і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Взяти участь
Поспішайте взяти участь у вебінарі Арт-терапія в роботі з підлітками і старшокласниками. Шлях до мети
До початку вебінару залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Презентація на тему : " Клас Ссавці"

Опис презентації окремими слайдами:
Клас Ссавців {
Слайд № 1

Клас Ссавців {

Загальна характеристика Ссавців Клас ссавці представляють собою найбільш високоорганізовану групу тваринного світу. Ссавці населяють найрізноманітн...
Слайд № 2

Загальна характеристика Ссавців Клас ссавці представляють собою найбільш високоорганізовану групу тваринного світу. Ссавці населяють найрізноманітніші місця; їх можна зустріти в тропічних лісах і арктичних пустелях, у горах і на океанічних просторах. У сучасній фауні налічується 4-4,5 тис. видів ссавців, або звірів. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких, особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього розвитку найвищого диференціювання. Завдяки прогресивному розвитку центральної нервової системи, теплокровності, наявності волосяного покриву, виношуванню малят у тілі матері та вигодовуванню їх молоком ссавці здобули перемогу в конкуренції з плазунами та іншими хребетними і міцно завоювали не лише суходіл, а й інші середовища існування.

Загальні особливості будови Для ссавців характерні наступні особливості: 1) розвиток волосяного покриву на шкірі; 2) велика кількість шкірних залоз...
Слайд № 3

Загальні особливості будови Для ссавців характерні наступні особливості: 1) розвиток волосяного покриву на шкірі; 2) велика кількість шкірних залоз: потових, сальних; 3) наявність молочних залоз, що виділяють молоко; вигодовування дитинчат молоком і турбота про потомство; 4) живородіння (виключення – однопрохідні); 5) стала температура тіла - гомойотермність; 6) інтенсивне протікання основних процесів життєдіяльності; 7) чотирьохкамерне серце, два роздільних кола кровообігу; 8) легені альвеолярної будові, є надгортанник; 9) наявність діафрагми, що розділяє черевну і грудну порожнини; 10) зуби диференційовані на різці, ікла, великі й малі кутні зуби; 11) шийних хребців у більшості видів сім (виключення – дюгоні, ламантини та лінивці); 12) великі відносні розміри головного мозку, значний розвиток кори великих півкуль, високий рівень розвитку органів чуття.

Травна система Ссавців Органи травлення розпочинаються ротовим отвором, оточеним губами (характерні лише для ссавців), що служать для захоплення їж...
Слайд № 4

Травна система Ссавців Органи травлення розпочинаються ротовим отвором, оточеним губами (характерні лише для ссавців), що служать для захоплення їжі. У ротовій порожнині розташовані язик, на поверхні якого знаходяться смакові сосочки, і зуби. Зуби сидять в альвеолах; вони диференційовані на різці, ікла, перед-кутні та справжньокутні. Різці служать для відкушування чи обгризання їжі, кутні — для її розжовування. Іклами звірі умертвляють здобич, розривають її. Зубна система ссавців залежить від способу їх живлення. У молодому віці у них функціонують молочні зуби; пізніше вони замінюються постійними. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких змочує їжу; фермент птіалін, що є в слині, розщеплює крохмаль на цукор. По стравоходу їжа надходить у шлунок, що здебільшого має два відділи: розширений кардіальний та звужений пілоричний. Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, який містить соляну кислоту, пепсин (розкладають білки), ліпазу (розкладає жири). У жуйних копитних шлунок складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки і сичуга. Перші три відділи позбавлені травних залоз; їх населяють бактерії-симбіонти, під дією яких відбувається процес бродіння рослинної їжі. Лише в сичузі їжа перетравлюється.

