Презентація "Природно-географічні умови Аравії. Виникнення ісламу. Мухаммад."

Природно-географічні умови Аравії. Виникнення ісламу. Мухаммад.

Мета: проаналізувати природно-географічні умови Аравійського півострова, пояснити значення поняття «іслам» та з’ясувати історію його виникнення; ознайомити учнів/учениць з Мухаммадом; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати та робити висновки, висловлювати власні судження; удосконалювати навички роботи з історичним матеріалом та картами; виховувати повагу до свободи віросповідання. Очікувані результати. Після уроку учні/учениці зможуть: називати хронологічні межі виникнення ісламу; пояснювати та застосовувати поняття «іслам»; характеризувати природно-географічні умови Аравії. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, атлас.

Хід уроку Організаційна частина. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань. Складіть речення зі словами: собор Святої Софії; «тривіум», алгебра, фреска. Робота в парах. Заповніть пропуски. Прості візантійці відпочивали у ____________________, а одяг ховали у ________________ Будинки знаті опалювалися ______________________. Візантійці їли ____ на день. На бенкет візантійці одягали ________________, а прості люди носили __________________ . Центром життя середньовічних візантійців була _______________ . Вагоме місце в побуті візантійців посідала ________________ церква.

Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми та мети уроку. Ребуси. Розшифруйте ребуси. Поясніть слова відгадки.   Що ще вам відомо про них?

Сьогодні ми познайомимося з поняттям іслам, з’ясуємо коли та хто його заснував та познайомимося з батьківщиною арабів. 1. Аравійський півострів і його населення Більша частина величезного Аравійського півострова, площа якого дорівнює чверті Європи, — це пустелі й степи. Аравія поділяється на кілька різних за природними умовами областей. На південному заході півострова простягнувся Ємен з родючими землями, багатою тропічною рослинністю, високою щільністю населення, яке здавна жило з рільництва і садівництва. Середина півострова  Неджд (“Плоскогір’я”) — величезне, посушливе плоскогір’я, де можливе лише кочове скотарство. Річок тут немає, лише сухі русла, що інколи заповнюються дощовими потоками. Життєдайну воду людям дають виключно криниці. Довга смуга вздовж Червоного моря — Хіджаз (“Кордон”) — придатна хіба для рільництва в окремих оазах. Безмежні простори, особливо на околицях плоскогір’я, залишаються незаселеними.

Природні умови Аравійського півострова спричинили те, що більшість арабів були кочовиками — бедуїнами (“мешканцями пустелі”), які розводили кіз, овець і верблюдів. Життя бедуїна неможливо уявити без верблюда, ця тварина — нерозлучний супутник і засіб існування кочових арабів. Бедуїни жили племенами, які поділялися на роди і сім’ї. У них існувала знать — шейхи і саїди, які мали великі отари, рабів та отримували більшу частку здобичі під час війн. Всі члени одного племені вважали себе родичами. Більшість арабів поклонялася різним племінним богам: єдиної релігії в них не існувало. З поміж найшанованіших були бог війни та родючості Астар, богиня місяця Сін, богиня-мати Лат. Уособленнями своїх богів араби вважали рукотворних кам’яних ідолів і природні кам’яні стовпи. Траплялися й нечисленні прихильники іудаїзму та християнства.

Через Хіджаз, уздовж Червоного моря, пролягав старовинний торговельний шлях із Середземномор’я до Африки та Індії, на якому виникли великі торговельні центри, що перетворились у міста — Мекка, Ятриб та ін. Особливо велике значення мала Мекка, що виникла у головному місці зупинки караванів. Її мешканці жили у великих мурованих будинках. Щороку в Аравії, навесні, на чотири місяці припинялися війни, розбійницькі напади і встановлювався загальний мир. У цей час усі араби могли відвідати головне святилище Мекки - Каабу (у перекладі з арабської “Куб”), у стіну якого було вмуровано чорний метеорит. Водночас у місті влаштовувались різноманітні змагання і великий ярмарок. Наприкінці VI ст. арабське суспільство охопила криза. Населення півострова збільшилося, бракувало землі. Торгівля занепала через напади іранців, які прагнули, щоб торговельні шляхи проходили узбережжям Перської затоки і збагачували їхню країну. Погіршення умов життя підштовхувало арабів до думки про необхідність об’єднання, щоб разом вести боротьбу за краще існування, але на заваді цьому стояли різні племінні вірування.

2. Виникнення ісламу та об`єднання арабів Об’єднанню арабів сприяла поява нової релігії — ісламу. Засновником ісламу став Мухаммад (570 – 632 рр.). Це ім’я означає “натхненний”, “пророк”. У Європі його називали Магометом. Мухаммед твердив, що основні положення нової віри йому передані Богом. Учні й послідовники записували його слова. Після смерті Мухаммада всі ці записи було зібрано в одну книгу — Коран (у перекладі з арабської — “читання”).

