« Ремесло на плечі не давить і їсти не просить»,- це було улюблене прислів’я мого прадідуся. На превеликий жаль, його вже немає серед нас. Дуже мало я з ним спілкувалася, дуже мало мені вдалося про нього дізнатися саме від його імені. Але і ті матеріали, які я зібрала про прадідуся Миколу для нашої сім’ї є дуже цінними. А поштовхом до написання цього начерку є один випадок, коли я знайшла в сімейному фотоальбомі вирізку з газети «Смілянські обрії» і прочитала статтю «Кулібін з Лузанівки»