Ліну Костенко називають «Царицею поезії в Україні». Щира й безкомпромісна, вона ніколи не продавала свого таланту, відстоювала чесність і високу художність поетичного слова.
слова доньки:
,, Мама свого часу стала легендою. Це тоді, коли кострубатий молоток репресії у грубих руках розбив на уламки цілісінький і чистий кристал української культури 60-х. Власне, чому Ліну Костенко не друкували шістнадцять років, бо мамина поезія уже з перших віршів була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу.
Усі ці роки мама мені здавалась хранителькою згасаючого вогню, самотньою на березі найчорнішого з морів. «Я умирала серед вас, отут під небом України». Це не тільки про Марусю Чурай. Це мама і про себе. Вона писала історію. Історію свого народу. Мама торкнула той шар історії, який залягає в генах,,.
