Біографи презентують
Леся Українка - справжнє ім’я та прізвище якої Лариса Петрівна Косач-Квітка, народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському.
Батько Лесі – Петро Антонович Косач. Його лагідна вдача і риси зовнішності передались улюбленій доньці. ЇЇ мати – відома українська письменниця Олена Пчілка, була першою вчителькою дітей, справжньою берегинею роду, виховувала почуття любові, звичаїв.
В сім’ї Косачів було 6 дітей. Леся дуже любила свого старшого брата Михайла. В сім’ї їх називали спільним ім’ям Мишелося. Найулюбленішими книжками Лесі та Михайла були: «Кобзар» Шевченка, оповідання Марка Вовчка, байки Глібова.
Майбутня поетеса зростала серед мальовничих лісів і озер Волині. Вона була допитливою, веселою, любила співати, гратися з братом, слухати народні пісні, казки, легенди. В 4 роки навчилася читати, в 5 навчилася писати та складати музичні п’єси для фортепіано, а в 6 – вишивати та декламувати вірші.
Свій перший вірш «Надія» написала в 9 років. А коли їй виповнилося 13, у журналі «Зоря» надрукували її вірш «Конвалія». За порадою мами вона його підписала Леся Українка. Саме з таким ім’ям, літературним псевдонімом, вона стала згодом всесвітньо відомою поетесою. В 12 років переклала книгу «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя.
Леся знала 13 мов, серед них: грецька, латинь, німецька, французька, польська, італійська, англійська. В 19 написала підручник «Давня історія східних народів» для своїх молодших сестер.
Доля Лесі була нелегкою. Ще в дитинстві вона пішла на річку подивитись як святять воду на Водохреща, і в неї дуже померзли ноги. Внаслідок сильної простуди розвинувся туберкульоз. Тяжка недуга потьмарила не лише дитинство, боротьба з нею перетворилась у «тридцятилітню війну» - виснажливу і трагічну для Лесі Українки.
Незважаючи на всі випробування, поетеса відчувала радість від спілкування з природою, рідними, друзями і вміла передати це у своїх творах.