Постать в історії Мешканець Мекки Мухаммед належав до бідної родини. У шість років він залишився сиротою і став пастухом. Згодом Мухаммед влаштувався вести торговельні справи багатої вдови Хадіджи і почав мандрувати з купецькими караванами. Незабаром він одружився зі своєю господинею і розбагатів. По деякім часі Мухаммед став казати, що чує голос Бога, який наказує йому залишити торгівлю і проповідувати нову релігію. Мухаммед твердив, що він — знаряддя боже, наступник пророків Аврама, Мойсея та Ісуса. Приблизно 630 р. він розпочав проповідувати іслам (у перекладі з арабської — “покірність”). Не Всім мешканцям Мекки сподобалися заклики Мухаммеда віддавати своє майно бідним і звільняти рабів. Він був вимушений перебратися до Ятриба — суперника Мекки. Ятриб, мешканці якого 622 р. прийняли Мухаммеда, почали називати Мединою — містом пророка. Відтоді, з року Хіджри, як називають його мусульмани (ті, що сповідують іслам), ведеться відлік часу в мусульманських країнах. Вчення Мухаммеда швидко розповсюджувалося, і 630 р. він переможцем повернувся до Мекки. У 632 р. Мухаммед помер. Його могила в Медині, як і Кааба, є найбільшою святинею мусульман. За релігійною легендою, після смерті пророк зі своїм конем знісся на небо.

Основною релігійною вимогою Мухаммеда до арабів було відмовитися від поклоніння різним племінним богам і визнати існування єдиного бога — Аллаха. “Немає бога, окрім Аллаха, і Мухаммед — пророк його” — головна релігійна формула ісламу. Вплив на іслам іудейської та християнської релігій виявляється у визнанні Мойсея та Ісуса пророками і попередниками Мухаммеда. Священне місто іудеїв і християн — Єрусалим — визнавалося і мусульманами. Для того, щоби бути мусульманином, потрібно було визнати і виконувати п’ять основних положень: 1)    вірити в існування єдиного бога — Аллаха; 2)    п’ять разів на день виконувати обов’язкову молитву; 3)    раз на рік дотримуватися обов’язкового посту — рамазану — від світанку до заходу сонця; 4)    щоби звільнитися від гріхів, витрачати п’яту частину прибутку на милостиню; 5)    один раз за своє життя здійснити паломництво (відвідання святих місць) до Мекки і Медини.

Мухаммед виклав і “заповіт священної війни”. Він вирізнив іудеїв і християн як людей, котрі володіють писанням (Святим Письмом), з якими треба вести шляхетні суперечки, а от язичників закликав знищувати. На початках свого проповідництва Мухаммед засуджував багатіїв, але згодом відмовився від цього. У Корані зазначено, що нерівність серед людей встановлено Богом, і мусульманин не повинен заздрити тому, хто багатший. Після вигнання з Мекки Мухаммед почав виступати за об’єднання всіх арабів у єдину громаду мусульман. Між Мединою і Меккою розгорнулась війна. Більшість простих мешканців підтримували пророка, тому знать вимушена була підкоритися Мухаммеду і впустити його до міста. У 630 р., після повернення пророка до Мекки, більшість арабських племен визнала владу Мухаммеда і прийняла іслам. Так під прапором ісламу Мухаммед об’єднав арабські племена. На час смерті Мухаммеда під його владою перебувала більша частина племен, що населяли Аравію.

Хасиди (висловлювання і настанови) пророка Мухаммеда 1. Той, кого молитва не стримує від поганих справ, далеко відійшов від Бога. 2. Задоволення від невеликого — невичерпне багатство. 3. Рай — під стопами матерів. 4. Сором — од віри. 5. Сухість очей — ознака жорстокого серця. 6. Найкращі з вас ті, хто закликає вас до блага. 7. Велика це зрада, якщо ти нічого не сказав брату, і той (повіривши), підтвердив сказане тобою, а ти збрехав йому. 8. Аби стати брехуном, достатньо повторювати все те, що почув. 9. Аби стати невігласом, достатньо казати все, що знаєш. 10. Приязність до людей — половина розуму. 11. Добре спитати — половина знання. 12. Шукай знання навіть у Китаї, прагнення до знань — обов’язок кожного мусульманина і мусульманки. 13. Учитель і учень — друзі в добрій справі. 14. Кожен, хто загинув, захищаючи своє майно, — святий мученик. 15. Майно мусульманина — кров мусульманина. 16. Бідність — поріг зневіри, а заздрість може змінити призначення людини. 1. Яке ваше ставлення до настанов Мухаммеда його прихильникам? 2. Чи містять настанови пророка загальнолюдські ідеали, яким повинні слідувати люди незалежно від їхніх релігійних переконань? Доведіть свою позицію.

Узагальнення та систематизація знань. Робота з історичною картою . Покажіть на карті: Аравійський півострів, Хіджаз, Неджд, Ємен, Мекку. Вправа «Вірю – не вірю». Учитель зачитує цікаві факти про іслам. Учні/учениці мають висловити думку, наскільки це твердження є правдивим на їхню думку. - Сьогодні іслам є другою за величиною релігією. - Поняття «араб» та «мусульманин» тотожні. - Іслам сурово обмежує форму одягу для жінок, а також мусульманам забороняється їсти свинину та вживати алкоголь. Підсумки уроку. Вправа «Три слова». Учням/ученицям пропонується зробити висновок по темі уроку трьома словами. Домашнє завдання: Опрацювати параграф 3, скласти історичний портрет пророка Мухаммада.