Презентація на тему "Культура України кінця XVIII–першої половини XIX ст. "

Опис документу:
Зміст Будівля Київського університету (1837-1843рр.) Картина «Дівчина з Поділля». 1816.В.Тропінін. Картина «Автопортрет» (1840), «Катерина» (1842), офорти з «Живописної України» Т.Шевченко. Пам’ятник князю Володимиру в Києві.1850-1853. Пам’ятник градоначальнику та генерал-губернатору А. де Рішельє в Одесі. І.Мартос.1828. Картина «Садиба Г.Тарновського в Качанівці» В.Штернберг.1837.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Культура України кінця XVIII–першої половини XIX ст. Виконала студентка групи ПО-18-2/11 Рябчук А.В.
Слайд № 1

Культура України кінця XVIII–першої половини XIX ст. Виконала студентка групи ПО-18-2/11 Рябчук А.В.

Зміст Будівля Київського університету (1837-1843рр.) Картина «Дівчина з Поділля». 1816.В.Тропінін. Картина «Автопортрет» (1840), «Катерина» (1842),...
Слайд № 2

Зміст Будівля Київського університету (1837-1843рр.) Картина «Дівчина з Поділля». 1816.В.Тропінін. Картина «Автопортрет» (1840), «Катерина» (1842), офорти з «Живописної України» Т.Шевченко. Пам’ятник князю Володимиру в Києві.1850-1853. Пам’ятник градоначальнику та генерал-губернатору А. де Рішельє в Одесі. І.Мартос.1828. Картина «Садиба Г.Тарновського в Качанівці» В.Штернберг.1837.

Будівля Київського університету (1837-1843рр.) Будівля Київського університету Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Ш...
Слайд № 3

Будівля Київського університету (1837-1843рр.) Будівля Київського університету Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЧК КНУ) — головний і найстаріший корпус університету, розташований в центрі Києва на вулиці Володимирській, 60. Це - пам'ятка архітектури національного значення і символ вітчизняної фундаментальної університетської освіти. Він був збудований у 1837 -43 рр. у формах так званого «російського» класицизму за проектом архітектора Вікентія Івановича Беретті (1781— 1842 рр. ). Будівля вийшла надзвичайно величною та суворою. Зовнішні стіни корпусу в перші роки після будівництва не були пофарбовані у червоний колір, а були білими. Питання про зовнішнє фарбування порушив В. Беретті в 1842 році. Він висловив такі міркування з цього приводу: «Можна буде пофарбувати стіни жовтою фарбою, а карнизи і пояски білою, як зазвичай формують всі будови в місті, або ж таким чином під колір вапна, я ж зі свого боку вважав би за доцільне пофарбувати весь простір від цоколя до підколон під граніт бризками, а решту не виділяючи ні поясків, ні карнизів, під колір вапна, так щоб вся будівля здавалася зробленою з одного каменю» . Вікентій Іванович Беретті

Цікаві факти. - Протягом багатьох років, практично на протязі всієї історії університету, професорський склад і випускники вузу були відомі вчені, ...
Слайд № 4

Цікаві факти. - Протягом багатьох років, практично на протязі всієї історії університету, професорський склад і випускники вузу були відомі вчені, діячі науки, техніки, літератури, мистецтва, медицини. Особових справ цих людей зберігаються також в державному архіві міста Києва. І в нашому архіві є особливий фонд, фонд № 16 під назвою "Київський університет". Він налічує: 72 000 справ по 1834-1920 роки. І щоб працювати з цими документами, задіяно 180 томів описів. - Є відомості документальні про те, що було закладено капсулу. Нібито навіть позолочена яка табличка, де була вказана точна дата заснування університету. Однак зараз вона все одно недоступна. Але такий факт був. Ідея заснування університету в Києві виникла в панівних колах Російської імперії ще на початку XIX ст., відразу після відкриття таких закладів у Казані (заснований у 1804 р.) та Харкові (заснований у 1805 р.). Однак втілювати в життя плани створення університету влада розпочала лише 1833 р., після закриття двох найбільших навчальних осередків Віленського навчального округу: Кременецького ліцею на Волині та Імператорського Віленського університету, які стали основою новозаснованого університету. Наказ про побудову Унівенситету відав Микола І Міністерству народної освіти про затвердження проекту статуту та штату Університету Св. Володимира ( в сучасності ім.Т.Г. Шевченка). Проект віддали в руки архітектора Вікентію Івановичу Беретті .

Картина «Дівчина з Поділля». 1816.В.Тропінін. Картина «Дівчина з Поділля»1816 р. В. Тропініна Василь Андрійович Тропінін (1776 -1857) — російський ...
Слайд № 5

Картина «Дівчина з Поділля». 1816.В.Тропінін. Картина «Дівчина з Поділля»1816 р. В. Тропініна Василь Андрійович Тропінін (1776 -1857) — російський художник-портретист, представник класицизму. На Україні В.А.Тропінін багато працював над створенням портретів. З великої їх кількості виділяється група робіт, де втілені типи українських селян, епізоди їх повсякденного побуту, те, що умовно можна назвати "тропінінською Україною". Одна з кращих ранніх робіт Тропініна - "Дівчина з Поділля". Образ відмічений особливою чистотою і святковістю, яку створює любовно переданий національний костюм. Образ подолянки пройде потім через всю творчість художника. Здається, що в ній втілилося все краще, що знайшов Тропінін на Україні. Василь Андрійович Тропінін Роботи В.Тропініна на тему: «Дівчина з Поділля»

Картина «Автопортрет» (1840), «Катерина» (1842), офорти з «Живописної України» Т.Шевченко. Найраніший із нині знаних автопортретів (полотно, олія, ...
Слайд № 6

Картина «Автопортрет» (1840), «Катерина» (1842), офорти з «Живописної України» Т.Шевченко. Найраніший із нині знаних автопортретів (полотно, олія, 43 × 45, в овалі, Національний музей Тараса Шевченка) виконано на початку 1840 року в Петербурзі. Це перша Шевченкова спроба писати олійними фарбами. На той час Тарасові було 26 років. У творі — романтично піднесений образ молодого маляра-поета. У манері виконання — у легкому лесуванні, що подекуди поєднано з корпусним накладанням фарб, у витонченому малюнку, у довершеному пластичному моделюванні, у колориті, побудованому на синьо-зелених тонах із вкрапленням червоних, а головне — у романтичному забарвленні образу — виразно відчувається вплив Карла Брюллова. Твір не завершено. «Автопортрет» (1840) Т.Г.Шевченко

Інші автопортрети Т.Г. Шевченка виконанні в різні роки.
Слайд № 7

Інші автопортрети Т.Г. Шевченка виконанні в різні роки.

«Катерина» (1842), Т.Шевченко. Про історію створення «Катерини». Про створення цієї картини Т. Г. Шевченко повідомляє в листі від 25 січня 1843 рок...
Слайд № 8

«Катерина» (1842), Т.Шевченко. Про історію створення «Катерини». Про створення цієї картини Т. Г. Шевченко повідомляє в листі від 25 січня 1843 року до Г. С. Тарновського: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина». Праворуч унизу чорною фарбою дата і підпис: 1842. Т. Шевченко; трохи нижче – авторські написи червоною фарбою, які тепер не прочитуються. У перших описах картини вказувалося лише на авторську дату і підпис, виконані червоною фарбою.

«Катерина» — картина Тараса Григоровича Шевченка виконана ним на тему однойменної поеми влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі. «Катерина» — одна з на...
Слайд № 9

«Катерина» — картина Тараса Григоровича Шевченка виконана ним на тему однойменної поеми влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі. «Катерина» — одна з найцікавіших картин Шевченка, написана олійними фарбами в 1840 році. Вона належить до побутового жанру. В ній проступають традиційні риси народної картинки, — з її оповідністю, повчальним висновком, драматичним змістом. Від народної образотворчості — атрибути побуту, подача пейзажу, компонування постаті селянина (в ньому спостерігається подібність із "Козаком Мамаєм"). Картина дуже символічна, у формі образів автор передає ті почуття, які наче хвилі вирували в його серці. Босонога дівчина в центрі картини — Катерина, символізує український народ, російський солдат на коні — російську монархію, яка гнобить Україну, селянин, що сидить на землі (чимось схожий на козака Мамая ) уособлює собою вільне минуле, прагнення до якого наскрізь пронизує як літературну, так і художню творчість Тараса Шевченка. Катерина — звичайна українська дівчина. На ній біла сорочка, червоний фартух, спідниця. її голову прикрашає червона стрічка з квітами. Йде дорогою вродлива українка. Ступає повільно босими ногами. Дівчина зображена одразу після зустрічі з москалем, якого вона кохала, який її зрадив. Москаль також є на картині. Він їде верхи, поганяючи свого коня, і обертається, щоб подивитись на Катерину. Він позаду, і його обличчя погано видно. Але по обличчю дівчини стає зрозуміло, що вона покинута назавжди. Нічого не бачить Катерина. Опустивши руки і нахиливши голову, йде вона дорогою. На обличчі героїні — вираз затамованих сліз, терплячості, глибокого жалю. Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями, Бо москалі — чужі люде, Роблять лихо з вами. Москаль любить жартуючи, Жартуючи, кине; Піде в свою Московщину, А дівчина гине... Не слухала Катерина Ні батька, ні неньки, Покохала москалика, Як знало серденько. Полюбила молодого, В садочок ходила, Поки себе, свою долю Там занапастила. Уривок з поеми «Катерина»

Офорти з «Живописної України» Т.Шевченко. Від липня по грудень 1843 року Тарас Шевченко перебував в Україні – на Полтавщині, Київщині, Чернігівщині...
Слайд № 10

Офорти з «Живописної України» Т.Шевченко. Від липня по грудень 1843 року Тарас Шевченко перебував в Україні – на Полтавщині, Київщині, Чернігівщині та деінде. Всюди він бачив жахливе знущання поміщиків над кріпаками, сваволю царської влади та неволю своїх близьких у рідному селі. Під час подорожі по Україні Т. Шевченко виконав ряд зарисовок і, повертаючись до Петербургу, придумав із них створити серію офортів, до числа яких мали б увійти твори з історії України, українського побуту та пейзажу. Влітку 1844 року Шевченко почав реалізувати свій задум. Рішення займатися офортом було для нього новим, навіть сміливим, бо практично цією технікою тоді мало хто з художників займався. Щоб створювати офортні твори, доводилось молодому художнику користуватись кислотами, які протравлювали його рисунки на металевих або мідяних дощинках. Вивчаючи техніку офорта, найвірогідніше у майстерні художника Карла Брюллова, Шевченко захопився творами Рембрандта, що найбільше відповідали його прагненню. Він милувався творами цього голландського живописця, а найбільше контрастами світла і тіней у них.

Усі вищенаведені офорти-естампи увійшли до першого альбому “Живописна Україна”. Такі альбоми, за планами самого Шевченка, мали появлятися щорічно. ...
Слайд № 11

Усі вищенаведені офорти-естампи увійшли до першого альбому “Живописна Україна”. Такі альбоми, за планами самого Шевченка, мали появлятися щорічно. Видати їх, на жаль, не пощастило, хоча для майбутніх альбомів він підготував багато рисунків, з котрих дванадцять уже було призначено до наступного.

Пам’ятник князю Володимиру в Києві.1850-1853 Володимиру Великому Наказ встановити на берегах Дніпра пам'ятник хрестителю Русі Володимиру Великому в...
Слайд № 12

Пам’ятник князю Володимиру в Києві.1850-1853 Володимиру Великому Наказ встановити на берегах Дніпра пам'ятник хрестителю Русі Володимиру Великому віддав сам російський імператор Микола I в 1843 році. Відкриття монумента відбулося лише через 10 років, в 1853 Авторами пам'ятника, який виготовили в Санкт-Петербурзі, стали скульптори Петро Клодт і Володимир Демут-Малиновський, а також архітектор Олександр Тон. На честь сторіччя з дня відкриття пам'ятника, в 1953 році, його відреставрували, про що повідомляє встановлена ​​на ньому пам'ятна дошка. Більш ніж чотирьохметрова фігура князя Володимира виготовлена ​​з бронзи і встановлена ​​на восьмигранному чавунному постаменті, який має вигляд каплиці в псевдовізантійському стилі. Висота п'єдесталу становить 16 метрів. Володимир зображений в парадному одязі, з хрестом у правій руці і оздобленого хутром шапкою в лівій. Хрест грає важливу роль в композиційному рівновазі постаменту - він є опорою для фігури князя і одночасно символом новоприйнятої християнської віри. Раніше хрест в руках Володимира був оснащений гасовими лампами, які висвітлювали його фігуру вночі. Згодом їх замінили електричними. Історія Пам'ятника Вид пам'ятника

Цікаві факти Пам'ятник Володимиру Великому є найстарішою скульптурою Києва, тому за час існування він обріс багатьма легендами і повір'ями. Ось дея...
Слайд № 13

Цікаві факти Пам'ятник Володимиру Великому є найстарішою скульптурою Києва, тому за час існування він обріс багатьма легендами і повір'ями. Ось деякі з них: Підніжжя статуї прикрашає багато символів, які часто помилково сприймають як масонські. Містикою можна вважати і той факт, що навколо пам'ятника немає жодного місця, з якого можна було б розгледіти обличчя святого, не використовуючи для цього спеціальні прилади. Під час Великої Вітчизняної війни німецька адміністрація нібито вирішила знищити пам'ятник Князеві Володимиру. Кияни переконали німців, що підривати пам'ятник не можна, тому що він закриває собою колодязь із підземними водами. Варто тільки торкнути пам'ятник, як бурхливі води затоплять Київ. Це більш сучасний варіант легенди про море, що сховався під Андріївською церквою. За іншими переказами, під постаментом заховані численні церковні скарби. Фото з відкриття монумента

Пам’ятник градоначальнику та генерал-губернатору А. де Рішельє в Одесі. І.Мартос.1828. Хто такий Дюк де Рішельє Арман Еммануель Софія-Септіманію дю...
Слайд № 14

Пам’ятник градоначальнику та генерал-губернатору А. де Рішельє в Одесі. І.Мартос.1828. Хто такий Дюк де Рішельє Арман Еммануель Софія-Септіманію дю Плессі Рішельє, нащадок відомого кардинала Рішельє, багато зробив для Росії. В якості волонтера він брав участь в штурмі Ізмаїла, в 1803 році став першим градоначальником Одеси. Цей прекрасно освічена людина, філантроп, був чудовим організатором. Він відрізнявся залізним здоров'ям, невтомністю і завзятістю при досягненні поставлених цілей. Місцеві жителі вважали Дюка де Рішельє засновником Одеси. Під його керівництвом місто завоював славу самого квітучого міста в Європі і перетворився на великий торговий порт. При ньому в Одесі з'явилися престижні навчальні заклади, був побудований театр. Населення міста збільшилася в чотири рази. Дюка любили і поважали всі городяни. Після 11 років успішного правління містом Дюк де Рішельє виїхав до Франції. За його зізнанням, в Одесі пройшли кращі роки його життя. Дюк де Рішельє дуже хотів повернутися назад в Одесу, але раптово помер у Франції у віці 56 років.

Як був побудований пам'ятник Після смерті Дюка його близький друг і соратник Ланжерон організував збір грошей на будівництво пам'ятника. На заклик ...
Слайд № 15

Як був побудований пам'ятник Після смерті Дюка його близький друг і соратник Ланжерон організував збір грошей на будівництво пам'ятника. На заклик відгукнулися всі городяни, забезпечені люди і прості робітники. Граф Воронцов, який був на той час генерал - губернатором Новоросійська, замовив проект пам'ятника скульптору Мартосу, що прославився монументом Мініну і Пожарському. На пам'ятнику встановлена ​​бронзова статуя Дюка в римській тозі. Як пояснив автор проекту: "Фігура герцога Рішельє зображена в моменті ходи ...". Це вдале рішення правильно передає динамічний характер Дюка. Три латунні барельєфи, що символізують "землеробство", "правосуддя" і "торгівлю", увічнюють внесок Дюка в розвиток міста. Відкриття пам'ятника Дюку відбулося при величезному скупченні народу 22 квітня 1828 року (за старим стилем). Навколо пам'ятника майоріли французька, англійська, австрійський і російський прапори як нагадування про міжнародне значення Одеського порту, заснованого Дюком. У Преображенському соборі пройшла урочиста літургія.

Василь Іванович Штернберг Картина «Садиба Г.Тарновського в Качанівці» В.Штернберг.1837. Протягом 1836 -1838 років на запрошення мецената Григорія Т...
Слайд № 16

Василь Іванович Штернберг Картина «Садиба Г.Тарновського в Качанівці» В.Штернберг.1837. Протягом 1836 -1838 років на запрошення мецената Григорія Тарновського і його коштом Василь Штернберг жив і працював у Качанівці, в садибі Тарновського. Тут він зустрічався з поетом Віктором Забілою, композитором Михайлом Глинкою. Ці три роки були найпліднішими в його творчості. Часто буваючти поблизу садиби Тарновського, Штернберг постійно зупинявся неподалік самої садиби та малював . Картина виконана в стилі класицизму з елементами, властивими періоду історизму. За картини качанівського циклу рада Академії мистецтв представила до нагородження золотими медалями 1-го і 2-го ступенів. Це дало Василеві право виїхати коштом Академії Мистецтв на стажування до Італії. Відзначаючи, що в успіху художника чимала заслуга господарів Качанівки, Академія мистецтв у звіті за 1837 рік висловила подяку Г.Тарновському за його «милості до Штернберґа».

Дякую за увагу!
Слайд № 17

Дякую за увагу!

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»