— Досі ми називали тільки окремі слова. Та коли розмовляємо, про щось розповідаємо, то пов’язуємо їх так, щоб сказане нами було для кожного зрозумілим. Наприклад, якщо ми говоримо слово граються, то всі розуміємо, що воно означає, але чи відомо нам, хто саме грається? (Ні) Тож треба назвати того, хто грається: діти граються. Дівчатка й хлопчики граються. Звірятка граються. Це вже не окремі слова, а речення. (Учні повторюють: речення.)
— Речення складаються зі слів. Вони можуть складатися з одного, двох, трьох і більше слів. Щоб вийшло речення, маємо назвати когось або щось (людину, тварину, якийсь предмет) і сказати, що ця істота / цей предмет робить. Вийде коротеньке речення з двох слів.
— Отже, зробимо висновок: з чого складається речення? Речення складається зі слів. (Учні повторюють хором, рядами, індивідуально.)
