Мефодіївського братства 1845–1847 рр., скасуванню кріпацтва в Російській імперії 1861 р., Валуєвському циркуляру 1863 р., Емському указу 1876 р., революції 1905–1907 рр. та початку Першої світової війни 1914 р. Під час вивчення взаємозв’язку історії України та всесвітньої історії наголошується, що українські землі розвивалися в тісному зв’язку з європейськими та світовими процесами. Аналізується вплив промислової революції, європейських національних рухів, революцій 1848–1849 рр., розвитку залізничного транспорту, поширення освіти, науки, преси та нових політичних ідей на українські землі. Учні формують розуміння України як складової європейського історичного простору. Під час розгляду колоніального та імперського становища українських земель характеризується їхній поділ між Російською та Австрійською імперіями, а з 1867 р. — Австро-Угорщиною. Розглядаються особливості політичного, економічного та культурного становища українського населення, відсутність власної державності, імперська політика, нерівномірність економічного розвитку, обмеження української мови та культури в окремих регіонах. Учні визначають наслідки залежного становища для українського суспільства та розуміють, що характеристика українських земель як колоніальних є предметом історіографічних дискусій і потребує врахування особливостей різних регіонів та імперій. Під час вивчення формування української нації розглядаються чинники становлення модерної української національної спільноти: спільна історична пам’ять, мова, культура, традиції, територіальні та економічні зв’язки, розвиток освіти, літератури, науки, діяльність інтелігенції та поширення національної свідомості. Учні усвідомлюють, що формування української нації було тривалим історичним процесом, пов’язаним із загальноєвропейськими змінами. Під час характеристики українського національного руху визначаються його культурно-просвітницький, освітній, видавничий, громадський та політичний напрями, аналізується значення діяльності української інтелігенції, розвитку освіти, літератури, науки та преси. Учні з’ясовують, як культурне відродження поступово сприяло формуванню політичної свідомості та прагненню українського суспільства до захисту національних прав. Під час розгляду викликів модернізації українського суспільства аналізуються індустріалізація, урбанізація, розвиток промисловості, залізничного транспорту, торгівлі, освіти, науки та засобів масової інформації. Визначаються позитивні наслідки модернізації — економічний розвиток, поява нових професій і соціальних груп, розширення освітніх можливостей, — та її суперечності: соціальна нерівність, важкі умови праці, швидкі зміни традиційного способу життя, нерівний доступ до освіти та прояви цензури. Під час опрацювання історичних джерел модерної доби учні ознайомлюються з писемними, речовими, візуальними, усними, статистичними, картографічними та аудіовізуальними джерелами, визначають їхнє значення для дослідження минулого та усвідомлюють необхідність критичного аналізу джерельної інформації. Особлива увага приділяється встановленню автора, часу створення, призначення, змісту, достовірності та історичної цінності джерела. Під час розгляду концептуальних підходів до вивчення модерної історії України учні усвідомлюють, що історичні процеси можуть досліджуватися з різних наукових позицій. Розглядаються національний, європейський, модернізаційний, соціальний, людиноцентричний та інші підходи, формується розуміння важливості критичного мислення, зіставлення різних інтерпретацій та аргументованого формулювання власної позиції на основі історичних фактів і джерел.
На етапі узагальнення систематизуються знання про основні характеристики модерної доби, її хронологічні межі, взаємозв’язок українських і світових процесів, становище українських земель у складі імперій, формування української нації, розвиток національного руху, модернізацію суспільства та історичні джерела. Учні встановлюють причинно-наслідковий зв’язок між модернізаційними процесами, розвитком освіти й культури, формуванням інтелігенції, поширенням національної свідомості та активізацією українського національного руху. Під час рефлексії учні визначають, які знання вони здобули, які поняття стали зрозумілішими, які історичні зв’язки вдалося встановити та які питання потребують подальшого опрацювання. Очікуваним результатом уроку є розуміння того, що модерна доба стала важливим етапом масштабних політичних, економічних, соціальних і культурних трансформацій українського суспільства, формування модерної української нації та розвитку національного руху, а також створила важливі передумови для подальшої боротьби за українську державність.
