презентація на тему "Імпресіонізм" до уроку мистецтва у 9 класі.

Імпресіонізм

Імпресіонізм (фр. impressionisme, від impression - враження) - художній стиль у мистецтві останньої третини XIX - початку XX ст., що зробив величезний вплив на все наступне мистецтво. Представники напряму прагнули передати безпосереднє враження від навколишнього світу, мінливі стани природи. Імпресіонізм зародився в 1860-х роках у Франції, коли художники внесли в живопис різноманіття і складність міського побуту, свіжість і безпосередність сприйняття світу. Для їхніх добутків характерне зображення випадкових ситуацій, сміливість композиційних рішень, що здається неврівноваженість, фрагментарність композиції, несподівані точки зору, ракурси, зрізи фігур рамою.

В другій половині 19 століття ( початок 70-х рр.) у Франції почала працювати група молодих художників. Вперше в історії мистецтва художники зробили для себе правилом писати не в майстерні, а під відкритим небом: на березі річки, у полі, у лісі. Каміль Піссарро. Руан, вулиця Епісері. Ефект сонячного освітлення

Пленер (фр. plein air — вільне повітря) — передача в картині змін кольору, зумовленого дією сонячного світла під час роботи художника на відкритому повітрі.

Також вони використовували чисті кольори, часто контрастні (наприклад, червоний і зелений або оранжевий і блакитний), та багато відтінків. Змінилася й техніка. Чисті фарби накладали дрібними мазками роздільно, не змішуючи на палітрі. Контури неначе розчинялися в повітряному просторі. Клод Моне Копиця (захід) 1891

Дивізіонізм — накладання різних барв з таким розрахунком, щоб з певної відстані барви сприймалися злитими в певний колір. Тіні також малювали за допомогою основних кольорів, без ужиття чорного.

Цікава історія походження назви стилю. Літопис імпресіонізму починається з першої художньої виставки, що відбулася на бульварі Капуцинок у Парижі в майстерні фотографа Надара (1874).

Після виставки в Парижі цих художників стали називати імпресіоністами, від французького слова 'impression'- що значить 'враження'. Це слово підходило до їхніх робіт, тому що в них художники передавали своє безпосереднє враження від побаченого. У їх картинах можна було відчути вітер, вологу після дощу, нагріту сонцем землю. Імпресіонізм був останнім великим художнім рухом у Франції 19 століття. Арман Гійомен Сена 1867

Художники-імпресіоністи нерідко обирали ідентичні сюжети, адже для них здебільшого важливо було не ЩО, а ЯК це зображувати.

Едуард Мане (1832 – 1883). Об’єднав навколо себе художників - імпресіоністів. Живописець від природи, з тонким відчуттям кольору, він ліпив форму широким мазком, могутньою живописною плямою. Відрізнявся від імпресіоністів тим, що не відмовився від широкого мазка, а головне, від узагальненої характеристики.

Бар “Фолі – Бержер”

“ В Саду”

Залізниця (1872—1873)

Клод Моне (1848 – 1926) Саме в його творчості втілилося основне завдання цього напряму живопису – проблема світла та повітря. Моне десятки разів пише один і той самий мотив, спостерігаючи ефекти освітлення в різні часи доби, року, прагнучи “схопити” одну-єдину і неповторну мить “життя” того чи того предмета або явища. Його картини заворожують, змушують розчинитися у світлі, у сутінках, у спекоті полудня: міняться, пливуть, дихають, ніби маряться.

Враження. Схід сонця.

з парасолькою Прогулянка

Став з ліліями

П’єр Огюст Ренуар (1841 –1919) Мав величесний живописний хист. Здається, що його натхненні твори виконані легко, швидко, ніби жартома Старанний трудівник; його композиції завжди глибоко продумані, в них немає елементу випадковості, який дуже характерний для імпресіоністів у цілому. Його живописній техніці властива своєрідність: він використовує лесировку ( прозорий шар рідкої фарби, що наноситься на полотно, змінюючи кольорові відтінки). Ренуарові образи побудовані на гармонії чистих, мажорних, радісних поєднань кольорів. Сприймає людину як частину пейзажу, намагається перенести принципи, вироблені в пейзажі, на неї.

Бал в Мулен де ла Галетт

Жаб'ятник (1868)

Парасольки Прогулянка

Едгар Дега (1834 – 1917) Навчався у Школі красних мистецтв у Парижі. Не розумів рабської залежності художника від пленеру ,відмовлявся від необхідності ретельного стеження за зміною світла та мінливості руху. Дуже вимогливий до себе в роботі, виявляв надзвичайну проникливість у переданні мінливості враження. Його творчості притаманні глибока думка, гармонія форм, постійний пошук досконалості. Особливого значення надавав лініям: його точні, швидкі малюнки виконані впевнено, кожен штрих продуманий, нанесений одним рухом олівця.

Блакитні танцівниці

Танцювальний зал

Абсент 

Каміль Піссарро (1831 – 1903) Працював винятково у жанрі пейзажу. Під пензлем майстра постає Париж з його околицями то в бузкових сутінках, то в тумані похмурого ранку, то в синяві зимового дня. У серіях, створених Піссарро (на відміну від Моне), по-перше , змінюється кут зору, по-друге, не стоїть завдання передати враження від одного й того ж виду в різні часи доби.

Бульвар Монмартр навесні

«Селянські будинки, Ераньї»

Червоні дахи в кутку села взимку

Альфред Сіслей (1839 – 1899) Англієць за походженням, який все життя прожив у Франції. Панівне місце у його роботах посідає небо. Пише свої роботи на пленері, з вишуканою майстерністю передаючи воду, віддзеркалення в ній будинків, дерев, блакиті неба. Його пейзажі дуже ліричні й тонкі.

Осінь: берег Сени біля Бужеваля

Міст Море влітку

Міст у Вільнев-ла-Гаренн

Жорж-П'єр Сьора 1859-1891 відомий французький художник-неоімпресіоніст, засновник течії дивізіонізму і пуантилізму, творець пуантилістської манери малювання.

Прогулянка на острові Гран-Жатт

Цирк (1891)

Деякі принципи імпресіонізму — передача миттєвого руху, плинність форми — позначилися й на скульптурі. Засновником напряму вважається французький скульптор Огюст Роден (1840-1917).

Мислитель Поцілунок

Громадяни Кале

У музичному мистецтві основоположником імпресіонізму став французький композитор Клод Дебюссі (1862-1918). У молоді роки він зблизився з гуртом літераторів і художників, який очолював поет-символіст С. Малларме, їхні ідеї знайшли відгук у музиці К. Дебюссі.

До імпресіонізму належить також перший період творчості Моріса Равеля (1875-1937), учня Г. Форе. Композитор продовжив і розвинув пошуки свого молодшого сучасника К. Дебюссі в царині імпресіоністич ного звукопису. Він створював романси на вірші поетів-символістів

Таким чином, імпресіонізм став рубіжним явищем в історії мистецтва. Він завершував традиції реалізму і дав старт напрямам і течіям модернізму з постійним оновленням художньої мови й техніки.