Травна система Ссавців Кишки ссавців поділені на тонку, товсту і пряму кишки. На межі між тонким і товстим відділами відходить сліпа кишка, яка осо...
Слайд № 5

Травна система Ссавців Кишки ссавців поділені на тонку, товсту і пряму кишки. На межі між тонким і товстим відділами відходить сліпа кишка, яка особливо добре розвинена у рослиноїдних ссавців. Залози стінок тонкої кишки виділяють травні ферменти; у її передній відділ (дванадцятипалу кишку) відкриваються протоки печінки і підшлункової залози. Тому саме у тонких кишках відбувається основне перетравлення і всмоктування їжі. У товстій і особливо сліпій кишках за участю симбіонтів (бактерій, грибів і найпростіших) груба їжа зброджується і розкладається насамперед рослинна клітковина. У прямій кишці всмоктується вода і формуються калові маси. Диференціація зубів і травного тракту, наявність різноманітних травних залоз значно інтенсифікували процес травлення і засвоєння їжі у звірів.

Кровоносна система Ссавців Кровоносна система ссавців досконала. Серце чотирикамерне. Від лівого шлуночка відходить одна дуга аорти, яка повертає в...
Слайд № 6

Кровоносна система Ссавців Кровоносна система ссавців досконала. Серце чотирикамерне. Від лівого шлуночка відходить одна дуга аорти, яка повертає вліво (ліва дуга аорти). Вона продовжується у спинну аорту, що тягнеться вздовж хребта. Отже, у ссавців, як і в птахів, до органів іде артеріальна кров. Венозна кров від переднього відділу тіла збирається у передні порожнисті вени, від заднього і у задню порожнисту вену. Наявна ворітна система печінки. Мале коло кровообігу подібне до такого у птахів. Еритроцити крові без'ядерні, дуже малі; в 1 мм3 крові їх буває до 8,4 млн. Завдяки цьому загальна поверхня еритроцитів дуже ве­лика, що значно збільшує їхню кисневу ємкість. Інтенсивний обмін речовин і система терморегуляції забезпечують порівняно високу (до 39 °С) і сталу температуру тіла у ссавців. У терморегуляції важливу роль відіграють волосяний покрив та потові залози (при випаровуванні поту з поверхні тіла організм охолоджується).

Дихальна система Ссавців Органи дихання мають однакову будову у всіх ссавців і характеризуються складністю як легень, що мають альвеолярну будову, ...
Слайд № 7

Дихальна система Ссавців Органи дихання мають однакову будову у всіх ссавців і характеризуються складністю як легень, що мають альвеолярну будову, так і дихальних шляхів. Трахея поділяється на бронхи, які галузяться на дрібніші бронхи різних порядків до найменших бронхіол. Останні закінчуються міхурцями з комірчастими стінками — альвеолами, в яких відбувається газообмін.

Видільна система Ссавців Парні тазові нирки, розміщені в поперековому відділі під хребтом. Від кожної нирки відходить сечовід, що відкривається в с...
Слайд № 8

Видільна система Ссавців Парні тазові нирки, розміщені в поперековому відділі під хребтом. Від кожної нирки відходить сечовід, що відкривається в сечовий міхур, від якого відходить сечовидільний канал. У більшості ссавців цей канал відкривається назовні, у яйцекладних — у клоаку.

Нервова система Ссавців У головному мозку особливо розвинені півкулі, вони настільки великі, що накривають середній мозок і мозочок. Особливого роз...
Слайд № 9

Нервова система Ссавців У головному мозку особливо розвинені півкулі, вони настільки великі, що накривають середній мозок і мозочок. Особливого розвитку досягає також кора переднього мозку, площа якої збільшується за рахунок утворення звивин і борозен. Дуже прогресує й мозочок. В органі слуху з'являються вушна раковина, три слухові кісточки і звукосприймальний апарат — спіральний (кортіїв) орган. Особливо тонкий слух мають звірі, активність яких найбільша в нічний час. В органі нюху складного розвитку досягають пластинчасті скелетні носові раковини і носовий лабіринт. Органом дотику у багатьох видів є довгі й жорсткі волосини — вібриси, розміщені переважно біля носа і очей. У мавп, як і у людини, основні органи дотику — на кінчиках пальців. Зір для ссавців не має такого значення, як для птахів. Кольори розрізняють далеко не всі звірі. Ту гамму кольорів, яку бачить людина, сприймають, можливо, лише мавпи. Смак добре розвинений у травоїдних.

