Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця
Україна… Благодатна земля, родюча, щедра, хліборобська. Здавна вона була багата на землю і на хліб.
Хліб — усьому голова. Хліб — як сонце, кажуть, Хліб - це спокій, мир, життя. Хліб - це справжня радість. Хліб - багатство найцінніше, Гість жаданий в хаті З тих часів, коли навчились Його виробляти. Йшли роки, мінялись люди, Цінності губились. Тільки хліб — незгубна цінність, В ньому наша сила.
А був на нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився. Лише в мареннях приходив. Рік, коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви, не бачили хліба у вічі.
Рік пам'ятний. Рік незабутній. Рік страшний. Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР
Сталося це літа Божого 1932-го Сталося це літа Божого, Яке запам'ятається кожному Навічно, важко, гірко. У люті сталінській страшній Тінь смерті шастала по стінах. Сім мільйонів (Боже мій!) Недолічилась Україна.
Скрізь, як говорив Т. Шевченко, “село неначе погоріло, неначе люди подуріли”. Від голоду помирали і дорослі, і малі діти, промовляючи своє останнє слово в житті – “хліб”. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті.
Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.
Страшний час ... Замучені голодом, люди мерли, і їх не було кому ховати. Їх просто вивозили за місто чи село, складали у ями і закопували... Їм не ставили поминальних свічок і хрестів, їх не проводжали рідні...
Страшні роки були. Шукали хліб усюди - люди розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Намагаючись урятуватися, вони їли жаб, трупи коней, варили цвіт акації, зелену лободу, і не знаходячи порятунку, вмирали просто на вулицях.
Люди перетворювалися на звірів. Так, їли люди людей. Одна жінка навіть рідну дитину з'їла, а потім з розуму зійшла. Їли траву листя, качани кукурудзи без зерна. Часто пухли з голоду і вмирали.
На світі - весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а лиця майже немає.
Великий голод забрав життя до 10 мільйонів невинних людей. Схилімо голови й пом'янімо тих, кого забрав з життя голод.
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз. Заплачте разом, а не наодинці. Зроніть сльозу за тими, хто не зріс. Що мали зватись гордо – українці. Заплачте! Затужіть! Заголосіть! Померлі люди стогнуть з тої днини. Й благають: українці донесіть Стражденний біль голодної країни. Згадайте нас – бо ми ж колись жили. Зроніть сльозу і хай не гасне свічка! Ми в цій землі житами проросли. Щоб голоду не знали люди вічно.
Ми повинні знати правду минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого майбутнього.
Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.
Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»