Презентація "21 березня - Всесвітній день поезії"

Українська література

Для кого: 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас

21.03.2021

240

10

0

Опис документу:
Справжня поезія — безсмертна. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Поезія - це голос істини, голос правди, який єднає серця. Той, хто чує його, здатний піднятися на вершини духу, згуртувати не лише націю, а й об’єднати людство.
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
“Поезія –це завжди неповторність”
Слайд № 1

“Поезія –це завжди неповторність”

Всесвітній день поезії був запроваджений делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році. Перший Всесвітній день поетичного слова ...
Слайд № 2

Всесвітній день поезії був запроваджений делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році. Перший Всесвітній день поетичного слова відзначався в Парижі 21 березня 2000 року.

Слайд № 3

Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поез...
Слайд № 4

Справжня поезія — безсмертна. Так, можна заперечити, що мало чого є у світі настільки ж нетривкого, ніж слова — чи то на папері, чи на камені. Поезія подібна властивостями до алмазу, але не має його твердості. Поезія - це той дзвінкий струмок,  Що витікає з надр душі твоєї,  Це мрії у тлумаченні думок,  Що з вірою вселяються в надію!  Поезія - це струни відчуттів,  Це музика Вселенської любові,  Поезія - це скарб усіх віків,  Це діамант величиною в слово!

Поезія - то серця мова - Надії, Віри і Любові - Життя духовного основа. Ні меж, кордонів їй немає, Аж до зірок дух підіймає. Вона - мрій сонячних ж...
Слайд № 5

Поезія - то серця мова - Надії, Віри і Любові - Життя духовного основа. Ні меж, кордонів їй немає, Аж до зірок дух підіймає. Вона - мрій сонячних жар-птиця, Наснаги - чистая криниця, Поезія - прекрасний цвіт, Що нам дарує дивосвіт

Слайд № 6

Слайд № 7

Встала весна Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю, убрану ...
Слайд № 8

Встала весна Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю, убрану весною, Вранці зустрічає.

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім'я вечеря коло х...
Слайд № 9

Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім'я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих.

Слайд № 10

Слайд № 11

Дивувалась зима, чом це тануть сніги, чом льоди присли всі на широкій ріці? Дивувалась зима, як посміли над сніг проклюнутись квітки запахущі, дрібні?
Слайд № 12

Дивувалась зима, чом це тануть сніги, чом льоди присли всі на широкій ріці? Дивувалась зима, як посміли над сніг проклюнутись квітки запахущі, дрібні?

І дунула на них  вітром з уст ледяних,  і пластом почала  сніг метати на них. Похилились квітки,  посумніли, замклись;  шуря-буря пройшла, —  вони ...
Слайд № 13

І дунула на них  вітром з уст ледяних,  і пластом почала  сніг метати на них. Похилились квітки,  посумніли, замклись;  шуря-буря пройшла, —  вони знов піднялись. І найдужче над тим дивувалась зима, що на цвіт той дрібний в неї сили нема.

Слайд № 14

Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про...
Слайд № 15

Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов Те, що давно мені співали мрії.

Слайд № 16

Страшні слова, коли вони мовчать,  коли вони зненацька причаїлись,  коли не знаєш, з чого їх почать,  бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними пла...
Слайд № 17

Страшні слова, коли вони мовчать,  коли вони зненацька причаїлись,  коли не знаєш, з чого їх почать,  бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів,  із них почав і ними ж і завершив.  Людей мільярди і мільярди слів,  а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність.  Усе було: асфальти й спориші.  Поезія - це завжди неповторність,  якийсь безсмертний дотик до душі.

Слайд № 18

Не бував ти у наших краях! Там же небо — блакитні простори... Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це з...
Слайд № 19

Не бував ти у наших краях! Там же небо — блакитні простори... Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш, Серце б’ється і б’ється в грудях... Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях, Бо відтіль не таким би вернувся! Чув про степ, що ген-ген простягнувся? — Єсть там люди — й зросли у степах, Що не люблять, не вміють ридати. Що не можуть без пісні і нивки зорати! Тебе ж завжди я бачу в сльозах... — Не бував ти у наших краях.

Слайд № 20

Слайд № 21

У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Люб...
Слайд № 22

У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючий росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, Є завітне в Івася одно — Хоче він, щоб узяв за руку І повів його тато в кіно. Ну, нехай би смикнув за вухо, Хай нагримав би раз чи два, — Все одно він би тата слухав І ловив би його слова…

Слайд № 23

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.