Козаки́ — члени самоврядних чоловічих військових, згодом і територіальних громад, спільнота людей такої самоназви, що з 15 століття фіксуються джерелами у степах країн сходу Європи і південного заходу Тартарії (майбутньої Росії), зокрема Подніпров'я, на теренах «Дикого поля». Нерідко позиціонували себе вільними людьми по волі Божій, а не царській чи панській, лицарями, воїнами Христовими тощо.