Статева система Ссавців Статеві залози парні. Розвиток зародка у вищих відбувається в спеціальному органі — матці. Зв'язок зародка ссавців зі стінк...
Слайд № 10

Статева система Ссавців Статеві залози парні. Розвиток зародка у вищих відбувається в спеціальному органі — матці. Зв'язок зародка ссавців зі стінкою матки здійснюється через плаценту, яка сполучається з ним пуповиною. В кров зародка з крові матері надходять поживні речовини і кисень, а в зворотному напрямку — продукти життєдіяльності, в тому числі й вуглекислий газ. Розмноження представників підкласу Першозвірів.

Різноманітність Ссавців {
Слайд № 11

Різноманітність Ссавців {

Підклас Першозвірі Першозвірі – це примітивні і дуже спеціалізовані тварини, які, найвірогідніше, є відгалуженням архаїчних ссавців. Сучасні першоз...
Слайд № 12

Підклас Першозвірі Першозвірі – це примітивні і дуже спеціалізовані тварини, які, найвірогідніше, є відгалуженням архаїчних ссавців. Сучасні першозвірі качкодзьоб і єхидна живуть тільки в Австралії. У них ще збереглось багато спільних з рептиліями ознак. З ссавцями їх споріднюють молочні залози, волосяний покрив і теплокровність та інше. Яйцекладне розмноження і характер головного мозку ріднять першозвірів з рептиліями. Спеціалізація будови цих тварин виражена у зникненні зубів, які ще існують у молодому віці, і розвитку дзьоба. До цього підкласу нерідко відносять і так званих багатобугорчастих, що з’явились у пізньоюрській епосі. Їх так назвали тому, що у них на корінних зубах є багато бугорків. Але на кожній половині верхньої і нижньої щелепи розташовано по одному добре розвиненому різцю, що дозволяло їм гризти кору і шишки мезозойських насінних рослин. Залишки цих тварин, на відміну від єхидної і качкодзьоба, у викопному стані зустрічаються частіше, хоча вимерли вони в еоцені. Серед них – роди Plagiaulax, Ptilodus, Polymastodon.

Підклас Плацентарні Вищі ссавці (плацентарні) в кайнозойській ері зайняли панівне положення серед хребетних. Саме тому цю еру називають “ерою ссавц...
Слайд № 13

Підклас Плацентарні Вищі ссавці (плацентарні) в кайнозойській ері зайняли панівне положення серед хребетних. Саме тому цю еру називають “ерою ссавців”. Вищими ссавцями називають тому, що в них мозок досяг високого розвитку, добре розвинена плацента, міняються молочні зуби. У викопному стані трапляються залишки багатьох рядів вищих ссавців, але серед них найважливіше значення для визначення відносного віку порід і розуміння еволюції тварин мають хижаки, копитні, хоботні, гризуни і примати. Хижаки пішли від найдавніших плацентарних – комахоїдних, що існували у верхньокрейдяній епосі. Серед них фахівці виділили давніх (палеогенових) і нових (переважно неогенових) хижаків. Давні мали довгий череп, невеликий головний мозок і гострі (ріжучі) корінні зуби, як наприклад, у зубастого кита і гієни. Нових хижаків згруповано на собакоподібних, до яких віднесли собак, лисиць, песців, вовків, куниць, єнотів і ведмедів та кошачих, до яких включили, крім котів, саблезубих тигрів, левів, гієн і виверрів. Копитні ссавці, як не дивно, теж пішли від примітивних комахоїдних, які за десятки мільйонів років пристосувались до різних умов життя на відкритих просторах з тропічним і субтропічним кліматом (саванах). Сюди відносять коней, биків, оленів, верблюдів, носорогів, жирафів, антилоп та інших. Копитними їх називають тому, що у них середні пальці закінчуються копитами (бокові поступово редукуються або й зовсім зникають). Різні ряди розвивались незалежно один від другого із своїх родоначальних некопитних форм.

Всі копитні – травоїдні тварини. Тому зубна система у них розвивалась у відповідності з характером їжі, а ноги (їх висота, особливості будови кістя...
Слайд № 14

Всі копитні – травоїдні тварини. Тому зубна система у них розвивалась у відповідності з характером їжі, а ноги (їх висота, особливості будови кістяка, характер копит) – у відповідності до способів переміщення. Копитних поділяють на непарнопалих  і парнопалих. До непарнопалих відносять коней, носорогів, тапірів, вимерлих титанотеріїв, халикотеріїв та інших. Еволюція цих тварин ішла в напрямку пристосування до швидкого бігу і харчування рослинністю. На даний час найбільше вивчена група коней, родовід яких починається з еоцену невеличким коником (розміром з лисицю або невеликої собаки), якому палеонтологи дали назву еогіпус. Після них в міоцені і пліоцені на рівнинах субтропіків Європи паслись стада гіпаріонів, висота яких у холці досягала 150 см. Численні залишки скелетів цих тварин можна знайти в алювіальних відкладах давніх річок Півдня України. На зміну їм прийшли дійсні коні, табуни яких ходили по степах України навіть за часів Київської Русі. Носороги, що появились також в еоцені, живуть переважно в саванах. Від носових або лобних кісток відростає один або два роги. Але в олігоцені і ранньому пліоцені на території Євразії жив аналог носорога – індрикотерій (або балухитерій). Це був гігант серед наземних ссавців, що мав висоту до 8 м, а в довжину до 11 м, довгу шию і товсті, як у слона, ноги. Парнопалі мають більше поширення. Сюди належать верблюди, лами, жирафи, олені, антилопи та інші домашні тварини: бики, свині, кози, вівці. Їх родовід починається з початку кайнозойської ери. Найбільш надійно еволюцію цих тварин можна прослідкувати по зубній системі та кінцівках. Підклас Плацентарні

Ряд Хоботні Ряд хоботних (Proboscidae) бере початок з початку кайнозойської ери твариною, яку називали мерітерієм. Цей предок сучасного слона мав р...
Слайд № 15

Ряд Хоботні Ряд хоботних (Proboscidae) бере початок з початку кайнозойської ери твариною, яку називали мерітерієм. Цей предок сучасного слона мав розмір свині і полюбляв жити в болотистих місцях, де для нього було більше харчів, ніж в навколишніх місцях. Хобота у нього ще не було, але його в якійсь мірі компенсували довгі верхні і нижні різці. На зміну їм в олігоцені появились палеомастодонти, серед яких розміром були такі, як сучасні слони, а в неогені – мастодонти, у яких уже були прямі бивні. У виду палеолоксодон вони досягали 5 м. Їх відрізняють від слонів також бугорчатою будовою корінних зубів. У деяких мастодонтів (динотеріїв) були тільки нижні, загнуті донизу бивні. Слони (Elephantidae) появились у кінці неогену і відрізнялись не тільки характером бивнів, а й пластинчастою будовою зубів (у викопному стані їх нерідко знаходять розколотими по вертикалі на пластини). Мамонти (або північні слони –  Mammunthys primigenius) були характерні для плейстоцену, мали великі, загнуті догори бивні і довгу густу шерсть, що надійно захищала їх від пронизливих холодних вітрів. За цю пристосованість мамонтів і стали називати північними слонами.  Кінець кайнозойської ери знаменувався появою людини. За майже трьохмільйонний  період її розвитку (з часу появи Homo habilis – людини уміючої) можна простежити істотні зміни не тільки в її анатомії, а й у розвитку “культур” – головним чином у кам’яному віці. Це дає можливість використовувати археологічні дані для встановлення віку шарів і форм рельєфу (зокрема морських і річкових терас) та для розшифровки природних умов давніх епох.

