Взяти участь
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень 2.0».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Прекрасні супутники наші. Квіти

Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
1400 грн
290 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №VO506461
За публікацію цієї методичної розробки Мельник Галина Миколаївна отримав(ла) свідоцтво №VO506461
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Перегляд
матеріалу
Отримати код

12

Прекрасні супутники наші

Споконвіку супутниками людини протягом усього її життя є квіти. Вони всюди супроводжують нас : квіти на день народження, на весілля, квіти матері, вчительці, сестрі, коханій, квіти біля обеліска воїнам… Вони ростуть на грядці, в полі, на клумбі, розписані на посуді, рушникові, на одязі. В основі всякого орнаменту –квіти. Присутність квітів у нашому житті означає, що людина одвічно прагнула краси : у природі, у людських стосунках. Квіти пробуджують у серцях людей щонайвищі і щонайсвітліші почуття. І не випадково так часто звертаються до квітів письменники, поети, музиканти й художники, оспівуючи красу, відтворюючи найпотаємніші глибини людських почуттів. Скільки поетичних рядків присвячено квітам!

Щиро й радісно, по-дитячому безтурботно, звучить « Хор лісових дзвіночків» Павла Тичини, як символ краси нового дня, що несе щастя й оновлення:

Ми дзвіночки,

Лісові дзвіночки,

Славим день.

Ми співаєм,

Дзвоном зустрічаєм:

День!

День!

Глибоко осмислює людське щастя Максим Рильський за допомогою яскравої поетичної символіки у відомому вірші «Троянди і виноград» :

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніжно серце тисне.

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне.

Є квіти-символи, котрі в нашому серці асоціюються з образом Вітчизни, викликаючи патріотичні почуття: .барвінок, волошка, мак, мальва, конвалія, чорнобривці. Пам’ятаємо вірш Миколи Сингаївського « Чорнобривці»:

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Максим Горький у своїх спогадах про Михайла Коцюбинського, з яким він познайомився і потоваришував під час перебування на о. Кіпрі, писав: « Він особливо ніжно любив свою Україну і часто чув солодкий запах чебрецю там, де його не було й нема. А одного разу, побачивши біля білої стіни рибальської хати блідо-рожеві мальви,– весь засвітився усмішкою і, знявши капелюха, сказав квітам:

  • Здоровенькі були! Як живеться на чужині?».

Можна ще і ще наводити приклади, що засвідчують трепетне ставлення нашого народу до квітів.

Та поряд з цим в Україні є й інше –сумна статистика. На превеликий жаль, традиція привозити з заміської прогулянки букетики квітів зробила свою чорну справу : багато рослин вже не можна знайти в природі. В Україні зникаючими нараховують близько 450 видів, а чисельність багатьох інших видів настільки швидко зменшується , що скоро їх може спіткати та ж доля. Ця проблема особливо стосується густозаселених областей, до яких відноситься і Донеччина. Відомо, що донецькі степи, ліси і луки Придінців’я завжди славилися розмаїттям красиво квітучих дикорослих декоративних рослин. Особливо яскраво тенденція до зменшення чисельності позначилась на ранньоквітучих рослинах – первоцвітах. Саме вони в першу чергу потрапляють в нищівні букетики.

Почавши розвиток ще під снігом і вийшовши у світ з готовими бутонами, первоцвіти проходять весь цикл розвитку дуже швидко – всього за 4-6 тижні. Цвітіння їх досягає такого розмаху, що рослинний покрив здається суцільним, чудовим різнобарвним килимом, в якому переважають білі, рожево-фіолетові, голубі, жовті, пурпурні кольори. Вдивимось же в «обличчя» лише деяких рідкісних і зникаючих рослин-первоцвітів, які потребують негайної охорони, строгого обліку і контролю на території донецького краю.

Підсніжники складчасті

Першими розпускають свої ніжно-білі пелюстки « підсніжники складчасті».Є цікава легенда про походження цих квітів. У давні часи, коли перші люди були вигнані з раю, йшов сильний сніг, була хуртовина. Єва дуже змерзла. Щоб зігріти її і дати надію на майбутнє, кілька мініатюрних сніжинок перетворилось у сніжно-білі квіти підсніжника–провісника тепла. Життя в цієї тендітної рослини не з легких: не одну заметіль доведеться перебувати, трапляються й морози до 10 градусів. Вистояти квітці допомагає ціла система складних пристосувань. Тут і особливий хід фотосинтезу, який підвищує вміст цукру у клітинному соці, а відтак він опирається замерзанню. І поки що загадкове збільшення в’язкості води, яка міститься всередині клітини. І надзвичайно економне випаровування. Багато важить й інтенсивніше, ніж у інших рослин, дихання, й те, що підсніжник навчився вчасно згинати свою тонку стеблинку, аби заховати квітку під пухнастий сніг, мовби під теплу ковдру. Мужність і ніжність – поєднання двох таких незвичайних рис символізує найперша весняна квітка, що своїм гарячим подихом розтоплює кригу.

За всі на світі рожі та гвоздики

Небаченої дивної краси,

Миліший нам простий підсніжник дикий

Ця скромна квітка ранньої весни…

Димитр Поляков.

Крокуси (шафран)

Разом з підсніжниками розпускаються крокуси (шафрани) білі, блідо-фіолетові, фіолетові. Всього на земній кулі відомо 80 видів, на Україні–9. На території Донбасу зустрічається 1 вид : шафран сітчастий. Це невелика рослина із родини ірисових. Листки розвиваються одночасно з квітами, зібрані в пучечки по 3-5. Пильники світло-оранжеві або яскраво-жовті.

Давні греки склали поетичний міф про походження крокуса. Одного разу бог торгівлі, покровитель пастухів і мандрівників Гермес розважався на стадіоні метанням диску. Далеко кинув бог і ненароком попав у свого друга Крокоса, і в тих місцях, куди падали краплини його крові, виросли яскраві і ніжні квіти. З тих пір ці квіти люди називають крокусами. Наукова назва походить від грецького « кроке»–нитка (по формі тичинок). Інша назва- «шафран» –від арабського слова «зеферан»–жовтий ( пильники яскраво-жовті або оранжеві) .Весняними квітами радості назвав крокуси німецький поет і натураліст Гете. Цікаво, що з найдавніших часів шафран вирощується народами Сходу як пряна і лікарська рослина, яка входить до складу більш ніж 30 рецептів. Його настоями ароматизують і закрашують вина, наливки, сири, кондитерські вироби.

Зустрічається шафран сітчастий майже по всій території Донбасу на не багатьох степових ділянках, в заповідниках, на галявинах лісів. Але його запаси катастрофічно швидко зменшуються внаслідок знищення під час збору квітів населенням. В. Червоній книзі України наголошується, що шафран став рідкісним, і необхідно повністю заборонити збір квітучих рослин, викопування цибулин.

Первоцвіт весняний

Родина первоцвіті. Відома як примула.

Невеличка ранньовесняна рослина з розеткою зелених зморшкуватих листочків, з якої виростає одна або кілька стрілок. На верхівках цих стрілок розвиваються 8-12 яскраво-жовтих привабливих квіток. Квітки мають по п’ять пелюсток, пахучі. Росте первоцвіт весняний на узліссях, галявинах, вологих луках, у долинах. На Україні поширений в лісостеповій зоні. В Донбасі знайдений в Маяцькому лісництві. Первоцвіт весняний внесений в перелік рідкісних і зникаючих рослин України. В Англії, Бельгії, Голландії її вирощують як декоративну і салатну рослину. Первоцвіт весняний називають «вітамінним чемпіоном», оскільки листки його містять багато аскорбінової кислоти. Добре піддається культивуванню. На земній кулі нараховується біля 600 видів.

Брандушка різнокольорова

Брандушка різнокольорова – багаторічна рослина із родини лілейних висотою 8-15 см. Бульбоцибулина яйцеподібна 1-1,5 см в діаметрі. Листки розвиваються одночасно з фіолетово-рожевими квітами в кількості 3-4, листя прямостояче, жолобчасте, укорочене. Цвіте брандушка ранньою весною біля двох неділь. Загальнопоширена в Європі та Середземномор’ї . В Україні трапляється в лісостеповій і степовій зонах. В Донбасі зустрічається в центральній частині Донецького кряжу на крутих травянистих схилах, вузьких річкових долинах, схилах, серед кущових заростей. Зареєстрована рослина в заповіднику Стрілецький степ і біля міста Єнакієво. Зустрічається і на території нац. природничого парку « Святі гори».Зникає брандушка у зв’язку з тим, що степові ділянки і схили розорюються. Рослина декоративна. Цінний для науки вид. Охороняється у всіх степових заповідниках. Занесена до Червоної книги України.

Гусяча цибуля

Одночасно з крокусом з’являються яскраві зірочки гусячої цибулі , які жовтим килимом вкривають схили, галявини. В нац. парку « Святі гори»ростуть 4 види гусячої цибулі. Ростуть вони в різних умовах, квітнуть в різний час, тому цвітіння здається довгим. Це самі дрібні рослини серед лілейних.

Пролісок Сибірський

Проліска чи пролісок (Scilla) — рід трав'янистих рослин родини гіацинтових (Hyacinthaceae). Стебло безлисте; цибулина яйцевидна, 2—3 сантиметри у діаметрі. Листки лінійні, відходять від основи стебла. Квітки двостатеві, правильні, блакитні, сині, зрідка рожеві, білі, поодинокі або в китицях, розташовані на верхівці стебла. Плід — коробочка. Відомо близько 90 видів, поширених у помірних та тропічних областях — у Європі, Африці. В Україні відомо 4 види. Один з них–пролісок Сибірський.

Це зникаючий вид для Київської, Харківської і Донецької областей.

. Цвіте з середини квітня протягом 15-20 днів.

Рослина світлолюбна, але прекрасно росте і в півтіні, морозостійка, добре росте на пухких з листовим перегноєм, вологих, але не перезволожених грунтах.

Розмножують (легко!) цибулинки-дітками, які відокремлюють у момент пересадки, і насінням. Насіння висівають незабаром після збору, зацвітає на наступний рік. Пересаджують рослину 1 раз на 3-4 роки, відстань між цибулинами 5-10 см. Цибулини висаджують у вересні в ящики, які або вкривають, як всі цибулинні, або зберігають у підвалі або прохолодному приміщенні до весни, а навесні ящики або горщики заносять на балкон, де Проліска цвіте.

Дуже декоративна Проліска в групових посадках, використовується для весняного оформлення балкона.

**************************************

Тюльпани

Ця назва завітала до нас з турецької мови, пов’язане зі словом тулібан–тюрбан, тому що форма квітки його де в чому нагадує східний головний убір( чалму). У 1558 році тюльпани з Туреччини завезли до Західної Європи. Невдовзі вони потрапили до ботанічного саду голландського міста Лейден. Голландію захопила своєрідна «епідемія» –тюльпаноманія.

Відомий випадок, коли за одну цибулину сорту «Віце-король» було виплачено срібний кубок, 10 тони рису, 5 тонн пшениці, 4 биків, 8 свиней, 12 овець, кілька діжок вина, пива, олії. Заморська рослина стала дорожчою за зерно, ліс, алмази та золото. За квітку тюльпана можна було придбати навіть маєток. Всі тюльпани являються ефемероїдами, вегетатуючими не більше3-х місяців на рік, інший час знаходяться в стані спокою. Тюльпан– символ життя, любові і безсмертя. Про це відомо ще з часів Конфуція.

На території Донбасу в природі зустрічаються такі види тюльпанів.: тюльпан Шренка, тюльпан дубравний, тюльпан змієлистний. Тюльпан Шренка розповсюджений по всій території Донбасу. Найбільш числені популяції поширені на Старобільщині, на околицях Амвросіївки, в заповідниках. На основі тюльпана Шренка, починаючи з 16 ст., виведені морозостійкі і високо декоративні культурні сорти.

Тюльпан Дубравний. Квіти одиночні, жовті. Рідко трапляється на лісових галявинах дубових лісів у Словянському районі, в нац. парку «Святі гори».

Рябчик малий. Рябчик руський

Родина лілійні.

Назва роду походить від латинського слова «фрітілюс», що в перекладі означає – бокал, келих, кубок, чара. Рябчик руський – багаторічна трав’яниста рослина з яйцеподібною бульбоцибулиною. Стебло пряме, просте, 20-60 см заввишки. Колір квітів фіолетово-коричневий з неясним темно-коричневим малюнком, за що і отримав назву « рябчик». Загальнопоширений у середній і південній смугах Східної Європи, на Кавказі, Алтаї. В Україні трапляється у Лісостепу і Степу. Зустрічається на півночі Донецької області, в нац. природному парку «Святі гори»..по лісовим галявинам, травяним луговим заростям, на берегових схилах. Рябчики дуже декоративні, тому інтенсивно знищуються при збиранні польових чи лісових квітів, викопуються цибулини для пересадки в приватні квітники. Рябчик охороняється в усіх філіалах Українського степового заповідника. Занесений до Червоної книги України.

Сон-трава (простріл чорніючий, простріл широколистий)

Це невелика багаторічна рослина із родини лютикових висотою 10-15см. Фіолетові, схожі на дзвоники квіти в густій ворсистій білуватій шубі схиляють голівки вниз , листочки у вигляді вузьких смужок. Квіти в холодну чи похмуру погоду закриті, тому її називають сон-травою. За легендою, колись у давні часи за широким листям цієї рослини переховувався біс. Переслідував його архангел Михаїл, пустив у нього стрілу блискавки, що і прострелила рослину, від чого її листя перетворилося на вузькі смужки. З тієї самої хвилини вся нечисть не сміє і наблизитись до сон-трави. А простріл стали вважати не тільки оберегом від усякого чаклунства і лихого ока, а й символом переможної зброї. Його соком навіть обробляли списи, щоб відігнати темну силу. Вірили, що квітка сприяє загоєнню ран, отриманих у боях. Сучасне фармакологічне вивчення прострілу показало, що настоянка цієї рослини знижує кров’яний тиск, уповільнює сердечний ритм, стимулює дихання, діє заспокійливо і як легке снодійне. В сосняках нац. парку «Святі гори» росте чорніючий і інший вид – простріл широколистий.

Простріл зникає в результаті збору весною для букетів і потреб народної медицини. Необхідна сувора охорона місцезнаходження , заборона збору, вивчення популяцій, розробка агротехніки для введення в культуру як декоративної і лікарської рослини.

Горицвіт весняний.( адоніс)

В кінці квітня, травні на степових схилах запалюються його квіти, за що і отримала квітка свою яскраву назву –горицвіт, з яскраво жовтими, зазубреними пелюстками. Латинську назву «адоніс» рослина отримала на ім’я фінікійського і асірійського бога сонця, який кожного року вмирав, а потім навесні воскресав. Давні греки по-своєму переінакшили цей міф, розказавши про любов прекрасного юнака Адоніса і богині кохання Афродіти. Якось на полюванні, стомившись від переслідувань дикої тварини, Адоніс забрався під шати крислатого дуба і заснув. Вірні мисливські пси вляглися поруч і задрімали. На ту пору проходила тут Афродіта, побачила Адоніса і з першого погляду закохалась, забувши свої обовязки божі – дарувати кохання іншим. Молоді покохали один одного , днями і вечорами блукали гірськими долинами, полохаючи зайців, куріпок.

Одного разу, коли Афродіти не було поруч, собаки виполохали великого вепра і Адоніс із списом у руках кинувся на нього. І тут несподівано кабан стрибнув на мисливця і величезними іклами смертельно поранив його. Відшукавши мертве тіло юнака, Афродіта так тужно плакала, що кров Адоніса поміж зеленими травами запломеніла квітами – гореквітами. Так Афродіті вдалося увічнити ім’я свого коханого. На прохання молодої богині Зевс повелів Аідові– володареві царства померлих, щоб той щороку відпускав тінь Адоніса на світ денний. І відтоді Адоніс півроку лишається в темному царстві тіней, півроку розважає Афродіту своїм сонцесяйним цвітом. Нині імя Адоніса вважається символом вічного руху і щорічних змін у природі. У багатьох країнах з цього приводу відбуваються весняні свята – адонііди. Свято ділиться на дві частини. Спочатку носять символічний образ Адоніса, уквітчаний весняними травами, співають журні пісні, приносять похоронні жертви. Потім імітують процес воскресіння, під час якого співають радісні пісні та виконують народні танці. Свято закінчується пишними вечірніми бенкетами.

В Україні горицвіт весняний трапляється в Криму, в Степу, Лісостепу і на півдні Полісся. Росте на степових і лучно-степових ділянках, галявинах світлих лісів та узліссях. Росте і в нац. природничому заповіднику « Святі гори».

Горицвіт весняний – багаторічна рослина з простими прямостоячим стеблами, 30-40 см заввишки. Квітки поодинокі, розташовані на верхівці стебла і його верхівкових гілках. Пелюстки жовті, в кількості 12- 20, на верхівці зубчасті. Великі жовто-золотисті квітки рослини роблять її декоративною. Горицвіт весняний– не тільки красива декоративна, а й чудова лікарська рослина. В народній медицині його застосовують з 16 ст., як правило, при серцевих і ниркових хворобах, судомах і туберкульозі. В наукову медицину ввійшов у 19 ст. В сучасній хіміко-фармацевтичній промисловості виробляють препарат адонізид, який являє собою водний розчин глікозидів горицвіту.

Проростки горицвіту весняного дуже кволі, розвиваються повільно. В природі горицвіт зацвітає у віці від 10 до 20 років, а максимального розвитку досягає до 40-50 рокам. У межах України горицвіт весняний потребує суворого регламентування заготівлі сировини і розширення мережі площ , що підлягають державній охороні. Занесений до Червоної книги України .Охороняється в усіх філіалах Українського степового заповідника.

Фіалка( віола)

Фіалки – одні з перших провісників весни. На земній кулі нараховується близько 500 видів, з яких 33 трапляється у флорі України. На території «Святих гір»росте 12 видів фіалок..

Про красу і походження фіалок існує багато легенд. Цікавою є давньогрецька легенда. Одна з дочок Атласа була красивіша від вечірньої зорі. І закохався в неї сам бог сонця Аполлон. Красуня добре розуміла, що у блискучих променях сонця вона загине і звернулась за допомогою до Зевса.. Батько богів і людей зважив на прохання і перетворив її на фіалку, заховавши в тіні небесних кущів. Там вона і залишилась на все життя, якби не помітила Персефона, дочка Зевса і Деметри. Оксамитово-фіолетові фіалки під небесним кущем полонили душу, запаморочили голову Персефоні і вона не помітила як її викрав Аїд. Ставши богинею підземного царства, Персефона щорічно посилала весняну вісточку про себе, вкриваючи пониззя лісів килимами фіалок.

Про походження фіалок цікавим виглядає також один із давньоримських міфів. Стояла дуже жарка літня задуха. Богиня краси вирішила покупатись. Аби ніхто її не побачив, вона пішла у віддалений грот і почала задоволено плескатись у прохолодній воді. Досхочу побавившись, хотіла вийти на берег, але раптом почула шелестіння трав і за кущами помітила кілька пар очей молодих пастухів. Богиня розгнівалась і вимогливо попросила Юпітера, щоб той негідників покарав на смерть. Богу здалося, що вимога Венери дуже жорстока, адже траплялось, що і він сам іноді потайки милувався тілом богині, тому й обмежився тим, що перетворив пустунів у весняні квіти, віночки яких стали дуже схожими на здивовані обличчя юнаків.

Фіалку високо цінували в античному світі. Вінками небесних фіалок прикрашали своє волосся молоді гречанки, а юнаки приходили на побачення з мініатюрними букетиками. Без фіалок не обходилось жодне релігійне свято, жодна релігійна подія .Фіалки були рослинами-символами : у греків і галів фіалка уособлювала цнотливість: квітами її посипали ложе нареченої. У Франції вона стала символом поетичних змагань, які щорічно проводилися в Тулузі, де найвищою нагородою була золота фіалка. Фіалки– вологолюбні й тіньовитривалі рослини, які оселяються в лісах і серед чагарників, є і сонцелюбні, що ростуть на горбах, схилах, кам’янистих і піщаних місцях.

Квітки фіалок складаються з 5 неоднакових пелюсток. Найнижча з них має шпорку, куди збирається нектар. Пелюстки фіалок переважно фіолетові, проте багато з них білого, синього, жовтого і строкатого кольорів.

Півонія вузьколиста

Півонія, згідно з грецьким міфом, народилася також завдяки незвичайним обставинам.

Син Аполона бог лікарів Асклепій, знання і майстерність якого були відомі всьому світу, мав багато учнів. Один з них на імя Пеон був найталановитішим. Коли бог підземного царства Аід страждав від ран, завданих Гераклом, Пеон вилікував його настоєм коріння. Асклепій, змучений заздрістю, вирішив отруїти свого учня. Проте боги, вдячні Пеонові за зцілення Аіда, врятували його , перетворивши в красиву квітку – півонію.

Серед людей червоні квіти асоціювалися з гребінцем півня – півень, півонія. Її називають воронком, воронцем чи степовою півонією. Відомо 25 видів півонії, головним чином в Південній Європі і Азії. В Донбасі один вид – півонія вузьколиста. Цвіте в квітні-травні. Це багаторічна трав’яна рослина , висотою від 20 до 50 см. Листки розсічені 1-2 мм шириною, зверху голі, знизу опушені. Цвіте в квітні-в травні. Квіти до 8 см в діаметрі, розміщені одиночно на верхівках стеблин, криваво-червоні, пелюсток 8-10. Рослина декоративна і лікарська. М’ясисті корені містять крохмаль, цукор, кислоти і дубильні речовини.

В Донбасі півонія вузьколиста, або, як частіше називають, «воронець»,охороняється в заповіднику Хомутівський степ, Кам’яні могили, Стрілецький степ, вирощується в Донецькому ботанічному саду. Занесена до Червоної книги України.

Дикорослі декоративні квіти красиві в своєму звичайному місцезнаходженню, в природі. Ми не маємо права знищувати їх лише з примхи насолодитися пахощами.

Багато з нас вважають, що зриваючи квітку первоцвіту без цибулини, ми йому не шкодимо. Та виявляється, що втративши наземну частину, рослина наступного року вже не дасть ні квітки, ні відповідно насіння. Пов’язано це з зупинкою процесу фотосинтезу. Це веде до ослаблення популяції, їх деградації, в кінці кінців, до повного знищення. І ми все рідше зустрічаємо численні весняні квіти, які прикрашали землю, а Червона книга все продовжує поповнюватися новими сторінками. І винуваті в цьому ми самі. Кожен з нас повинен засвоїти : перші весняні квіти квітнуть зовсім не для того , щоб зривати їх і складати в букети. Вони відіграють величезну роль в житті лісу, луків, степу, як природного комплексу, будучи їх невідємною частиною. Можна відновити пам’ятники мистецтва, історії, але неможливо відродити види, які зникли, які «творились» десятками тисяч років і не нами, а природою. То ж всі про це пам’ятаймо і бережімо наших прекрасних супутників. Адже царство флори тільки ми покликані плекати, захищати і охороняти, бо інших адвокатів у квітів немає.

Список літератури

  1. Дорофей М. Квіти у житті людини. / М. Дорофей. // Все для вчителя.– 2006.–№ 15-16.–С.92-95.

  2. Дьякова О В. Первоцветы Святогорья. / О. В. Дьякова // Наш край .–2007.–№7.– С.5.

  3. Квіти в нашому житті : матеріали до бесід з учнями. //Позакласний час.–2011.– № 8.–С.105-118.

4. Рева М. Л. Страницы Красной книги : научно-популярные очерки / М. Л. Рева.–Донецк : Донбас, 1982.–112с.: 8л.ил.–( Беречь природу– беречь жизнь).

5. Сележинський Г. В.Прекрасні супутники наші : науково-художні нарис / Г. В. Сележинський ; пер.з рос.Н.І.Околітенко.–К.: Молодь, 1989.–128с. : іл..

6. Собко В. Г. Стежинами Червоної книги.– 2-ге вид.,допов.–К. :Урожай, 2007.– 278 с. : іл..

7. Ященко М. Н. Ніжні супутники / М. Н. Ященко.–К.: Реклама, 1978.–142 с. :іл..

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    01.03.2018
  • Розділ
    Природознавство
  • Клас
    3 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    318
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    VO506461
  • Вподобань
    0
Курс:«Google сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
700 грн
190 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №VO506461
За публікацію цієї методичної розробки Мельник Галина Миколаївна отримав(ла) свідоцтво №VO506461
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Зима – 2018-2019»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти