Над «Енеїдою» І. Котляревський працював з перервами майже 30 років – з 1798 р. по 1826 р. Повністю поема була видана уже після смерті письменника, в 1842 р. Основу для її сюжету І. Котляревський взяв з однойменного твору давньоримського поета Публія Вергілія Марона (70 - 19 рр. до нашої ери). «Енеїда» Вергілія побудована за античним міфом про зруйнування греками Трої і мандри в Італію троянського царя Енея. І. Котляревський в образах троянців у бурлескно-травестійному стилі змалював стан українського козацтва кінця XVIII – початку ХІХ ст., яке після руйнації Січі теж шукало вільні землі. В образах богів і царів, які допомагають або чинять перешкоди їхньому ватажку – Енею, зображені різні типи тогочасної панівної верхівки з їх характерними рисами. В картинах побуту, звичаях, традиціях, моральній поведінці троянців легко вгадуються реалії життя різних верств українського народу з його проблематикою, розумінням справедливості, добра і зла.











