Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш каміньмає.
Як ту мову нам забути
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!.
Стр м к с р д г ю,
як стр ч чк .
Н кв тц м т л к, м в
Св ч чк .
Хв люють, м люють,
Кв т ють п ля –
Д бр д нь т б ,
Укр їн м я!
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, малюють, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!
Карвисий, щердий, ріндий ркай
І вома наша совло’їна
Люби, шакуй, оберагій
Усе, що взеться Уркаїна
Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов’їна
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна
їнаУкра – нийрід айкр,
нерід лепо, енлез йаг,
нерід томіс й нарід таха,
нерід боне й нарід тима.
Україна – рідний край,
Рідне поле, зелен гай,
Рідне місто й рідна хата,
Рідне небо й рідна мати.
