Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Освіта проти насильства: методи профілактики та алгоритми реагування
»
Взяти участь Всі події

Презентація " М.С. Вінграновський"

Українська література

Для кого: 11 Клас

17.09.2020

1023

51

0

Опис документу:
Презентація- дослідження особливостей поезіі М.С. Вінграновського містить матеріал щодо життя та творчості поета, аналіз програмових поезій, характеристика манери письмо поета.Корисний буде при підготовці до уроків української літератури в 11 класі.
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Вінграновський Микола Степанович (1936 — 2004)
Слайд № 1

Вінграновський Микола Степанович (1936 — 2004)

Український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет. Дитячі роки Микола Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в селі Бог...
Слайд № 2

Український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет. Дитячі роки Микола Вінграновський народився 7 листопада 1936 року в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської області. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджує, що змалечку пам'ятав лише степ: «скрізь, куди не глянь степ, степ і степ». Не знав він тоді ще ні Дніпра, ні Довженка. А потім була війна, тяжкі повоєнні роки.

Писати вірші почав у студентські роки. Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» .У дитячу літературу Микола Вінг...
Слайд № 3

Писати вірші почав у студентські роки. Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» .У дитячу літературу Микола Вінграновський прийшов на початку шістидесятих років, коли в журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко», а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір» та інші. Літературна діяльність

Сеньйорито акаціє, добрий вечір Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, Кол...
Слайд № 4

Сеньйорито акаціє, добрий вечір Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, Коли стало любити важче, І солодше любити знов... Сеньйорито, колюче щастя, Хто воно за таке - любов? Вже б, здавалося, відболіло, Прогоріло у тім вогні, Ступцювало і душу, й тіло, Вже б, здалося, нащо мені? У годину суху й вологу Відходились усі мости, І сказав я - ну, слава Богу, І, нарешті, перехрестивсь... Коли ж - здрастуйте, добрий вечір... Ви з якої дороги, пожежо моя?.. Сеньйорито, вогонь по плечі - Осінь, ви і осінній я...

Чорна райдуга 1965. Не дівчина, не мати, не сестра — Богине віри і добра богине… Блискуча маско віри і добра! Ваш крик, і крок, і кров для мене гин...
Слайд № 5

Чорна райдуга 1965. Не дівчина, не мати, не сестра — Богине віри і добра богине… Блискуча маско віри і добра! Ваш крик, і крок, і кров для мене гине. Та що лукавить? В серці я на “ви” Ще із думками вашими, з тривогою, Із ґудзиками вашими, підлогою І з люстрою під стелею весни. Я ще вулкан розвержений любові, Що прагнув смерті вашої не раз, Щоб доторкнутися і воскресити вас, І слухать вас у велевдячній мові. І слухать вас… Ви знаєте, в якій Солодко-темній глибині чуттєвій, В якій солодкій глибині терпкій Спалив я з вами літечка миттєві, Спалив без свідків, язиків, очей — Лиш ви і я. Удвох. Обоє. Тихо. Хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей? Із тих одвертостей хоч крихітливу крихту? Ніхто не дасть! Бо й я згорів у них, Ви ж будете ще жить — пектись в моєму слові, Бо ви — брехня! Ви — маскарад любові! Ви чорна райдуга небесних літ моїх… …У чорної райдуги біле тіло І чорні очі, як сто криниць. У чорної райдуги небо згоріло, І райдуга впала на землю ниць. У чорної райдуги в пальцях вітер І кров голуба — в крові небо сія. І телефон біля ліжка, і квіти. Квіти мої, і за квітами — я.

Поезія — монолог, звернення до коханої, котру ліричний герой любить безмежно, котрій присвятив усе своє життя. Кохана ж — уся із протиріч, як злий ...
Слайд № 6

Поезія — монолог, звернення до коханої, котру ліричний герой любить безмежно, котрій присвятив усе своє життя. Кохана ж — уся із протиріч, як злий геній, «чорна райдуга», як маскарад, що подає надію і обманює. «Чорна райдуга» — метафора, адже чорне, як і біле, — це злиття кольорів, усіх барв життя.

У синьому небі я висіяв ліс У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів та беріз. У синьому небі з берези і ...
Слайд № 7

У синьому небі я висіяв ліс У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів та беріз. У синьому небі з берези і дуба. У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть, І являть тебе вони в небі і в морі, У синьому небі, у синьому морі... Тебе вони являть і так і замруть. Дубовий мій костур, вечірня хода, І ти біля мене, і птиці, і стебла, В дорозі і небо над нами із тебе, І море із тебе... дорога тверда.

Прилетіли коні - ударили в скроні... 1964 Прилетіли коні - ударили в скроні. Прилетіли в серпні - ударили в серце. Ударили в долю, захмеліли з болю...
Слайд № 8

Прилетіли коні - ударили в скроні... 1964 Прилетіли коні - ударили в скроні. Прилетіли в серпні - ударили в серце. Ударили в долю, захмеліли з болю, Захмеліли з болю, наїржались вволю. Отакі-то коні - сльози на долоні. Присвячено Павлові Загребельному Цю поетичну мініатюру М. Вінграновський присвятив своєму другові, побратиму по перу Павлові Загребельному. У символічно-алегоричній формі зображується складне життя письменника, його роки, які часто завдавали болю, інколи приносили радість, посріблили сивиною скроні. Але літа людини — її багатство, і нікуди від тих «коней»-«сліз» не подінешся.

Результати проведеного дослідження показують, що художнє слово у прозі М.Вінграновського виконує різні функції, його особливістю насамперед є здатн...
Слайд № 9

Результати проведеного дослідження показують, що художнє слово у прозі М.Вінграновського виконує різні функції, його особливістю насамперед є здатність характеризувати внутрішній світ героїв, виявляти їх концептуальну і мовну картини світу. Художня проза М.Вінграновського, як і будь-який інший художній текст, характеризується відбиттям об’єктивної дійсності, а також ірреальністю, певною умовністю. Зв’язки у прозі здійснюються за допомогою граматичних та лексико-семантичних засобів. Експліцитні та імпліцитні відношення в досліджуваних текстах встановлюються на основі аналізу й синтезу повторюваних явищ та форм на базі зовнішнього вираження тексту. Висновок

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.