Ряд Сумчасті Більшість представників ряду Сумчасті поширені в Австралії та прилеглих островах; опосуми населяють Америку. Усього відомо близько 250...
Слайд № 16

Ряд Сумчасті Більшість представників ряду Сумчасті поширені в Австралії та прилеглих островах; опосуми населяють Америку. Усього відомо близько 250 видів сумчастих. Самки цих тварин зазвичай мають шкірну сумку на череві, де відкриваються протоки молочних залоз. Вагітність сумчастих нетривала — від 8 до 40 днів. За такий період утворюється лише зачаток плаценти. Новонароджене маля дуже мале (від 0,5 до 3 см у різних видів). Більшість часу (до 3 місяців) маля проводить у сумці, утримуючись на набряклому соску молочної залози (кенгуру). Молоко впорскується в стравохід скороченням м'яза, що стискує молочну залозу. Коли маля починає самостійно пересуватися, воно ще довгий час продовжує годуватися молоком і тримається поблизу матері.

Ряд Комахоїдні Ряд Комахоїдні поєднує найдавнішу групу плацентарних ссавців. Дрібні, здебільшого нічні тварини, їхні зуби відносно однорідні, а моз...
Слайд № 17

Ряд Комахоїдні Ряд Комахоїдні поєднує найдавнішу групу плацентарних ссавців. Дрібні, здебільшого нічні тварини, їхні зуби відносно однорідні, а мозок менш розвинений, ніж в інших плацентарних. Відомо близько 370 видів цих звірів. Одним з відомих в Україні представників цього ряду є їжак (їх є кілька видів), тіло якого вкрите голками і в разі небезпеки він скручується у клубок. Живляться їжаки безхребетними й дрібними хребетними тваринами, а також їхніми яйцями. Взимку їжаки впадають у сплячку. До цього ряду належать кроти, землерийки, хохуля.

Ряд Рукокрилі Ряд Рукокрилі (Кажани). Характеризуються наявністю шкірястої перетинки, натягнутої між пальцями (крім першого) передніх кінцівок та м...
Слайд № 18

Ряд Рукокрилі Ряд Рукокрилі (Кажани). Характеризуються наявністю шкірястої перетинки, натягнутої між пальцями (крім першого) передніх кінцівок та між самими передніми кінцівками, боками тіла, задніми кінцівками й хвостом. На груднині є невеликий кіль, до якого прикріплені сильні грудні м'язи. Кажани ведуть нічний спосіб життя. Деякі види рукокрилих взимку впадають у сплячку, інші відлітають на зиму в теплі краї. Кажани під час польоту в темряві здатні орієнтуватися за допомогою ультразвуків, які вони посилають переривчасте. Ці звуки відбиваються від предметів, що знаходяться на шляху польоту, і у вигляді луни вловлюються тонким слухом тварини. Винищуючи шкідливих комах, кажани приносять користь. Є й рослиноїдні види. Наприклад, у тропічних країнах живуть плодоїдні кажани, розмах крил яких досягає 1,5 м. У тропічних лісах Америки живуть кровососи (вампіри), які різцями зрізують шматочки шкіри у великих тварин і злизують кров.

Ряд Примати Примати (Primates, від лат.primas) – ряд плацентарних ссавців, що включає, зокрема, мавп і людини. Приматам характерні п'ятипалі, дуже ...
Слайд № 19

Ряд Примати Примати (Primates, від лат.primas) – ряд плацентарних ссавців, що включає, зокрема, мавп і людини. Приматам характерні п'ятипалі, дуже рухомі верхні кінцівки (руки), зіставлення великого пальця іншим, нігті. Тіло покрите волоссям, а у лемурових і деяких широконосих мавп є ще і підшерсток, і тому їх волосяний покрив нагадує хутро. Для багатьох видів характерні мантії, гриви, бороди, вуса і т.п.

Ряд Гризуни Гризуни́ (Rodentia) — ряд ссавців, представники якого характеризуються двома парами різців, що безперервно ростуть на верхніх і нижчих ...
Слайд № 20

Ряд Гризуни Гризуни́ (Rodentia) — ряд ссавців, представники якого характеризуються двома парами різців, що безперервно ростуть на верхніх і нижчих щелепах, які тварина повинна постійно сточувати, споживаючи жорстку їжу. Це найбільший ряд ссавців за числом видів (хоча і не біомаси), складаючи більш ніж 2 тис. видів або 40-42 % всіх видів класу. Гризуни характеризуються дрібними розмірами (5-150 см, хоча тільки капібара зазвичай перевищує 35 см завдовжки), коротким періодом розмноження і здатністю споживати широку різноманітність видів їжи. Представники ряду населяють дуже різноманітні типи екосистем та поширені у природних умовах на всіх континентах крім Антарктиди та переважній більшості островів.

Ряд Зайцеподібні Ряд Зайцеподібні — нечисленна за кількістю видів (65 видів, в Україні — 2) група ссавців, яка за особливостями організації близька...
Слайд № 21

Ряд Зайцеподібні Ряд Зайцеподібні — нечисленна за кількістю видів (65 видів, в Україні — 2) група ссавців, яка за особливостями організації близька до гризунів. Від останніх відрізняється лише наявністю двох пар різців на верхній щелепі (замість однієї пари у гризунів) та складнішим за будовою шлунком. До зайцеподібних належать зайці та кролі. Зайці відрізняються від кролів видовженими задніми кінцівками та вухами. Зайці (біляк, русак) живляться травою, корою молодих дерев і чагарників. На годівлю виходять у сутінках і вночі. Зайчата народжуються зрячими, покритими густою шерстю. В Україні зустрічається заєць-русак. Кролі, на відміну від зайців, риють глибокі нори. Живуть колоніями. Перед народженням сліпих і голих кроленят самка робить гніздо з сухої трави і пуху, що висмикує в себе на грудях. Представником кролів є дикий кріль, який часто трапляється на півдні України.

Ряд Ластоногі Ластоногі (Pinnipedia) — група ссавців, яку раніше виділяли в окремий ряд, а зараз інколи за традицією виділяють у надродину або інфр...
Слайд № 22

Ряд Ластоногі Ластоногі (Pinnipedia) — група ссавців, яку раніше виділяли в окремий ряд, а зараз інколи за традицією виділяють у надродину або інфраряд або частіше загалом не вважають частиною формальною класифікацією через невстановлену монофолію тварини з веретеноподібним тілом, перетвореними на плавники (ласти) п'ятипалими передніми і задніми кінцівками, пальці яких у більшості видів забезпечені кігтями, сполучені товстою шкірою, направленими горизонтально назад задніми кінцівками, повною зубною системою (з різців, іклів і корінних зубів), однією або двома парами сосків на череві і дворогою маткою. Хутровий покрив в тій чи іншій мірі зредукований. Добре розвинений жировий шар шкіри, що надійно захищає організм від втрати тепла. Вушні і носові отвори при пірнанні закриваються. Харчуються рибою, ракоподібними, молюсками.

Ряд Китоподібні Китоподібні (Cetacea) — група морських ссавців, за традиційною класифікацією ряд ссавців (Mammalia), або, за альтернативною їй клад...
Слайд № 23

Ряд Китоподібні Китоподібні (Cetacea) — група морських ссавців, за традиційною класифікацією ряд ссавців (Mammalia), або, за альтернативною їй кладистичною класифікацією, підряд ряду китопарнокопитних (Cetartiodactyla), з передніми кінцівками, що перетворилися в плавці, і рудиментарними слідами задніх кінцівок. Група поділяється на підгрупи (підряди або інфраряди) зубатих китів (Odontоceti) і беззубих вусаті кити (Mystісеtі). Вусаті кити мають спеціальні мембрани, рогові пластини, на верхній щелепи в роті, які називають китовим вусом; усі представники цієї підгрупи мають великі розміри.

Ряд Парнокопитні Парнокопи́тні лат. Artiodactyla) — парафілетична група плацентарних ссавців, раніше розглядалася як ряд..Парнокопитні нараховують ...
Слайд № 24

Ряд Парнокопитні Парнокопи́тні лат. Artiodactyla) — парафілетична група плацентарних ссавців, раніше розглядалася як ряд..Парнокопитні нараховують приблизно 220 видів, з яких деякі, особливо з родини Порожнихстрогих, мають велике економічне значення для людини. Як і багато інших груп ссавців, парнокопитні з'явилися протягом раннього Еоцену(приблизно 54 мільйонів років тому). За формою вони були подібні сьогоднішнім невеликим оленям: невисокі, коротконогі істоти, які їли листя і м'які частини ,,,. На початок пізнього Еоцену (46 мільйонів років тому), три сучасні підряди вже розвинулися: нежуйні (Suina, група свині), мозоленогі (Tylopoda,група верблюда) жуйні (Ruminantia, група козла та рогатої худоби). Проте, парнокопитні були далекі від домінування у той час: непарнокопитні (предки сьогоднішніх коней і носорогів) були набагато успішнішими і значно численнішими. Парнокопитні виживали в нішевих ролях, звичайно в найгірших середовищах, і мабуть у той час вони розвили свої складні травні системи, які дозволили їм вижити на живленні нижчої якості. Появлення трав протягом Еоцену і їх подальше розповсюдження протягом (20 мільйонів близько років тому) привели до великої зміни: трави дуже важкі для перетравлення і парнокопитні з їх надзвичайно розвиненими шлунками були більш пристосовані до цього грубого, низько-дієтичного живлення, і скоро замінили непарнокопитних як домінуючих на землі травоїдних тварин.

Ряд Парнокопитні
Слайд № 25

Ряд Парнокопитні

Ряд Мезоленогі Верблюдові (Camelidae) — єдина родина підряду мозоленогих парнокопитних (Tylopoda), що об'єднуює три роди: верблюдові, лам і вікуній...
Слайд № 26

Ряд Мезоленогі Верблюдові (Camelidae) — єдина родина підряду мозоленогих парнокопитних (Tylopoda), що об'єднуює три роди: верблюдові, лам і вікуній. На відміну від більшості парнокопитних, у верблюдових замість класичних копит — двухпалі кінцівки з тупими зкривленими кігтями. Спираються верблюдові не на кінці пальців, а на сукупність їх фаланг. На нижній поверхні ступні розташовується парна або непарна еластична мозолиста подушка. У верблюдових еритроцити крові овальні, а не дископодібні, як у більшості ссавців. Шлунок трикамерний, тоді як рубець і сичуг мають особливу будову і сильно відрізняються від таких у жуйних. Слипа кишка коротка. Плацента дифузна і примітивніша, ніж у інших родин парнокопитних. Будова статевих органів у верблюдових також украй своєрідна і має ряд особливостей, властивих тільки їм. Статура верблюдових відрізняється не включеними в контури тулуба стегном і вельми довгою шиєю. У них немає рогів, кількість зубів варіює від 30 до 40. Верблюдові з'явилися протягом Еоцену в Північній Америці, звідки розселилися до Азії, північної Африки і Європи (рід верблюд), а також до Південної Америки (роди вікунья і лама).

Ряд Непарнокопитні Непарнокопитні або непарнопалі (лат. Perissodactyla) — ряд великих та дуже великих за розміром наземних ссавців. Серед непарноко...
Слайд № 27

Ряд Непарнокопитні Непарнокопитні або непарнопалі (лат. Perissodactyla) — ряд великих та дуже великих за розміром наземних ссавців. Серед непарнокопитних — зебри та носороги, а також свійські тварини коні та осли. Непарнокопитні виникли від кондилартр у пізньому палецоні у Північній Америці. Коні та тапіри з'явилися саме там, а носороги виникли від тапіроподібних пращурів вже в Азії. Непарнокопитні були досить поширеними в еоцені та олігоцені. Тоді кількість видів цих тварин була найбільшою. Але у міоцені більшість непарнокопитних вимерла, не витримавши конкуренції з які, як уважається, були більш пристосовані до харчування травою.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Презентація на тему : " Клас Ссавці"
  • Додано
    14.08.2018
  • Розділ
    Біологія
  • Клас
    7 Клас
  • Тип
    Презентація
  • Переглядів
    301
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    10
  • Номер матеріала
    ZH574355
  • Вподобань
    1
Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі Blogger»
Левченко Ірина Михайлівна
36 години
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь