Причини виникнення самої концепції «гібридних війн» та чому саме «гібридна війна» активно використовується різними країнами для досягнення своїх цілей:
1)Головною з таких причин є наявність нових потужних видів зброї (в т. ч. масового знищення), що робить класичні
війни вкрай небезпечними, як для самого агресора, так і для всього світу. Адже це призведе до масових жертв серед мирного населення, з’являться масштабні потоки біженців, руйнуватимуться транспортні та промислові інфраструктури (включно з критично-небезпечними ядерними та хімічними об’єктами), розірвуться існуючі торгівельно-економічні зв’язки тощо.
2) Бажання агресора применшити свою роль у розв’язанні конфліктів задля уникнення санкцій з боку інших країн
та міжнародних організацій, а також для недопущення втрати свого авторитету та позицій на світовій арені.
3) Намагання країн-агресорів встановити свій контроль над об’єктами агресії (в т. Ч. Інтегрувати їх до своїх політичних, економічних та безпекових систем) без надмірних для них збитків, що можуть зашкодити нападникам у реалізації власних геополітичних та економічних інтересів.
4) Ведення «гібридної війни» потребує наявності або створення певних обов’язкових передумов внутрішнього та зовнішнього характеру. Насамперед, країна-агресор повинна мати сильну та дієву владу, спроможну, незважаючи на існуючі проблеми, згуртувати громадськість довкола єдиної національної ідеї.
5) Для успішного застосування методів «гібридної війни» у агресора має бути перевага над супротивником у військовій, економічній та інформаційній сферах, що надаватиме йому необхідні важелі тиску (впливу) на об’єкт агресії, виснажуватиме цей об’єкт морально-психологічно та економічно.
6) Успіх у «гібридній війні» з об’єктом агресії можливий лише за умов слабкості його влади, міжнародної ізоляції, розколу у суспільстві, деградації економіки, а також зниження дієздатності та деморалізації силових структур.
У будь-якому випадку країна-агресор має бути готовою до відсічі з боку об’єкта агресії, а також до того, що останній матиме підтримку інших країн та міжнародних організацій (в т. ч. в плані надання політичної, економічної, інформаційної та військової допомоги і запровадження санкцій проти агресора).
